ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 541/866/21 Номер провадження 22-ц/814/2863/23Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 адвоката Долженко Оксани Миколаївни
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року, постановлене суддею Ситник О.В.
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними побудовами, що знаходяться у АДРЕСА_1 .
02 грудня 2020 року, приблизно о 21:00 год. на території сусідньої земельної ділянки виникла пожежа, яка завдала збитків належному позивачу майну.
По факту пожежі був складений відповідний акт, в якому вказано, що пожежа виникла на горищі господарської будівлі розташованої по АДРЕСА_2 і належить ОСОБА_2 , причини виникнення пожежі встановлюються.
Також зазначено, що при натурному огляді свого домоволодіння та розташованих в домоволодінні будівель позивач побачив, що пожежею повністю пошкоджено покрівлю сараю, частково стіни фронтонів та віконний і дверний блок, які були влаштовані на фронтонах. Також пожежею пошкоджено частину утеплення стін житлового будинку та частина віконних блоків. При пожежі повністю згоріла вбиральня та частково дерев'яна огорожа, яка була влаштована зі сторони ділянки, де сталася пожежа. Залишки конструкцій стін фронтонів мають значні дефекти та пошкодження, а саме: часткове випадання цеглин з кладки; нерівномірне осідання ділянок кладки; масові прогресуючі наскрізні тріщини по всій площі фронтонів; послаблення і часткове руйнування кладки; помітне викривлення стін. Виходячи з наведених вище даних фізичний знос конструкцій стін фронтонів складає 75%, тобто необхідне повне перекладання стін.
Вартість ремонтно-будівельних робіт та будівельних матеріалів, для відновлення конструктивних елементів сараю та житлового будинку складає: 163 188 грн.; для відновлення вбиральні 5 907 грн., огорожі 6 435 грн.
Для визначення розміру завданих збитків пожежею за заявою позивача від 21.12.2020 експертом Полтавського відділення при Національному науковому центрі «Інституту наукових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведена будівельно-технічна експертиза. Висновком експерта № 1672 складеного 11.02.2021 встановлена загальна вартість завданої матеріальної шкоди будівлям і спорудам домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , внаслідок пожежі сусідніх господарських будівель складає 175 530 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Окрім того, просить стягнути витрати на проведення будівельно технічної експертизи в розмірі 9806,40 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1853,37 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 липня 2021 року до участі у розгляді справи залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 , яка є власником земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 175530 грн. та витрати, пов'язані з оплатою витрат на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 9806,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 , займаючись вирощуванням птиці в масштабах малого сільськогосподарського господарства не дотрималася протипожежних вимог. Позивачем доведено факт заподіяння діями ОСОБА_2 збитків належного позивачу майна, розмір яких підтверджується експертним висновком.
Відповідача ОСОБА_3 суд визнав неналежним відповідачем, оскільки між нею та ОСОБА_2 укладено договір оренди нерухомого майна, а саме гаража та сараю, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 для здійснення власної господарської діяльності, відповідно до умов якого відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки покладено на ОСОБА_2 .
Разом з тим, зазначив, що технічний звіт наданий ОСОБА_3 по профілактичних випробуваннях, який був проведений у 2017 році, не підтверджує того факту, що відповідач ОСОБА_2 орендуючи приміщення ОСОБА_3 дотримувалась протипожежних норм та екслуатації електроустановок споживачів.
Окрім того, не всі збудовані на земельній ділянці відповідача будівлі мають відповідні дозволи, а ті, на побудову яких надавався дозвіл відрізняються площею.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 адвокат Долженко О.М., просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на не неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що матеріалами справи не підтверджено її протиправної поведінки, дій чи бездіяльності, внаслідок якої сталася пожежа у господарській будівлі по АДРЕСА_2 .
Зазначила, що у звіті про причину виникнення пожежі від 03.12.2020 року зазначено ймовірну причину пожежі - коротке замикання електромережі господарчої будівлі, але не визначено ні місце її виникнення (вказано «одне з приміщень») ні електроприлад, який там був встановлений («один із приладів»), тобто це є припущенням інспектора, а тому цей звіт є неналежним та не допустимим доказом її вини.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_3 адвоката Долженко О.М. мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки технічному звіту по профілактичних випробуваннях заземлюючих пристроїв електрообладнання, перевірка ізоляції проводів і кабельних ліній в електроустаткуванні від 05.01.2017, замовленому відповідачем ОСОБА_3 , оскільки він свідчить про дотримання відповідачем вимог правил пожежної безпеки та правил технічної експлуатації електроустановок споживачів.
Висновок суду відносно того, що господарські будівлі на земельній ділянці ОСОБА_3 збудовані з порушенням наданих дозволів також є безпідставним.
Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20.07.1994 року на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходяться у АДРЕСА_1 та в цілому складається з житлового будинку «А-ІІ», площею 93,3 кв.м., сараю «Б», колодязю № 1, огорожі № 2, замощення І, підземних комунікацій на земельній ділянці розміром 900 кв.м. (т. 1, а.с. 15-16).
02 грудня 2020 року о 21 год. 00 хв. на території сусідньої земельної ділянки на горищі господарчої будівлі, що розташована по АДРЕСА_2 виникла пожежа, яку було ліквідовано 03 грудня 2020 року о 02 год. 55 хв., що підтверджується актом про пожежу від 02.12.2020 року (т. 1, а.с. 7).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 на підставі договору дарування є ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 75).
15 травня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого є гараж 4?6, сарай 3?10, сарай 3?15, що розташовані на вищевказаній земельній ділянці (т. 1, а.с. 156-159).
В акті про пожежу від 02.12.2020 року зазначено, що пожежею знищено зокрема: покрівлю на літній кухні на площі близько 20 м. кв., фронтони літньої кухні на площі близько 10 м. кв. власником є ОСОБА_1 та його особисті речі, прямі збитки від пожежі та її причини встановлюються.
У звіті про причину виникнення 02.12.2020 пожежі за адресою АДРЕСА_2 , складеного головним інспектором Миргородського РВ ГУ ДСНС України у Полтавській області майором служби цивільного захисту Ігорем Сидоренко, зазначено, що найбільш ймовірна причина виникнення пожежі є коротке замикання електромережі господарчої будівлі, в разі відсутності в органах слідства Миргородського ВП ГУ НП України в Полтавській ообласті інформації про інші обставини причини пожежі (т. 1, а.с. 60-61).
Як вбачається з повідомлення Миргородського РВ П ГУНП в Полтавській області відомості щодо внесення до ЄРДР за фактом пожежі, яка сталася в АДРЕСА_2 відсутні (т. 1, а.с. 63).
Згідно висновку експерта № 1672 складеного 11.02.2021 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_1 від 21.12.2020 вартість завданої матеріальної шкоди будівлям і спорудам домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 внаслідок пожежі сусідніх господарських будівель з урахуванням ПДВ складає 175530 грн. (т. 1, а.с. 8-14, т. 2, а.с. 19-35).
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, спричинена фізичній особі або її майну, піддягає відшкодуванню у повному обсязі особою, що спричинила шкоду, якщо не буде доведено, що шкода сталася не з її вини.
Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (п. п. 32,33 постанови Верховного Суду від 04.08.2020 року у справі № 925/1478/16).
До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; позивач зобов'язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо під часрозгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач має довести факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Розглядаючи спір про відшкодування завданої шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.
Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Акт про пожежу від 02.12.2020 року не підтверджує наявність вини відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спричиненні шкоди, оскільки містить лише інформацію щодо факту пожежі, обсягу пошкоджень, а також щодо ймовірної її причини.
Висновок експерта № 1672 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21 грудня 2020 року також містить лише опис пошкодженого майна позивача та вартість його відновлення.
Посилання позивача на те, що причиною завданої йому матеріальної шкоди є пожежа, яка виникла в на сусудній земельній ділянці власником якої є ОСОБА_3 , а орендарем господарських будівель ОСОБА_2 , які зобов'язані забезпечити у своєму господарстві дотримання норм у сфері пожежної безпеки, не заслуговують на увагу, оскільки обов'язковою умовою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду є причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, проте суд не встановив, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів завдана шкода позивачу, а також доказів осередку пожежі у господарстві відповідача та причин її виникнення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 справа № 56/973/19 (провадження № 61-17828св20).
Дослідження явищ, процесів та матеріальних об'єктів, пов'язаних з горінням, виниклими пожежами, застосуванням пожежно-рятувального обладнання, що використовується для їх гасіння відповідності прийнятих рішень нормативним вимогам щодо дій пожежно-рятувальних підрозділів, елементів і систем протипожежної автоматики та виявлення обставин виникнення горіння, динаміки пожеж, розвитку і їх поширення, відповідності досліджуваних об'єктів вимогам будівельних та пожежних норм, технологічних регламентів виробничих процесів, на предмет відповідності прийнятих конструктивних рішень, щодо застосованої протипожежної автоматики у цих процесах, виробленої продукції на предмет її стійкості до виникнення та поширення пожеж, у тому числі із застосуванням стандартизованих методів випробування та вогнестійкість здійснюється пожежно-технічною експертизою.
Об'єктами пожежно-технічної експертизи та експертних пожежно-технічних досліджень є місце пожежі зі слідами термічного впливу та продуктів горіння. До об'єктів пожежно-технічної експертизи також можуть належати обгорілі й звуглілі спалимі і важкоспалимі конструкції будинків і споруджень, а також залишки згорілих чи частково обгорілих предметів; електроустаткування і електроприлади; різні технічні спорудження і технологічне устаткування; опалювальні й нагрівальні прилади; предмети зі слідами легкозаймистих чи пальних рідин; речовини й матеріали, здатні займатися й самозайматися; знаряддя підпалу або їхні залишки; протипожежна техніка й вогнегасні засоби і т.д.
Пожежно-технічну експертизу (ПТЕ) відносять до класу інженерно-технічних експертиз і виконують з метою обґрунтування явищ пожеж та виявлення фактичних даних, що мають значення для встановлення причин, які їх обумовили. Установлення причини виникнення пожежі є одним із ключових завдань у розслідуванні кримінальних та цивільних справ цієї категорії, а також при розгляді їх у судах, оскільки ці обставини можуть бути певним чином пов'язані з пожежами, що трапляються внаслідок діяння людей або проявів природних явищ.
Разом з тим, пожежно-технічна експертиза у даній справі не проведена, від учасників справи клопотань про її призначення не надходило.
Оцінивши докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вини саме відповідачів у вчиненні дій, наслідком яких завдано шкоду позивачу, а також причинно-наслідкового зв'язку між пожежею та діями відповідачів та заподіяною майновою шкодою, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Статтею 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 було сплачено судовий збір у сумі 2780,06 грн., який відповідно до вищевказаних вимог закону підлягає стягненню на її користь в ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 адвоката Долженко Оксани Миколаївни задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2780,06 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді : С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин