ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14329/22 пров. № А/857/7633/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року (головуючий суддя Сакалош В.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2018 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016- 2018 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 21 липня 2022 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 21 липня 2022 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного Карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2018 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загін (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016- 2018 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржили його в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 просить рішення суду в часині відмови у задоволенні позову скасувати і позовні вимоги в у цій частині задовольнити.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) просить рішення суду першої інстанції скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009 (далі - Положення) конкретизовані умови укладення контракту, порядок проходження служби та підстави її припинення.
Враховуючи вимоги п.п 288, 292, Положення, 06 листопада 2018 року начальником НОМЕР_3 прикордонного загону видано наказ №310-ос «По особовому складу» про виключення із списків особового складу прикордонного загону та зняття з усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_2 .
Частиною 3 статті 24 Закону визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесенні до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконанні чи були виконанні з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З позивачем були проведені відповідні розрахунки.
Лише після звільнення, у позивача виникло питання щодо виплат належних сум під час проходження служби, у зв'язку з чим лише із значним проміжком часу після звільнення позивач став звертатись до суду про визнання протиправними дій щодо виплат, які належали йому під час проходження служби.
Враховуючи вищезазначене вважає, що на день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, 06 листопада 2018 року, прапорщика ОСОБА_3 , спору між позивачем та НОМЕР_2 прикордонним Карпатським загоном (військова частина НОМЕР_1 ) щодо зазначених в позові вимог не було, а питання щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2018 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
При цьому апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 233. Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками, але 19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352 (далі - Закон 23520), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю, а саме частини перша та друга ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
-працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
-із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)(ч.2).
Частина 5 статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Про перевагу застосування спеціальної норми ч. 5 ст. 122 КАС України над загальною зазначав Верховний Суд у постановах від 23.06.2022 року справа № 540/2001/21, від 28.09.2022 року справа 420/358/22, від 29.09.2022 року справа №420/3978/22.
Наведені норми чинного законодавства та правозастосовна діяльність Верховного Суду дозволяють прийти щонайменше до таких висновків:
-після викладу у новій редакції ч. 1 та ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, уведено строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати;
-ч. 5 ст. 122 КАС України встановлює спеціальний строк звернення до суду по відношенню до загальних строків, передбачених ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у спорах, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.;
-строк визначений ч. 5 ст. 122 КАС України є процесуальним строком та повинен застосовуватись на час вчинення процесуальної дії, як це передбачено ч. 3 ст. 3 цього ж Кодексу;
-ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України є спеціальною нормою по відношенню до ч. 5 ст. 122 КАС України, оскільки стосується виплати лише тих сум, які належать при звільненні.
До позовної заяви доданий витяг з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.11.2018 року №310- ос, який вказує на те, що позивач проходив військову службу, яка вважається публічною згідно п. 17 ч.1 ст. 4 КАС України.
Тому, апелянт вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати спеціальний процесуальний строк передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України - місячний строк на звернення до суду. А перебіг строку звернення до суду у спірних правовідносинах починається з наступного дня після отримання військовослужбовцем відповідних виплат без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Наказ від 19.05.2017 року №93-ос вказує на те, що відносини публічної служби у позивача припинилася 06 листопада 2018 року і з цього часу грошове забезпечення ним не отримувалося.
Таким чином, у зв'язку із набранням чинності 19.07.2022 закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», до вимог про стягнення оплати праці почали застосовуватись строки звернення за судовим захистом.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 КАС України).
Також, апелянт покликається і на правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, щодо застосування строків звернення до суду.
З урахуванням наведеного вважає, що цей позов, оскільки його заявлено поза межами місячного строку, підлягав залишенню без розгляду.
Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2018 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, то апелянт вказує, що в статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно - правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: ... оплата праці (грошове забезпечення);
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Згідно статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації проводиться в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до пункту 2 Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру такі як оплата праці працівників, грошове забезпечення військовослужбовців та інше.
Відповідно до пункту 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до пунктів 1, 2 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 19.08.2016 №848, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 2, 4 ст. 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ №73 від 02.02.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за № 217/28347, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №73 від 02.02.2016р.)
Пунктом 1 Інструкції №73 від 02.02.2016 р. визначений порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Відповідно до пункту 2, зазначеної Інструкції, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення:
військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах;
військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 3, зазначеної Інструкції, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Відповідно до пункту 5, зазначеної Інструкції, за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Згідно з п. 8 Інструкції №73 від 02.02.2016 р. винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що це дає підстави стверджувати, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи вищезазначене, так як вбачається з аналізу вказаних норм Законодавства, індексація не є складовою щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця. Вона не відноситься ні до доплат, надбавок, премій та інших додаткових видів грошового забезпечення. На це вказує те, що саме грошове забезпечення на яке має право військовослужбовець (у межах прожиткового мінімум), підлягало індексації. Індексація, а так само її розмір, окремо вираховується на нараховане до виплати місячне грошове забезпечення, а тому вона не є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовців, яке визначено ст. 9 Закону №2011-XII,
Отже, розрахункова величина для нарахування грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016 - 2018 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2016-2017 роках та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення є помилковими, оскільки включає до складу грошового забезпечення індексацію, яка не враховується при визначені розміру зазначених виплат.
Крім того Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що із змісту оскаржуваного судового рішення, за твердженням суду першої інстанції, вимоги позивача про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати 18 червня 2020 року є передчасними, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050- III (далі - Закон № 2050-ПІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно з статтею 2 Закону №2050-111 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно ст. 4 Закону №2050-111 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Абзацом 7 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078) визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Натомість, відповідно до ст. 7 Закону № 2050-ПІ та п. 8 Порядку №159, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, вказані норми не містять обов'язкового звернення особи до уповноваженого органу з вимогою нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів.
Водночас, у Законі №2050-ІІІ, у Порядку №159 та у Порядку №1078 чітко встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до висновків Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, викладених у постановах від 21.09.2022 у справі № 816/1627/18 та від 16.11.2022 у справі № 674/22/17 Верховний Суд зазначив, що «згідно з положеннями статті 4 Закону №2050- III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.»
Отже уповноважений орган, з вини якого виплачено несвоєчасно дохід, зобов'язаний виплатити громадянину суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Як видно з особистих карток грошового забезпечення за період з 2015-2018 рр. та інформації наявної у відповідях на адвокатські запити, НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загін здійснював нарахування та виплату індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по лютий 2018 року, у тому числі за час проходження ОСОБА_1 військової служби у Луганському та Краматорському прикордонних загонах з затримкою, зокрема:
15.04.2021 ОСОБА_1 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року включно у розмірі 11384, 96 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та листуванням із відповідачем за адвокатськими запитами;
21.07.2022 ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 380/18010/21, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2022 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно у розмірі 73253, 97 грн.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення частини з 06.11.2018 року, згідно з наказами начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 05.10.2018 №274-ос та від 06.11.2018 №310-ос.
Згідно особистих карток грошового забезпечення позивача вбачається виплата: у березні 2016 року грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4419,55 грн, у червні 2016 року підйомної допомоги у розмірі 4991,00 грн., у січні 2017 року підйомної допомоги у розмірі 5080,00 грн., у березні 2017 року грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5080,00 грн., у січні 2018 року грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5156,00 грн., передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Згідно з випискою з банківського рахунку позивача індексація грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року нарахована та виплачена позивачу 15.04.2021 у сумі 11384,96 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у справі № 380/18010/21 відповідачем 21.07.2022 року проведено нарахування та виплату позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 у розмірі 73253,97 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «Приватбанк».
Оскільки нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем проведено лише 15.04.2021, то розрахунок підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди позивачу проведено без врахування індексації грошового забезпечення, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Аналогічні норми містить пункт перший розділу XXXII Порядку №260.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі Постанова №1294, була чинною до 28.02.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
З огляду на це правильним є висновок, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до особистих картках грошового забезпечення позивача відповідач нарахував та виплатив позивачу грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2017 роках, підйомну допомогу у 2015 році, одноразову грошову допомогу при звільненні, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та щомісячну додаткову грошову винагороду без врахування індексації грошового забезпечення, оскільки нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем проведено лише 15.04.2021.
Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, то суд дійшов підставного висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Вирішуючи питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19.
З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2015 році, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Відтак слід зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, підйомної допомоги, виплаченої у 2015 році, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Надаючи оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 21.07.2022, то суд першої інстанції виходив з того, що стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі-Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Зазначена позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20.
При цьому, суд слушно зауважив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20.
Оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, то суд підставно вважав передчасним звернення до суду з позовною вимогою зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 21.07.2022, а тому у задоволенні такої необхідно відмовити повністю.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 380/14329/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді В. С. Затолочний
А. Р. Курилець