ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про забезпечення позову
02.10.2023м. ДніпроСправа № 904/5234/23
за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" (ідентифікаційний код 00152307; вул. Свіштовська, буд.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Ойл" (ідентифікаційний код 43327471; вул. Калинова, буд.87, м. Дніпро, 49087)
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 9 591 553,64грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без участі представників учасників справи
СУТЬСПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Ойл" заборгованість у розмірі 9 591 553,64грн, з яких:
- основний борг у розмірі 8 486 051,71грн;
- пеня у розмірі 695 652,58грн;
- 3 % річних у розмірі 128 745,39грн;
- інфляційні втрати у розмірі 281 103,96грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 360/2/2118 від 30.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 06.02.2022 по 02.01.2023 у сумі 128745,39грн та інфляційні збитки у розмірі 281103,96грн.
На підставі пункту 5.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар, у розмірі 695 652,58грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 справу №904/5234/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Разом із позовною заявою до суду позивачем надано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес Ойл" в межах суми позову в розмірі 9 591 553,64грн.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована наступним:
згідно інформації, що міститься на сайті https://opendatabot.ua/c/43327471 щодо ТОВ "Гермес Ойл", статутний капітал Товариства складає 1000,00грн; в 2022 році дохід склав 0грн., збиток - 129000,00грн;
з ухвали Львівського апеляційного суду від 08.05.2023 у справі № 463/658/23 позивач дізнався, що Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України. В даному кримінальному провадженні розслідується факт системного виведення коштів з підприємства та нарощування безнадійної дебіторської заборгованості колишніми посадовими особами ПАТ "Укртатнафта" у змові з окремими акціонерами товариства шляхом укладення непрозорих договорів на поставку продукції та надання послуг, в тому числі з відповідачем;
рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 по справі № 904/3311/23 задоволено повністю позовні вимоги ПАТ "Укртатнафта" до ТОВ "Гермес Ойл" про стягнення заборгованості в сумі 6888306,78грн; зазначене рішення відповідачем добровільно не виконується.
Враховуючи викладені факти щодо недостатності фінансових ресурсів у ТОВ "Гермес Ойл", фігурування даного підприємства у кримінальних провадженнях, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арештів на майно та грошові кошти може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України).
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч. 8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України).
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що:
- між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
- з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов договору поставки у розмірі 8 486 051,71грн. На суму заборгованості позивачем нараховані пеня, 3% річних та втрати від інфляції, загальна сума до стягнення 9591553,64грн.
У заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач із посиланням на докази у справі доводить відсутність грошових коштів, необхідних для виконання виниклого зобов'язання за договором поставки.
До заяви про забезпечення позову позивачем додана копія ухвали Львівського апеляційного суду від 08.05.2023 у справі № 463/658/23. Зі змісту цієї ухвали убачається, що Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України. В даному кримінальному провадженні розслідується факт системного виведення коштів з підприємства та нарощування безнадійної дебіторської заборгованості колишніми посадовими особами ПАТ "Укртатнафта" у змові з окремими акціонерами товариства шляхом укладення непрозорих договорів на поставку продукції та надання послуг, в тому числі з відповідачем.
Судом перевірено інформацію, яка міститься на сайті https://opendatabot.ua/c/43327471 щодо ТОВ "Гермес Ойл" та встановлено, що статутний капітал Товариства складає 1000,00грн; в 2022 році дохід склав 0грн., збиток - 129000,00грн.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 по справі № 904/3311/23, яким задоволено повністю позовні вимоги ПАТ "Укртатнафта" до ТОВ "Гермес Ойл" про стягнення заборгованості в сумі 6888306,78грн.
Частина 4 ст.137 ГПК передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (постанова Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20 неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми позову, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на майно та грошові кошти товариства, має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Суд зазначає, що вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем майном та коштами, що належать відповідачу до фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений ним спосіб, оскільки відповідачем реальних дій спрямованих на виконання зобов'язань за договором поставки в частині оплати не здійснено. Крім того, такий спосіб лише обмежить право відповідача розпорядженням майна та грошових коштів, що знаходяться на його рахунках, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, а також не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства-відповідача.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" про забезпечення позову задовольнити.
2. Забезпечити позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" (ідентифікаційний код 00152307; вул. Свіштовська, буд.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610) шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес Ойл" (ідентифікаційний код 43327471; вул. Калинова, буд.87, м. Дніпро, 49087) в межах суми 9591553,64грн.
3. За даною ухвалою:
Стягувач: Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" (ідентифікаційний код 00152307; вул. Свіштовська, буд.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Ойл" (ідентифікаційний код 43327471; вул. Калинова, буд.87, м. Дніпро, 49087).
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 02.10.2023.
5. Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 03.10.2026 включно.
6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва