ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
27 вересня 2023 рокусправа № 380/22358/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
22.09.2023 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця (заступника начальника відділу) Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзвоник Марти Василівни щодо не закінчення виконавчого провадження № 67569978;
- зобов'язати державного виконавця (заступника начальника відділу) Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзвоник Марту Василівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 67569978 щодо примусового виконання постанови № 464/5173/17 (65615321), виданої Сихівським ВДВС про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору в розмірі 175 507, 01 грн.
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч.2 ст.43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Суд звертає увагу, що ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).
На підставі підпункту 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Національної асоціації адвокатів України Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
При цьому, в разі надання адвокатом правової допомоги в суді, ордер має містити назву суду, у якому адвокат надає правову допомогу.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Відповідно до сформульованих висновків Великої Палати Верховного Суду, в разі надання адвокатом правової допомоги в суді, в ордері має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, таку від імені позивача підписано адвокатом Репак Віталієм Валерійовичем.
На підтвердження повноважень на представництво у суді представником позивача до позовної заяви додано ордер від 21.09.2023, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 04.09.2023 №33.
Як видно з даного ордеру, адвокат Репак Віталій Валерійович надає правову допомогу ОСОБА_1 у «Львівському окружному суді».
Водночас, в ордері не зазначено повної та конкретної назви суду, в якому адвокат надає правову допомогу, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачу у Львівському окружному адміністративному суді.
З огляду на наведене, суд зауважує, що звернення до суду, у тому числі до Львівського окружного адміністративного суду, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону №1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 та від 03 липня 2019 року у справі №9901/939/18, в ухвалах Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі №560/3858/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №344/22605/19.
Таким чином, оскільки ордер від 21.09.2023 про надання правничої (правової) допомоги позивачу не містить всіх реквізитів, то в розумінні наведеного законодавства не є документом, що підтверджує повноваження адвоката Репака В.В. на представництво інтересів позивача у Львівському окружному адміністративному суді.
З огляду на викладене, суд зробив висновок, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відтак, суд вважає за необхідне застосувати процесуальні наслідки, передбачені ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме повернення позовної заяви позивачеві, так як відповідно до п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до ч. 8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 21.09.2023 №7524-6884-4213-6580.
Враховуючи наведене суд вважає, що позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України сплачений згідно з квитанцією від 21.09.2023 №7524-6884-4213-6580 судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.169, ст. 243 ст. 248 КАС України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.І. Кузан