ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/17705/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 ( суддя першої інстанції Рябчук О.С.) в адміністративній справі №160/17705/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження ним дійсної строкової служби ОСОБА_1 , що став особою з інвалідністю у зв'язку зі зміною частини З статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 незаконною;
зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , який внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби став особою з інвалідністю, пенсію з інвалідності з 01.10.2017 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати при перерахунку пенсії ОСОБА_1 наступне:
зауваження Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 в адміністративній справі № 415/7858/17: «рішення суду стосується перерахунку пенсії (яка є довічною) відповідно до вказаного вище Закону № 796 кожного року, тому виконання такого рішення відбувається не разово, а періодично, з року в рік (до зміни законодавства)», проводити перерахунок пенсії відповідно на 1 січня 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 років у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати та індексацією пенсії в Україні;
висновки Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 в адміністративній справі №415/7858/17 про не втрату статусу «Особи з інвалідністю внаслідок війни» і виплачувати Підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (ст.7) та Цільову допомогу інвалідам війни ІІ-Ї групи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 170 КАС України.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права.
З урахуванням ч. 2 ст. 312, п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що за своєю сутністю наведені позивачем в даній справі № 160/17705/23 підстави протиправності бездіяльності відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії фактично є питанням виконання відповідачем рішення суду у справі № 415/7858/17.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
У відповідності до ч.1ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Водночас, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним.
Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Позивачем в обґрунтування заявленого позову вказано, що ОСОБА_1 в період з січня по червень 2023 року надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові рішення в адміністративній справі № 415/7858/17 про присуджений йому вид пенсії «військового ліквідатора аварії на ЧАЕС строкової служби», а саме: постанову Лисичанського міського суду від 19.01.2018, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, ухвалу Лисичанського міського суду від 08.07.2021 про роз'яснення рішення суду, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021, ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24.01.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023, повідомив про відновлення виконавчого провадження № 64681100 від 08.06.2023р.
В подальшому позивач неодноразово звертався з заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням висновків суду, що викладені у судових рішеннях по справі № 415/7858/17, проте відповідного перерахунку не було проведено відповідачем.
Незгода з такою бездіяльністю відповідача стала підставою для звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду.
Згідно з постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19.01.2018 у справі № 415/7858/17, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження ним дійсної строкової служби ОСОБА_1 , що став особою з інвалідністю у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 незаконною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , який внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби став особою з інвалідністю, пенсію з інвалідності з 01.10.2017 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний рік.
Отже, з дня набрання чинності рішення у справі № 415/7858/17 неможливо стверджувати про виникнення нових підстав позову.
Тож в даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що наведені позивачем в даній справі № 160/17705/23 підстави протиправності бездіяльності відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії були на розгляді Лисичанського міського суду Луганської області від 19.01.2018 у справі № 415/7858/17 з аналогічним предметом, суб'єктним складом, підставами спірних правовідносин і періодом.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічними вимогами, тобто предмет та підстави позову по справі 160/17705/23 та у справі № 415/7858/17 є аналогічними.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що сторони, предмет та підстави позову у с праві 160/17705/23 та у справі № 415/7858/17 аналогічні.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов вірного висновку, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів зауважує, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача, допущеної при виконанні рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.
Однак, невиконання судового рішення, або неналежне виконання судового рішення, або допущена відповідачем дія/бездіяльність при виконанні судового рішення, - не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №415/7858/17 порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно статті 378 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встанови фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 в адміністративній справі №160/17705/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2023 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров