ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/4763/23
Провадження № 22-ц/4815/1048/23
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Харечко С.П.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено 25 липня 2023 року
в м. Рівне (фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 25 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,: ОСОБА_2 ; про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю фізичної особи,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року в ОСОБА_1 пред'явила до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) позов, в якому просила стягнути на свою користь 26 240,51 гривень шкоди, пов'язаної з лікуванням, 2 782 гривень шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, 1 451,13 гривень моральної шкоди.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 липня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду. В задоволені клопотання МТСБУ про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
Підставою для залишення позовної заяви без розгляду було подане представником позивача відповідне клопотання. Відмовляючи у відшкодуванні відповідачу судових витрат, міський суд зазначив, що ним не обґрунтовано та не доведено існування необґрунтованих дій позивача, в чому вони полягали, чи діяв він недобросовісно, пред'явивши позов, чи протидіяв правильному вирішенню спору та чи зловживав процесуальними правами. Крім того, на думку суду поданню ОСОБА_1 заяви про залишення позову без розгляду передувала заява відповідача про застосування позовної давності.
На ухвалу представником МТСБУ - адвокатом Гусєвим П.В. подано апеляційну скаргу, де він покликався на її незаконність та необґрунтованість, які полягали у невідповідності викладених у ній висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось, що відповідачем були понесені пов'язані із розглядом справи судові витрати на правничу допомогу, надану адвокатом, і до відзиву до позову, як це встановлено процесуальним законодавством, додавались належні, допустимі та достатні докази цьому. Унаслідок залишення позову без розгляду МТСБУ мав право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Проте суд першої інстанції, виявивши надмірний формалізм щодо вирішення відповідного питання, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача. Як зазначає представник відповідача, необґрунтованість дій позивача полягає у тому, що вона, отримавши відмову МТСБУ у виплаті страхової суми в зв'язку з тим, що отримала відшкодування від винної особи, все одно звернувся до суду. Тому МТСБУ було змушене для захисту свого порушеного права залучити для здійснення представництва адвокатське об'єднання, яке подало відзив на позовну заяву. У відзиві було зазначено про безпідставність позову, зокрема через факт отримання відшкодування від винуватця. Також саме у відзиві було поставлене питання про залучення до участі у справі винуватця у завданні шкоди позивачу як третьої особи. Згодом третя особа подала розписку про те, що ОСОБА_1 отримала відшкодування від завдавача шкоди, внаслідок чого даний позов втратив ознаки обґрунтованості, а тому пред'являвся для отримання подвійного відшкодування. У зв'язку з проведеними діями представника МТСБУ позивач вирішив відмовитися від позову через залишення заяви без розгляду. Ці обставини суд попередньої інстанції повинен був з'ясувати, адже вони є достатнім підтвердженням необґрунтованості дій позивача.
З наведених підстав заявник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у стягненні понесених відповідачем витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались, хоча про таке процесуальне право роз'яснювалося ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.5 ч.1, ч.ч. 2, 3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, за правилами ч.ч. 5-6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають умисні недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Для задоволення вимог про компенсацію здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Як видно з матеріалів справи, позов був мотивований тим, що заявлену до відшкодування шкоду позивачу було завдано внаслідок спричиненою ОСОБА_2 дорожньо-транспортною пригодою, а саме, коли завдавач шкоди 18 жовтня 2019 року, керуючи автомобілем VolksWagen Golf, здійснив наїзд на ОСОБА_1 , внаслідок чого вона зазнала ушкодження здоров'я.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Апеляційним судом з'ясовано, що у поданому відзиві на позов МТСБУ, зокрема, посилалось на безпідставність заявлених вимог через виконання винною особою обов'язку з відшкодування позивачу шкоди.
Так, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2020 року в справі №569/23693/19 про закриття кримінального провадження встановлено, що потерпіла - ОСОБА_1 подала заяву про закриття кримінального провадження на підставі ст.46 КК України у зв'язку із примиренням з обвинуваченим та зазначила про відшкодування їй матеріальної і моральної шкоди, а також відсутність претензій до ОСОБА_3 .
У поданому до суду поясненні третя особа зазначала про те, що матеріальна та моральна шкода була відшкодована позивачу, а відтак МТСБУ не зобов'язаний сплачувати страхову суму.
Також третя особа заявила про необхідність застосування позовної давності.
Після з'ясування думок учасників справи з приводу обставин спору представник ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при пред'явленні позову позивач та його представник розуміли необґрунтованість заявлених вимог, адже відсутні підстави покладення на МТСБУ обов'язку з відшкодування завданої позивачу шкоди тоді, коли вона була уже відшкодована її безпосереднім завдавачем.
Отже, висновок суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення понесених на правничу допомогу витрат є помилковим.
На підтвердження понесених судових витрат МТСБУ до матеріалів справи долучено: Договір про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12. жовтня 2021 року; Додаткова угода від 28 грудня 2021 року до Договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12 жовтня 2021 року; Додаткова угода №899 від 17 березня 2023 року до Договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12. жовтня 2021 року, в якій зазначено, що сума послуг становить 2000 гривень.
Враховуючи, що судом встановлено необґрунтованість дій позивача, а заявником підтверджено факт надання послуг з професійної правничої допомоги та їх вартість, а іншою стороною до суду апеляційного суду не надано доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, тому зазначені процесуальні витрати МТСБУ підлягають відшкодуванню позивачем.
Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині з прийняттям нової постанови відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення процесуального питання.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 25 липня 2023 року в частині відмови в задоволенні клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2 000 (дві тисячі) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків