ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2023 р. Справа№ 910/9745/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 28.09.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
та Дочірнього підприємства "Київгазенерджи"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.02.2023 (повний текст складено 13.03.2023)
у справі №910/9745/22 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Дочірнього підприємства "Київгазенерджи"
про стягнення 137.549.696,25 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" про стягнення 137.549.696,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.09.2021 між сторонами укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021 та індивідуальний договір № БГр-21/22-КГЕ від 30.09.2021. Також між сторонами до цих договорів укладено додаткові угоди № 10-БГр-КГЕ від 30.09.2021, № 11-БГр-КГЕ від 19.10.2021, № 12-БГр-КГЕ від 17.11.2021, № 01-БГр-КГЕ від 13.12.2021, № 02-БГр-КГЕ від 12.01.2022, № 03-Бгр-КГЕ від 14.02.2022, № 04-БГр-КГЕ від 10.03.2022 на підставі яких відповідачу поставлено природний газ у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року на загальну суму 949.158.980,00 грн. За умовами індивідуального договору оплата здійснюється протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки. Оскільки в порушення умов договору, відповідачем не було повністю сплачено позивачу за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 106.188.270,57 грн основного боргу, 4.843.652,01 грн пені, 277.424,29 грн інфляційних втрат, 456.485,44 грн 3% річних та 25.783.863,94 грн штрафу.
В процесі судового розгляду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 136.093.937,20 грн, з яких 79.775.461,82 грн основного боргу, 23.085.534,43 грн пені, 5.898.078,59 грн інфляційних втрат, 1.550.998,42 грн 3% річних та 25.783.863,94 грн штрафу.
Позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи довідки № 125/13-722 від 20.02.2023, із зазначенням, що станом на 20.02.2023 заборгованість відповідача становить 68.510.584,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9745/22 позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 11.264.877,16 грн основного боргу закрито.
Стягнуто з Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 68.510.584 грн 66 коп. основного боргу, 23.085.534 грн 43 коп. пені, 25.783.863 грн 94 коп. штрафу, 1.550.998 грн 42 коп. 3% річних, 5.772.155 грн 11 коп. інфляційних втрат, 867.546 грн 54 коп. витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021, не оплатив отриманий природний газ у визначений договором строк, а отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. У зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 11 264 877,16 грн, суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у справі в цій частині. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені, штрафу і 3% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та правильними. При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд встановив, що останній здійснений з порушенням чинного законодавства України. Так, за перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 5 772 155,11 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Київгазенерджи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 в частині стягнення пені та штрафу та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені на 60% та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.
Підставою для скасування рішення суду в частині стягнення пені та штрафу скаржник зазначив про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджував про наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені, згідно приписів частини другої статті 233 Господарського кодексу України. Також скаржник зазначив, що одночасне стягнення штрафу і пені суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/9745/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.
Також не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні 125 923,48 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки розрахунку інфляційних нарахувань, та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування всіх істотних обставин, що мають значення для справи. При цьому, скаржник стверджував, що ним правильно визначено розмір інфляційних втрат, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, а також сформованій практиці Верховного Суду, у відповідності до якої нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9745/22. Відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 20.06.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9745/22 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
У судовому засіданні 20.06.2023 судом оголошено перерву до 01.08.2023.
Через канцелярію суду від Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 поновлено Дочірньому підприємству "Київгазенерджи" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9745/22. Відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги для спільного розгляду на 01.08.2023.
31.07.2023 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу відповідача.
У судовому засіданні оголошувалась перерва.
28.09.2023 в судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9745/22 в частині відмови у стягненні 125 923,48 грн інфляційних втрат та задовольнити позовні вимоги в цій частині. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, зазначаючи про її необґрунтованість. Відповідно представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9745/22 в частині стягнення пені та штрафу скасувати та прийняти нове рішення про зменшення розміру пені на 60% та відмову в задоволенні вимоги про стягнення штрафу. У задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (покупець, відповідач) було укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ (далі - Рамковий договір).
Відповідно до пункту 1.1. Рамкового договору цей рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу, що надалі іменується - індивідуальний договір. Форма індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.2 Рамкового договору індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і складає невід'ємну частину цього договору.
30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (покупець, відповідач) укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-КГЕ (далі - Індивідуальний договір) до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021.
Відповідно до пункту 1.3 Рамкового договору умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі, якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору застосовуються положення цього рамкового договору.
За умовами пункту 1.4 Рамкового договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим рамковим договором.
Згідно з пунктом 1 Індивідуального договору загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022.
Відповідно до пункту 3 Індивідуального договору плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 165 340,000 тис. куб. м та встановлюється на кожний період поставки в наступних об'ємах: жовтень 2021 - 21 500,000 тис. куб. м; листопад 2021 - 26 780,000 тис. куб. м; грудень 2021 - 28 690,000 тис. куб. м; січень 2022 - 29 000,000 тис. куб. м; лютий 2022 - 25 050,000 тис. куб. м; березень 2022 - 19 820,000 тис. куб. м; квітень 2022 - 14 500,000 тис. куб. м.
Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору (пункт 4.2 Рамкового договору).
Сторони, за змістом пункту 8 Індивідуального договору погодили, що договірна вартість газу за загальний період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору.
Згідно з пунктом 10 Індивідуального договору договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього Індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7.420,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м.
Після укладення договору ціна природного газу неодноразово коригувалась сторонами, про що укладалися відповідні додаткові угоди.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ загальною вартістю 949.158.980,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами комерційними актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 № 1_10-БГр-КГЕ про поставку природного газу у жовтні 2021 року у обсязі 15 139,000 на суму 112.331.380,00 грн, від 30.11.2021 № 1_11-БГр-КГЕ про поставку природного газу у листопаді 2021 року у обсязі 16 200,000 на суму 120.204.000,00 грн, від 31.12.2021 № 1_12-БГр-КГЕ про поставку природного газу у грудні 2021 року у обсязі 25 685,000 на суму 190.582.700,00 грн, від 31.01.2022 № 1_01-БГр-КГЕ про поставку природного газу у обсязі 24 165,000 на суму 179.304.300,00 грн, від 28.02.2022 № 1_02-БГр-КГЕ про поставку природного газу у обсязі 17 440,000 на суму 129.404.800,00 грн, від 31.03.2022 № 1_03-БЕр-КЕЕ про поставку природного газу у обсязі 16 185,000 на суму 120.092.700,00 грн, від 30.04.2022 № 1_04-БГр-КГ про поставку природного газу у обсязі 13 105,000 на суму 97.239.100,00 грн.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором, з урахуванням пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Виходячи зі змісту статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статей 525, 530, 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).
У подальшому, в ході розгляду справи відповідач частково сплатив вартість поставленого йому природного газу на суму 11 264 877,16 грн, з чого слідує, що у цій частині провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про що суд першої інстанції цілком правомірно зазначив у оскаржуваному рішенні.
Доказів того, що відповідачем у повному обсязі виконано зобов'язання по сплаті отриманого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2023 суду не надано.
Отже, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати поставленого позивачем природного газу у жовтні 2021 року - квітні 2022 року та відсутності заборгованості за договором по зобов'язанням за вказаний період, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача 68 510 584,66 грн основного боргу.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 6.3 Рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 23.085.534,43 грн пені, 5.898.078,59 грн інфляційних втрат, 1.550.998,42 грн 3% річних та 25.783.863,94 грн штрафу за заявлений позивачем період нарахування.
Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті вартості природного газу не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, здійснивши власний розрахунок вказаних вимог позивача.
В апеляційній скарзі позивач стверджував про те, що місцевим господарським судом здійснено невірний розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат, без урахування правової позиції Верховного Суду, у відповідності до якої нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 10.02.2021 у справі № 910/14257/19.
Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що розрахунок інфляційних втрат мав здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку щодо кожного наступного періоду необхідно зазначити суму боргу, збільшену на індекс інфляції попереднього місяця.
Колегія суддів погоджується із вказаними твердженнями та зазначає, що розрахунок інфляційних втрат має здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду слід зазначати суму боргу збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, також зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, перевіряючи розрахунок інфляційних втрат з урахуванням суми боргу збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, дійшов обґрунтованого висновку щодо обрахунку інфляційних втрат, які належить стягнути.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Відносно доводів апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення суми пені на 60%, судом встановлено наступне.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При укладенні договору умови останнього були визначені та погоджені за згодою сторін, у тому числі і умови щодо відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Водночас, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.
При цьому, зменшення розміру зазначених вище сум є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтоване відсутністю доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки оплати поставленого природного газу, а також відсутністю доказів спричинення збитків іншим суб'єктам господарювання.
Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги та необхідності зменшити розмір пені, відповідач, також, посилається на важкий фінансовий стан та загальну ситуацію, що виникла в державі, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Суд має зазначити, що відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, посилаючись на неможливість виконати свої грошові зобов'язання за договором як на основну підставу звільнення від господарсько-правової відповідальності за вчинене правопорушення відповідач мав прямий процесуальний обов'язок довести суду належними доказами у перш за все прямого причинно-наслідкового зв'язку із введенням в Україні воєнного стану та неможливістю виконання господарських зобов'язань.
Зазначений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано. Суду не доведено належними доказами об'єктивної неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним ним договором № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021 з огляду на початок військової агресії до України.
Враховуючи, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 60% невмотивоване, жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов'язань та винятковості даного випадку матеріали справи не містять, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, судом встановлено наступне.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Суд зазначає, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки природного газу, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до виконавця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених договором, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами договору.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судовий збір за подачу апеляційних скарг у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржників.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/9745/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/9745/22 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 02.10.2023
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир