ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року Справа № 280/6240/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
07.08.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 80% від грошового забезпечення на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/638/22 від 16.05.2022: без обмеження максимальним розміром та із нарахуванням та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 01.12.2019 - визнати протиправною;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у розмірі 80% від грошового забезпечення на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/638/22 від 16.05.2022: без обмеження максимальним розміром та із нарахуванням та виплатою щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 01.12.2019;
- у відповідності до вимог статті 132, ч. 1 ст. 139 КАС України всі судові витрати, які підлягають оплаті відповідно до положень цього Кодексу, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень та судовий збір у розмірі 1717,76 гривень стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Ухвалою суду від 10.08.2023 відкрито провадження у справі №280/6240/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№33839 від 07.08.2023). Зокрема зазначено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Зауважено, що відповідачем на виконання рішення суду було проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі оновленої довідки, однак безпідставно обмежено виплату максимальним розміром. Крім того вказано, що відповідачем протиправно не нараховується та не виплачується передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 (далі - Постанова №713) щомісячна доплата в розмірі 2 000,00 грн. Не погоджуючись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії та обмеженням максимального розміру виплати пенсії позивача звернувся до відповідача за поновленням нарахування та виплати зазначеної щомісячної доплати до пенсії та виплатою пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром, однак отримав відмову. Вказану позицію відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення. З огляду на викладене просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№35323 від 16.08.2023). З посиланням на пункт 1 Постанови №713 вказано, що з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262-XII, до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону№2262-XII станом на 01.03.2018, установлено щомісячну доплату в сумі 2 000,00грн. Зазначено, що оскільки проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача відбувся не для відновлення порушеного права позивача, набутого у 2018 році, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/3858/18 у 2019 році, вказаний перерахунок є перерахунком пенсії у розумінні Постанови №713. Виходячи з вищенаведеного вказано, що розмір пенсії позивача переглядався після 01.03.2018 у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсій призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, і її розмір після перегляду (перерахунку) збільшився більше ніж на 2000,00грн., а тому у позивача відсутнє право на отримання щомісячної доплати передбаченої Постановою № 713. Разом з тим зазначено, що вимоги щодо обмеження максимального розміру пенсії відображено в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 і застосовуються на момент набрання чинності даним законом. В подальшому, в разі перевищення максимально встановленого розміру пенсії застосовується передбачене законодавством обмеження. Зауважено, що розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом максимальний розмір. Додатково вказано, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є документально не підтвердженою та не співмірною зі складністю даної справи, а тому підстави для її задоволення відсутні. Разом з тим зазначено, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. У зв'язку із викладеним у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена йому відповідно до Закону №2262-ХІІ.
З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №280/5645/21, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» №33/28-129 від 17.05.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі №280/628/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_1 по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01.12.2019 (а.с.11-13).
На виконання вищезазначених судових рішень відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, при цьому щомісячна доплата у розмірі 2000,00грн., передбачена Постановою №713 не встановлена. Крім того, відповідачем обмежено максимальний розмір виплати пенсії позивачу до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями розрахунків пенсії ОСОБА_1 (а.с.39-40).
Не погодившись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії та обмеженням максимального розміру виплати пенсії представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про нарахування та виплату зазначеної щомісячної доплати та виплату пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром (а.с.14).
Листом відповідача №0800-02-03-8/48913 від 28.07.2023 представнику позивача роз'яснено, що на виконання рішення суду по справі №280/638/22 проведено з 01.12.2019 перерахунок пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення. Крім того повідомлено, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» відповідачем з 01.03.2023 проведено індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197, в межах максимального розміру пенсії. З посиланням на положення статті 43 Закону №2262-ХІІ відповідачем зазначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який з 01.12.2022 становить 2093,00 грн. Відтак, на теперішній час позивач отримує пенсію у максимальному розмірі (а.с.15).
Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у не нарахуванні та невиплаті щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000,00грн. та обмеженні розміру пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон №2262-ХІІ.
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону №2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частин 1, 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з преамбулою та абзацом першим пункту 1 Постанови №713 з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України постановив установити з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ.
У відповідності до абзацу третього пункту 1 Постанови №713 особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 01.03.2018 (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24.03.2022 №2146-ІХ «Про внесення змін до Закону №2262-ХІІ щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Виходячи із вищенаведених правових норм слідує, що Постановою № 713 визначено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі, коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем з 01.12.2019 на виконання судового рішення з метою усунення його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн., відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття вказаної постанови, а саме поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 та від 18.04.2023 у справі №560/6528/22.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд звертає увагу, що з наданих до матеріалів справи розрахунків пенсії ОСОБА_1 вбачається, що позивачу з 01.07.2021 нараховувалась передбачена Постановою №713 щомісячна доплата до пенсії, проте її виплату було протиправно припинено (а.с.39-40).
Кабінетом Міністрів України 14.07.2021 з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених згідно Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям та прирівняним до них особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб було прийнято Постанову №713.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, до існуючої пенсії та зобов'язати відповідача провести з 01.07.2021 нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбаченої Постановою №713, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зауважує, що передбачена Постановою №713 щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00грн. відповідно до положень зазначеної Постанови має нараховуватись з 01.07.2021, а не як просить позивач з 01.12.2019. Відтак позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. за період з 01.12.2019 по 01.07.2021 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, щодо обмеження розміру виплати пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, суд вважає за необхідне наголосити що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VI).
Так, приписи статті 2 Закону №3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У свою чергу, згідно з частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та від 21.04.2023 у справі №380/8024/21.
Враховуючи вищевказане у сукупності суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
При цьому суд наголошує, що пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром у цілому, не залежного від того які складові грошового забезпечення виплачуються (основні, додаткові, індексація, тощо).
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу без застосування обмеження її виплати максимальним розміром, починаючи з 01.12.2019 є протиправними.
Виходячи з вищевказаного позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її виплати максимальним розміром, починаючи з 01.12.2019, виходячи з 80% грошового забезпечення, визначеного в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» №33/28-129 від 17.05.2021, з урахуванням раніше виплачених сум є такими, що забезпечать повне та ефективне відновлення порушених прав позивача.
Щодо строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що з матеріалів справи слідує, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-02-03-8/48913 від 28.07.2023, даний позов подано до суду 07.08.2023, отже передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду не пропущений.
Разом з тим, щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми закону стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.
Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціального закону є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.
Аналіз зазначених положень свідчить про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, доводи відповідача є хибними та необґрунтованими.
Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 21.04.2023 у справі №380/8024/21 (адміністративне провадження №К/9901/47027/21).
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Так, в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 (справа № 280/1765/19) зазначено, що до переліку документів, що підтверджують витрати на правничу допомогу та які підлягають дослідженню судами відносяться договір про надання допомоги (або доручення), документи, якими підтверджується оплата послуг (робіт): (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового ордеру, платіжне доручення про оплату, касові та фіскальні чеки, документи на відрядження тощо). Відсутність підтверджуючих документів матиме наслідком відмову в задоволенні стягнення таких витрат.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Судом встановлено, що в якості доказу понесення витрат на правову допомогу позивачем (представником позивача) додано до позову:
1) копію Договору про надання правничої допомоги під час звернення до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області протиправними від 01.07.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Рижовим М.Г. (а.с.19);
2) копію підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 03.08.2023 (а.с.17);
3) копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР №1133570 від 23.07.2023 (а.с.16);
4) копію попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи на суму 4000,00грн. (а.с.17);
5) квитанцію від 03.08.2023 на суму 4000,00 грн.(а.с.18);
6) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002113 (а.с.19).
Суд враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги адвокатом надана послуга з підготовки та подання позовної заяви до ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо перерахунку пенсії.
З наданих документів встановлено, що вартість зазначеної послуги представником позивача оцінена у 4 000,00 грн.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, зважаючи на предмет спору, кількість та об'єм наданих адвокатом послуг та враховуючи заперечення відповідача суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними (завищеними) зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим такі підлягають зменшенню до 1 500,00 грн.
При цьому суд звертає увагу, що зазначені в попередньому розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, така послуга як вивчення матеріалів у справі, судової практики, охоплюється і є складовою частиною послуги з підготовки адміністративного позову, а тому витрати на неї окремому відшкодуванню не підлягають.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1717,76грн., що підтверджується квитанцією про сплату №73137 від 04.08.2023 (а.с.6).
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1717,76грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у здійсненні перерахунку та виплати пенсії без застосування обмеження її виплати максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) без обмеження її виплати максимальним розміром, виходячи з 80% грошового забезпечення, визначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» №33/28-129 від 17.05.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1717,76грн. (одна тисяча сімсот сімнадцять гривень 76 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.09.2023.
Суддя І.В.Садовий