номер провадження справи 9/160/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2023 Справа № 908/2248/23
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 36086124 (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ», код ЄДРПОУ 31154435 (69068, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, буд. 3)
про стягнення суми 78561,17 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ» недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 66 637,29 грн, а також пені у розмірі 9858,67 грн, 3% річних в розмірі 591,52 грн та інфляційних втрат в розмірі 1473,69 грн.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма «VIP» №777.21.2648740 від 11.11.2021 та сталася з вини транспортного засобу «RENAULT Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільна відповідальність якого (ТЗ) забезпечена полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР/208944429. Позов обґрунтовано ст. ст. 22, 524, 526, 527, 530, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 9, 16, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 28, 29, 34, 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат, зокрема, зазначено, що витрати на правову допомогу складають 4000,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.07.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2248/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 11.07.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2248/23, присвоєний номер провадження 9/160/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 02.08.2023.
12.07.2023 до суду від ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти позову. По суті позовних вимог відповідач зазначив, що при здійсненні розрахунку ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» брав до уваги документи, додані позивачем до заяви №3.22.04533 ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» про виплату страхового відшкодування від 15.12.2022, а саме - Акт огляду колісних транспортних засобів від 24.10.2022, Калькуляцію №8221332 від 27.10.2022 ТОВ «Віннер Автомотів «Філія ЛЦКА». Відповідно до наданої Калькуляції №8221332 від 27.10.2022 ТОВ «Віннер Автомотів «філія ЛЦКА» вказані деталі, роботи та матеріали по заміні складових автомобіля (кришка багажнику), які не вказані в Акті огляду колісного транспортного засобу від 24.10.2022 та не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.10.2022 (за характером пошкодження), а тому ці позиції не були враховані в розрахунку суми виплати страхового відшкодування здійсненого ТДВ «СК МОТОР-ГАРАНТ». Враховуючи вищевикладене, було зроблено власний розрахунок, відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 60762,71 грн. На підставі усіх поданих позивачем матеріалів, відомостей та до моменту закінчення визначеного законодавством строку на виплату страхового відшкодування, ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» 10.07.2023 за платіжним дорученням №5413 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 60762,71 грн. Вважає, що підрахунок та подальше перерахування страхового відшкодування позивачу здійснювалось ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» вчасно та у розмірі відповідно до страхового законодавства, а тому заперечив проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 10.07.2023 відповідач виконав своє зобов'язання перед позивачем в повному обсязі. Звертав увагу суду, що існує суттєва різниця між екземпляром Акту огляду колісних транспортних засобів від 24.10.2022, що був наданий відповідачу разом з заявою про виплату страхового відшкодування, та Актом, який надано суду з позовом. Просив не покладати на ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» зобов'язання щодо стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу.
У відповіді на відзив вих. №07-3.22.04533 від 21.07.2023 позивач, зокрема, зазначив, що кришка багажнику була пошкоджена внаслідок ДТП, що сталася 21.10.2022, що підтверджується записом на зворотній сторінці схеми ДТП, яка складана працівниками поліції. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу підтверджена актом виконаних робіт від 27.12.2022 № 6489697.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 03.10.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
11.11.2021 року між ТДВ «Експрес Страхування» та ТОВ «Вікгруп» був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів програма «VIP» №777.21.2648740, предметом якого є страхування транспортного засобу «LAND ROVER Range Rover Sport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
21.10.2022 о 15 год. 00 хв. на вул. Підвисоцького, 10 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «LAND ROVER/Range Rover Sport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу «RENAULT Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про ДТП № 3022299390425306 від 21.10.2022, схеми місця ДТП та постанови Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2022 року по справі №757/30495/22-п, вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху.
24.10.2022 року Страхувальник звернувся до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «LAND ROVER/ Range Rover Sport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведено його огляд та складено Акт огляду колісних транспортних засобів від 24.10.2022, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.
Матеріали справи містять висновок про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу № 3.22.04533 від 16.06.2023 виконаний ФОП « ОСОБА_2 » (оцінювач ОСОБА_3 ), який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №616/20 від 15.07.2020. Відповідно до висновку вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 186739,20 грн.
Філією «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» складено калькуляцію №8221332 від 27.10.2022 на суму 186739,20 грн, акт виконаних робіт № 6489697 від 27.12.2022 та виставлено рахунок № 1088370 від 28.10.2022 на суму 186739,20 грн.
09.11.2022 року ТДВ «Експрес Страхування» складено страховий акт № 3.22.04533-1 з розрахунком суми страхового відшкодування.
На підставі вищевказаних документів, ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 186739,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №59273926 від 09.11.2022 року (копія міститься в матеріалах справи).
Згідно з полісом серії ЕР № 208944429 (діючий станом на 21.10.2022) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «RENAULT Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ» (відповідач у справі).
Позивач 15.12.2022 направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ» заяву про виплату страхового відшкодування № 3.22.04533, відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 186739,20 грн.
Відповідно до полісу серії ЕР № 208944429 ліміт відповідальності за шкоду майну складає - 130 000,00 грн; франшиза згідно з цим полісом - 2600,00 грн.
Таким чином, на думку позивача, відповідач в межах ліміту відповідальності визначеного полісом зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду та виплатити страхове відшкодування в сумі 127 400,00 грн (130 000,00 грн - 2600,00 грн.).
10.03.2023 ТДВ «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ» платіжним дорученням №5413 сплатило на користь позивача 60762,71 грн.
Отже, як зазначив позивач, недоплачене ТДВ «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ» страхове відшкодування становить 66 637,29 грн (127 400,00 - 60762,71).
Вказані обставини щодо недоплати відповідачем страхового відшкодування стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі.
Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом абз. 2 частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене повністю узгоджується з приписами статті 27 Закону України «Про страхування» в якій визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до положень статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36) слідує, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується страховою сумою, зазначеною у страховому полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (стаття 12 Закону).
Отже страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому не змінює порядок визначення страхової виплати та не збільшує відповідальність страховика у випадках, якщо до нього з заявою про виплату звернувся не безпосередньо потерпілий, а страховик за договором майнового страхування.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.
У постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Як встановлено судом вище, позивач (як страховик) за заявою страхувальника, згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту виплатив суму 186 739,20 грн. страхового відшкодування внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу (автомобіля марки «LAND ROVER Range Rover Sport», д.р.н. НОМЕР_2 ), шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 186 739,20 грн. на рахунок Філії «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» (офіційний дилер LAND ROVER) на підставі наданих дилером документів (калькуляції, акта виконаних робіт та рахунку).
Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем безпідставно включено у загальний розмір вартості відновлювального ремонту вартість деталей, робіт та матеріалів по заміні складових автомобіля (кришка багажнику), які не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.10.2022 (за характером пошкодження).
Щодо вказаних заперечень відповідача, суд зазначає про наступне.
Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика)).
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Як вже зазначалося судом вище, позивач на підтвердження заявлених позовних вимог (розміру страхового відшкодування) надав суду копію висновку про вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу, складеного суб'єктом оціночної діяльності, а також копії калькуляції, акту виконаних робіт та рахунку на оплату, складених дилером, який проводив ремонтні роботи пошкодженого автомобіля.
Крім того, суд зазначає, пошкодження крижки багажнику внаслідок ДТП, що сталась 21.10.2022, підтверджується записом на зворотній сторінці схеми ДТП, яка була складана працівниками поліції.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем належних та допустимих доказів в підтвердження того, що роботи з відновлення транспортного засобу «LAND ROVER/ Range Rover Sport», д.р.н. НОМЕР_2 , а саме: деталі, роботи та матеріали по заміні складових автомобіля (кришки багажника), не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.2022, суду не надано.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 66637,29 грн недоплаченого страхового відшкодування є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 9858,67 грн пені, суму 591,52 грн - 3% річних за період прострочення з 11.03.2023 по 26.06.2023 включно та суму 1473,69 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня 2023 по травень 2023 (включно), нарахованих у зв'язку із простроченням виплати страхового відшкодування у розмірі 66 637,29 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у зв'язку з простроченням ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати страхового відшкодування доведений.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” надані позивачем розрахунки, суд встановив, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснені правильно, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, у позовній заяві викладено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, яка згідно з наведеним позивачем розрахунком становить 4000,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивач у позові зазначив, що факт підтвердження надання адвокатом послуг є підписання та подання процесуальних документів.
В підтвердження витрат на послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн позивачем до позову додано копію Договору № 504/22 про надання правової допомоги від 28.12.2022, укладеного з Адвокатом Беляєвим Юрієм Леонідовичем, копію довіреності №504/22 від 28.12.2022 та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6614/10 від 26.04.2018.
Відповідно до п. 3.6 вказаного договору № 504/22 про надання правової допомоги, факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг.
За змістом п. 3.2 договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку до цього договору по кожній справі.
Разом з тим, позивач не надав суду зазначених вище документів, чим не підтвердив узгодження сторонами розміру та тарифів вартості послуг, обсягу наданих адвокатом послуг.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування понесення позивачем витрат на послуги адвоката, їх розміру, суд дійшов висновку про відмову ТДВ «Експрес Страхування» у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ», код ЄДРПОУ 31154435 (69068, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, буд. 3) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 36086124 (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22) суму 66 637 (шістдесят шість тисяч шістсот тридцять сім) грн 29 коп. недоплаченого страхового відшкодування, суму 9858 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн 67 коп. пені, суму 591 (п'ятсот дев'яносто одну) грн 52 коп. 3% річних та суму 1473 (одну тисячу чотириста сімдесят три) грн 69 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ», код ЄДРПОУ 31154435 (69068, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, буд. 3) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 36086124 (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22) суму 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 03.10.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва