ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3269/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором на поставку товару
Суддя Красота О.І.
Без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 33 950,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на поставку товару № К05\082021 від 05.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою суду від 27.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
13.07.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначає, що затримка у здійсненні розрахунків за Договором пов'язана з обставинами непереборної сили, а саме військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні. Відповідач зазначає, що позбувся можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничо-господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами та перспектива відновлення такого забезпечення найближчим часом не вбачається. Відповідач знаходиться у простої з 25.02.2022.
18.07.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та підтримував позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
05.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД" (далі - Позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір на поставку товару № К05\082021 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, за замовленням Покупця передати у власність Покупцю товар, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти у власність товар і сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору товаром за Договором є полімерна вторинна гранула, що вказується сторонами у рахунках та/або видаткових накладних до Договору. Рахунки та/або видаткові накладні, що після підписання уповноваженими представниками сторін і завірення їх печатками, є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що асортимент, найменування, одиниця виміру, ціна товару вказується сторонами у Замовленнях Покупця на поставку відповідної партії товару та/або у відповідних рахунках на оплату та видаткових накладних.
За умовами п. 1.4 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної, яка засвідчує дату передачі товару.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах СРТ - склад Покупця, у відповідності до Інкотермс-2010. Склад Постачальника розташований за адресою: Україна, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, 6. Склад Покупця розташований за адресою: 51909, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 1.
Згідно з п. 2.2 Договору Постачальник сповіщає Покупця про готовність товару до відвантаження телефоном, факсом або засобами факсимільного зв'язку.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Постачальник протягом 2 робочих днів з дати отримання від Покупця замовлення зобов'язується:
- підтвердити прийняття замовлення шляхом направлення на адресу Покупця, засобом, передбаченим п. 9.10 Договору. У такому випадку замовлення вважається узгодженим обома сторонами;
- письмово повідомити Покупця засобом, передбаченим п. 9.10 Договору, про неможливість виконання умов замовлення. У такому випадку Покупець має право або змінити умови замовлення за узгодженням з Постачальником або скасувати таке замовлення.
За умовами п. 2.4 Договору сторони дійшли згоди, що товар, замовлений Покупцем, повинен бути поставлений Постачальником протягом 7 календарних днів з дати, наступної за датою отримання Постачальником замовлення від Покупця на відповідну партію товару.
Відповідно до п. 2.6 Договору датою поставки замовленої партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін.
Пунктом 2.7 Договору передбачено, що разом із товаром Постачальник передає Покупцю такі документи:
- рахунок на партію замовленого товару з обов'язковою вказівкою номера і дати Договору;
- видаткову накладну, підписану уповноваженою особою та засвідчену печаткою Постачальника;
- товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою;
- сертифікат якості на товар.
За умовами п. 2.9 Договору Покупець зобов'язаний забезпечити представника на приймання відповідної партії товару, поставленої відповідно до п. 2.1 Договору, оригіналом довіреності на право приймання матеріальних цінностей, підписання видаткових накладних на поставлені партії товару, підписання актів тощо. У разі відсутності у представника Покупця відповідної довіреності Постачальник має право відмовити у поставці товару, у зв'язку з чим Постачальник не буде вважатись таким, що прострочив зобов'язання з поставки товару.
Сторони за Договором дійшли згоди, що факт ненадання Покупцем Постачальнику оригіналу довіреності на отримання матеріальних цінностей (товару), не є ознакою неотримання відповідного товару Покупцем та не позбавляє Покупця від зобов'язань, визначених умовами Договору. У такому випадку Покупець зобов'язаний надати Постачальнику оригінали відповідних довіреностей протягом 3 календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до п. 3.1 Договору сума Договору (у т.ч. договірна ціна Договору) становить вартість товару, який буде поставлений Постачальником Покупцю відповідно до всіх видаткових накладних протягом строку дії Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору ціна на товар визначається в національній валюті України та вказується сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору, і оформлюється, виходячи із замовлення на кожну окрему партію поставки товару.
Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунок за товар, що постачається за умовами Договору, здійснюється Покупцем за кожну відповідну партію товару протягом 30 календарних днів з дати отримання Покупцем такої партії товару, підставою для чого являється відповідний рахунок або видаткова накладна на відповідну партію товару.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що днем виконання зобов'язань Покупця зі сплати усіх платежів за Договором вважається день зарахування суми платежу на поточний рахунок Постачальника.
За умовами п. 3.6 Договору при проведенні розрахунків за Договором сторони зобов'язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату Договору, за яким здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.7 Договору за результатами діяльності сторони можуть провести звірку взаєморозрахунків, результати яких оформляються відповідним актом.
Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за Договором, якщо це є наслідком форс-мажорних обставин (дій нездоланої сили, які не залежать від волі сторін), а саме: землетруси, повені, пожежа, снігові заноси, торнадо, та інші стихійні лиха; обставини суспільного характеру: епідемії, карантини, блокади, страйки, громадські заворушення, війна та військові дії, введення надзвичайного чи військового стану; рішення органів державної влади, які тягнуть за собою неможливість виконання умов Договору, та інші обставини, які звичайно визнаються такими у господарській практиці.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України, або іншою організацією, на яку Урядом України покладено обов'язок з ліквідації зазначених обставин.
За умовами п. 8.3 Договору сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, повинна сповістити іншу сторону про це протягом 10 робочих днів. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення позбавляє сторону посилатись на дію обставин непереборної сили у подальшому.
Відповідно до п. 8.4 Договору якщо дія обставин непереборної сили триває більше 90 календарних днів поспіль, сторони мають право припинити дію Договору. При цьому, збитки, заподіяні припиненням дії Договору, не відшкодовуються, а штрафні санкції не стягуються.
За умовами п. 9.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 04.01.2022, Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але у будь-якому випадку до повного належного виконання взятих сторонами на себе зобов'язань за Договором.
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 33 950,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1ФФУД000000033 від 07.02.2022, яка підписана сторонами без будь-яких зауважень і заперечень на підставі довіреності Відповідача № А3/122 від 04.02.2022 (а.с. 27, 31).
Однак Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар.
18.04.2023 Позивач надіслав Відповідачу претензію № 13/04-01 від 13.04.2023 про сплату заборгованості у розмірі 33 950,00 грн. (а.с. 32-36). При цьому, у претензії Позивач зазначив, що листом № 014-13/СН від 14.03.2022 Відповідач повідомив щодо настання форс-мажорних обставин, про призупинення роботи виробничих потужностей, а також про унеможливлення виконання зобов'язань за договорами - оплату за поставлену продукцію.
Вказану претензію Відповідач отримав 24.04.2023 (а.с. 37), однак відповіді не надав, вимогу не виконав.
Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 33 950,00 грн., що і є причиною виникнення спору.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 3.3 Договору, кінцевий строк оплати поставленого товару настав 09.03.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлений товар у розмірі 33 950,00 грн.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача заборгованості у розмірі 33 950,00 грн.
Посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі № 908/2287/17 визначено (п. 74-77):
Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами.
Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31911363) заборгованість у розмірі 33 950,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що разом складає 36 634,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
02.10.2023