справа № 755/6093/22 головуючий у суді І інстанції Гончарук В.П.
провадження № 22-ц/824/7650/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2023року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2022 року ОСББ «Лазурний Блюз» звернулося до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з відповідача заборгованість за щомісячні внески на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, на експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внеску на охорону та платежів за опалення будинку, разового внеску на підготовку та організацію опалювального сезону 2020/2021 років та платежів за опалення будинку за період з жовтня 2019 року по 31 травня 2022 року на суму основного зобов'язання - 9 542 грн. 29 коп., інфляційні нарахування в сумі 4 943 грн. 50 коп. та 3 % річних в сумі 1 914 грн. 73 коп., що разом становить 16 310 грн. 52 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить приміщення АДРЕСА_1 . На підставі Рішення загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 28 квітня 2015 року з 01 червня 2015 року функції управителя будинку виконує зазначене об'єднання. З 01 червня 2015 року щомісячні внески членів об'єднання та/або власників приміщень на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна затверджено у розмірі 4,40 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлових приміщень, а з 01 листопада 2020 року на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», що відбулися 27 листопада 2020 року, щомісячні внески затверджено у розмірі 7,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлового приміщення. Крім того, в період з 21 травня 2015 року по 29 травня 2015 року проводилось письмове опитування членів ОСББ «Лазурний блюз», за результатами якого затверджено щомісячний внесок на організацію цілодобової охорони прибудинкової території у розмірі 150 гривень з квартири або нежитлового приміщення, з подальшим зменшенням внеску для житлових приміщень по мірі зростання кількості внесків, що його сплачують та обов'язковим перерахунком оплат для всіх приміщень з метою вирівнювання виплачених сум внеску на охорону між власниками. 10 жовтня 2015 року протоколом засідання ОСББ «Лазурний блюз» прийнято рішення про зменшення внеску на охорону для житлових приміщень з 01 листопада 2015 року та визначено його в розмірі 100 грн. на місяць з квартири. Також, рішенням Загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 26 листопада 2019 року затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов'язковий для всіх співвласників платіж за опалення будинку, який нараховується та сплачується відповідно до вказаної Методики. Відповідач щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, внесок на охорону, компенсацію витрат на електроенергію та холодне водопостачання, платежі за опалення будинку сплачує частково, у зв'язку з чим за період з жовтня 2019 року по 31 травня 2022 року утворилася заборгованість в розмірі 23 298 грн. 13 коп. Оскільки після відкриття провадження у справі відповідачем частково погашено суму основної заборгованості, заборгованість відповідача становить 9 542 грн. 29 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року позов ОСББ «Лазурний блюз» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Лазурний блюз» заборгованість за щомісячні внески на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, на експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внеску на охорону, платежів за опалення будинку та разового внеску, за період з жовтня 2019 року по травень 2022 року у розмірі 9 542,29 грн., інфляційні нарахування в розмірі 139,35 грн., 3 % річних в розмірі 262,00 грн., що разом становить 9 943,6 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 1 749,00 грн. та судовий збір в розмірі 818,73 грн.
В апеляційній скарзі ОСББ «Лазурний блюз» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 139,35 грн., 3% річних в розмірі 262 грн., а також витрат на правничу допомогу у розмірі 1 749 грн. через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в зазначеній частині повністю та стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 4 943 грн. 50 коп., 3 % річних в сумі 1 914 грн. 73 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 300 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність заборгованості та її розмір доведені належними та допустимими доказами. Відповідачем даний факт не заперечувався. Однак, суд застосував норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), яким заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, до нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по травень 2022 року нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних. Однак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Позивач також вказує, що відповідач в порушення умов Договору та статутних документів ОСББ у визначені строки оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, внеску на охорону, платежів за опалення будинку не здійснив, а сплатив заборгованість частково вже після звернення ОСББ до суду, а отже - є таким, що прострочив зобов'язання. Таким чином, позивачем правомірно було нараховано інфляційні втрати та 3% річних, які передбачені чинним законодавством. Щодо часткового стягнення судових витрат позивач вказує наступне. Згідно роз'яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем. Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. З огляду на викладене, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ОСББ «Лазурний блюз» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 481 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом. Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення тощо. Вбачається, що позивачем наданий суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено статтею 137 ЦПК України. За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 300 гривень з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що суд правильно відмовив у задоволенні позову у частині стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних, які були нараховані під час дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також у період дії в Україні воєнного стану. Таке рішення було вмотивоване імперативними нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ та Постановою кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Зважаючи на те, що на території України з 17 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово- комунальні послуги, нарахування та стягнення судом 3 % річних та інфляційних втрат, отже їх нарахування з 17 березня 2020 року на суму боргу за надані послуги є помилковим та порушує норми чинного законодавства. Таким чином, суд правильно відмовив у застосуванні до відповідача відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання під час дії особливого періоду. Доводи щодо стягнення з відповідача неповної суми судових витрат, також слід сприймати критично, оскільки враховуючи, що позовні вимоги за зазначеним позовом були задоволені тільки частково, то судом правильно вирішено щодо стягнення суми судового збору і витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, слід враховувати, що відповідач є особою пенсійного віку та інвалідом 2-ої групи, дохід якої складає лише державна пенсій. Попри це, відповідач щомісячно здійснювала оплати в розмірах, які могла гасити відповідно до свої доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 29 січня 2013 року проведено державну реєстрацію ОСББ «Лазурний блюз».
ОСББ «Лазурний блюз» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОСББ «Лазурний блюз» (протокол від 12 грудня 2019 року).
Згідно із Статутом ОСББ «Лазурний блюз» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Відповідно до пунктів 3.2, 3.2.1 статуту ОСББ «Лазурний блюз» неподільне майно, до якого належать й інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (зокрема, загальні будинкові мережі електропостачання), перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.
На підставі Рішення загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 28 квітня 2015 року з 01 червня 2015 року функції управителя будинку виконує ОСББ «Лазурний блюз», а з 01 червня 2015 року встановлено щомісячні внески членів ОСББ та/або власників приміщень на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, за експлуатацію неподільного та загального майна у розмірі 4,40 грн за 1 кв. м. загальної площі приміщень.
27 листопада 2020 року відбулися загальні збори ОСББ «Лазурний блюз» та з 01 листопада 2020 року затверджено щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна для співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у розмірі 7,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлового приміщення.
В період з 21 травня 2015 року по 29 травня 2015 року затверджено щомісячний внесок на організацію цілодобової охорони прибудинкової території у розмірі 150,00 грн. який 10 жовтня 2015 року зменшено до 100,00 грн. на місяць з квартири.
Також, протоколом загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» проведених ініціативною групою, було погоджено підписання Головою правління ОСББ договорів щодо забезпечення початку опалювального сезону 2019-2020 років та затверджено методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов'язковий для всіх співвласників платіж за опалення будинку, який нараховується і сплачується відповідно до вказаної методики.
Рішенням Загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 26 листопада 2019 року затверджено Методику нарахування платежів за опалення будинку та встановлено обов'язковий для всіх співвласників платіж за опалення будинку, який нараховується та сплачується відповідно до вказаної Методики.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 липня 2022 року, квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 98,5 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1388, виданий 09 серпня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 9 542 грн. 29 коп. сторонами не оскаржується, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що на території України з 17 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, нарахування та стягнення судом 3 % річних та інфляційних втрат, тому їх нарахування з 17 березня 2020 року на суму боргу за надані послуги, є помилковим та порушує норми чинного законодавства. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 17 березня 2020 року по 01 червня 2022 року, протягом якого штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки закону, не підлягають задоволенню. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що за період з 01 листопада 2019 року по 16 березня 2020 року включно, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 139,35 грн. та 3% річних в розмірі 262,00 грн (сума боргу x 3 % x кількість днів : 366 : 100).
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
За змістом статей 319, 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не заперечують, що між ними укладався Договір № б/н про реструктуризацію заборгованості та щодо часткового погашення відповідачем заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Згідно уточненого розрахунку заборгованості, станом на 27 жовтня 2022 року, в якому позивачем враховано всі проплати ОСОБА_1 , здійснені нею після звернення до суду з даними позовом та укладення Договору про реструктуризацію заборгованості, розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги становить 9 542 грн. 29 коп.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що зазначений розмір заборгованості не оспорюється відповідачем, а, відтак, підлягає стягненню з останньої на користь позивача.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п.2.5. Договору № б/н про реструктуризацію заборгованості від 17 вересня 2021 року сторони домовилися, що у разі якщо Боржник більше ніж 1 місяць не здійснює оплату в розмірі та в строки, що визначені в п. 2.2. даного Договору, Кредитор має право звернутися до суду без додаткового повідомлення Боржника щодо стягнення всієї суми заборгованості за Договором (разом із поточною, що не врегульована Договором) з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних, при цьому період прострочення зобов'язання визначається, згідно зі строками оплати, встановленими згідно вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутними документами Кредитора.
Відповідач в порушення умов Договору у визначені строки оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, внеску на охорону, платежів за опалення будинку не здійснила, а сплатила заборгованість частково вже після звернення ОСББ до суду, а отже - є такою, що прострочила зобов'язання.
Таким чином, позивачем правомірно було нараховано інфляційні втрати та 3% річних, які передбачені чинним законодавством.
Однак, суд застосував норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), яким заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, до нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по травень 2022 року.
Разом з тим, у відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України»).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Наявність боргу не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином.
Отже, законодавець розділяє поняття неустойки (штрафів, пені) та індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розділяє визначення, правову природу та характер нарахування.
Інфляційні нарахування на суму боргу та 3 відсотки річних не є штрафною санкцією.
Відтак, застосування судом першої інстанції норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), яким заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги є помилковим.
Так, зі змісту уточнених позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 4 943 грн. 50 коп. та 3% річних в сумі 1 914 грн. 73 коп. за період з жовтня 2019 року по 31 травня 2022 року.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Зазначена постанова набрала законної сили 24 лютого 2022 року.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних з урахуванням заборони, визначеної постановою КМУ №206, підлягають задоволенню за період з жовтня 2019 року (зазначена позивачем дата початку розрахунку) по 23 лютого 2022 року включно.
Відповідно до наведеного позивачем розрахунку (а.с.74), який не оспорюється відповідачем, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з жовтня 2019 року по 23 лютого 2022 року складає 2 234 грн. 71 коп.
Відповідно до наведеного позивачем розрахунку (а.с.75), який не оспорюється відповідачем, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з жовтня 2019 року по 23 лютого 2022 року складає 1 855 грн. 69 коп.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат з 17 березня 2020 року є необґрунтованим, що у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду в зазначеній частині та прийняття нової постанови по суті вимог позивача.
В апеляційній скарзі позивач також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 300 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2022 року між Головою правління ОСББ «Лазурний блюз» та АО «Захист 24» укладено Договір про надання правничої допомоги № 12-05/42, відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надати правничу допомогу щодо можливостей, механізмів і процедури судового захисту прав Клієнта у зв'язку із звернення до суду про стягнення заборгованості з власника квартири АДРЕСА_1 , аналіз наданих документів, підготовка та подача позовної заяви, участь у судових засіданнях.
Згідно із пунктом 3.2.2 Договору Клієнт зобов'язався оплачувати правничу допомогу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Адвокатського об'єднання у розмірі 5 300 грн. протягом трьох днів з моменту підписання даного Договору.
Відповідно до Акту приймання-передавання наданих послуг від 04 липня 2022 року № 1 до Договору від 29 червня 2022 року № 12-05/42, підписаного замовником Головою правління ОСББ «Лазурний блюз» та Адвокатським об'єднанням «Захист 24», останнім виконано роботи, визначені Договором про надання правничої допомоги № 12-05/42 щодо підготовки документів та позовної заяви про стягнення з власника квартири АДРЕСА_1 заборгованості на користь ОСББ «Лазурний блюз». Загальна вартість правової допомоги становить 5 300 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 01 липня 2022 року № 446 ОСББ «Лазурний блюз» сплачено гонорар у розмірі 5 300 грн, передбачений Договором про надання правничої допомоги від 29 червня 2022 року № 12-05/42.
Відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення чи доказів того, що відповідач в силу вимог закону звільнена від сплати судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Зі змісту уточнених позовних вимог вбачається, що загальна ціна позову у справі складає 16 310 грн. 52 коп. Розмір задоволених позовних вимог в загальному розмірі складає 13 632 грн. 69 коп., з яких: розмір основного зобов'язання - 9 542 грн. 29 коп., інфляційні нарахування - 2 234 грн. 71 коп. та 3 % річних - 1 855 грн. 69 коп. У відсотковому співвідношенні, розмір задоволених позовних вимог складає 83,58%.
Враховуючи зазначене, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені та документально підтверджені витрати на правничу допомогу згідно із Договором про надання правничої допомоги від 29 червня 2022 року № 12-05/42, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 429 грн.74 коп. (5 300*83,58%).
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви позивачем сплачено 2 481 грн. судового збору. При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено 3 721 грн. 50 коп. судового збору. В загальному розмірі позивачем сплачено 6 202 грн. 50 коп. судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСББ «Лазурний блюз» (83,58%), сплачений останнім судовий збір при подачі позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5 184 грн. 05 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» інфляційних втрат, трьох відсотків річних та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз», місце знаходження: вул. Ованеса Туманяна, 15-А, м. Київ, ідентифікаційний код - 38576494, інфляційні нарахування в розмірі 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) гривні 71 копійка, 3 % річних в розмірі - 1 855 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 69 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 429 (чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) гривень 74 копійки та судовий збір у розмір 5 184 (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 05 копійок.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.