ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року Справа № 906/53/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Безпалов А.В.
позивача: не з"вився
відповідача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Алілуйко Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23 (суддя Вельмакіна Т.М., м. Житомир, повний текст рішення складено 07.07.2023)
за позовом Керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури в особі Ємільчинської селищної ради
до Фізичної особи-підприємця Алілуйко Олександра Анатолійовича
про стягнення 37653,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Керівник Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Алілуйка Олександра Анатолійовича 37653,00 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 р. по справі №906/53/23 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ємільчинської селищної ради Житомирської області - 37653,00 грн безпідставно збережених коштів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 2481,00 грн судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Фізична особа-підприємець Алілуйко Олександр Анатолійович звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 року у справі № 906/53/23 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Звягельської (Новоград-Волинської) окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області, про стягнення з мене, ОСОБА_1 , на користь Ємільчинської селищної ради Житомирської області 37653,00 грн. безпідставно збережених коштів відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, чинної до 28.10.2021 року та на день укладення договору купівлі- продажу магазину, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в такому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину, від 24.03.2014 року, в п.2 зазначено «Нежитлова будівля-магазин розташована на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0299 га, кадастровий номер якої 1821783401:09:001:0065, форма власності - комунальна, Кулішівської сільської ради, знаходиться в користуванні продавця згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЖТ 001445 від 30.05.2001 року згідно довідки, виданої Кулішівською сільською радою Ємільчинського району 17.03.2014 року № 542».
Державний акт на право постійного користування землею, за № ІІ-ЖТ 001445 від 30.05.2001 року, який виданий Рихальському споживчому товариству Ємільчинської райспоживспілки (Рихальському радгоспному робітничому кооперативу Ємільчинської райспоживспілки) продавцю, засвідчує про надання землі у постійне користування, відповідно до рішення Кулішівської сільської Ради народних депутатів від «29» травня 2001 року № 32. і що даний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3.
В той же час судом першої інстанції не враховано, що станом на 24.07.2023 року Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЖТ 001445 від 30.05.2001 року не скасовано, не визнано не чинним, а отже він є чинним.
Ухвалою суду від 24.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Алілуйко Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23 та розгляд справи призначено на 27 вересня 2023 року.
13 вересня 2023 року від Звягельської окружної прокуратури надійшов відзив в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги ФОП Алілуйка О.А. на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23 відмовити у повному обсязі, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23 залишити без змін.
В судовому засіданні 27.09.2023 року прокурор заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суду апеляційну скаргу ФОП Алілуйка О.А. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23, без змін.
В судове засідання 27.09.2023 Фізична особа-підприємець Алілуйко Олександр Анатолійович не з'явився, Ємільчинська селищна рада свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності Фізичної особи-підприємця Алілуйко Олександра Анатолійовича та представника Ємільчинської селищної ради.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні 27.09.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Алілуйко Олександра Анатолійовича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23 залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2014 року між ОСОБА_1 (покупець) та Рихальським споживчим товариством Ємільчинської райспоживспіки укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину згідно умов якого з покупець набув у приватну власність нежитлову будівлю (магазин) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.97-98 т.1).
Нежитлова будівля-магазин розташована на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0299 га з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065, яка є комунальною власністю Ємільчинської територіальної громади в особі Ємільчинської селищної ради.
Вказана земельна ділянка використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 13.05.2022 (а.с.105 т.1). Так, вказаним актом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 розташоване нерухоме майно - продуктовий, магазин загальною площею 73 кв. м., власником якого є ФОП Алілуйко Олександр Анатолійович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065, яка є комунальною власністю Ємільчинської селищної ради.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №318835456 від 26.12.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 на праві комунальної власності належить Ємільчинській селищній раді Житомирської області (а.с.102 т.1).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.03.2014 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (магазин), загально площею 73 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.103 т.1).
У відповідача, як власника нежитлового приміщення, починаючи з 24.03.2014 виникло право одержати вказану земельну ділянку у користування на праві оренди без проведення земельних торгів (ч.2 ст.124 та ч.2 ст. 134 ЗК України). Розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в порядку та строки, встановлені статтею 123 Земельного кодексу України, зобов'язана була Ємільчинська селищна рада.
Листом №1363 від 05.11.2020 року Ємільчинська селищна рада звернулась до ОСОБА_1 з проханням у найкоротший термін з'явивитися до приміщення селищної ради для укладення договору оренди, зокрема на земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 с.Куліші, вул. Шевченка, 23 (а.с. 43 т.1).
Однак, станом на дату звернення до суду із даним позовом договір оренди між ОСОБА_1 та Ємільчинської селищною радою так і не укладено.
Таким чином, відповідач з 24.03.2014 використовує земельну ділянку за кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 площею 0,0299 га без правовстановлюючих документів та відповідно не сплачує орендну плату.
Рішенням вісімнадцятої сесії VII скликання Ємільчинської селищної ради від 11.10.2019 №1192 «Про затвердження положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2020 рік», затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2020 рік. Відповідно до затверджених ставок, розмір орендної плати у 2020 році за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено на рівні 6-12 відсотків. Разом з тим в додатку 2 до рішення 18 сесії VII скликання Ємільчинської селищної ради від 11.10.2019 №1192 зазначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки, які використовуються з порушенням вимог земельного законодавства або умов договору оренди складає 12%. При цьому орендар сплачує орендну плату у вказаному розмірі за весь період з моменту вчинення порушення і до моменту його усунення (а.с. 19-42 т.1).
Рішенням другої сесії VIII скликання Ємільчинської селищної ради від 18.12.2020 № 103 «Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2021 рік», затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду фізичним та юридичним особам на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2021 рік. Відповідно до затверджених ставок розмір орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено на рівні 6 -1 2 відсотків. Разом з тим, в додатку 2 до рішення 2 сесії VIII скликання Ємільчинської селищної ради від 18.12.2020 №103 зазначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки, які використовуються з порушенням вимог земельного законодавства або умов договору оренди складає 12%. При цьому орендар сплачує орендну плату у вказаному розмірі за весь період з моменту вчинення порушення і до моменту його усунення (а.с. 44-68 т.1).
Рішенням дев'ятої сесії VIII скликання Ємільчинської селищної ради від 17.12.2021 №1909 «Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2022 рік». Вказаним рішенням затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду фізичним та юридичним особам на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2021 рік. Відповідно до затверджених ставок, розмір орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено на рівні 6 -1 2 відсотків (а.с. 69-72 т.1).
В додатку 2 до рішення 9 сесії VIII скликання Ємільчинської селищної ради від 17.12.2020 №1909 зазначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки, які використовуються з порушенням вимог земельного законодавства або умов договору оренди складає 12%. При цьому орендар сплачує орендну плату у вказаному розмірі за весь період з моменту вчинення порушення і до моменту його усунення.
Отже, в 2020 - 2022 роках, згідно рішень Ємільчинської селищної ради розмір орендної плати за земельні ділянки, що використовуються з порушенням вимог земельного законодавства або умов договору оренди, встановлено на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок вбачається від 22.02.2022 №8518, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 становить 111 339,23 грн. (а.с. 101 т.1)
Згідно з розрахунками Ємільчинської селищної ради сума безпідставно збережених коштів відповідачем за користування спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 складає 24292,32 грн та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 13360,68 грн, тобто на загальну суму 37653,00 грн. (а.с.112-113 т.1).
Листом №350 від 27.04.2022 року Ємільчинська селищна рада звернулась до Новоград-Волинської окружної прокуратури з листом в якому повідомила про те, що Фізична особа-підприємець Алілуйко О.А тривалий час (понад три роки) порушує вимоги чинного законодавства в частині сплати орендної плати за користування земельної ділянки за кадастровим номером 1821783401:09:001:0065, так як ним відповідний договір оренди з власником земельної ділянки укладено не було, що свідчить про умисне його ухилення від виконання вимог Податкового кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі». Крім того, селищна рада повідомила прокуратуру про те, що у неї відсутні кошти для оплати судових витрат на вживання заходів примусового стягнення з ФОП Алілуйка О.А. безпідставно збережених коштів та просила прокуратуру розглянути питання щодо можливості здійснення прокурором в суді представництва інтересів держави в особі зазначеної селищної ради з метою стягнення з фізичної особи підприємця Алілуйка О.А. безпідставно збережених ним коштів за фактичне користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: 11243. Житомирська область. Новоград-Волинський район. с.Куліші. вул.Шевченка.23. кадастровий номер 1821783401:09:001:0065. У разі задоволення даного клопотання Смільчинська селищна рада зобов'язується негайно надати прокуратурі належним чином завірені копії та оригінали відповідних документів (а.с. 94 т.1).
Новоград-Волинською окружною прокуратурою надісланий лист від 05.05.2022 №54-84-2060вих-22 до Ємільчинської селищної ради в якому заначено, що договір оренди між ОСОБА_1 та Ємільчинської селищною радою так і не укладено. Таким чином, ОСОБА_1 використовує земельну ділянку з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 площею 0,0299 га без правовстановлюючих документів та відповідно не сплачуючи орендну плату. З огляду на викладене, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор просив надати розрахунок безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності Ємільчинської селищної ради з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 в межах трирічної позовної давності (помісячно), станом на 20 грудня 2022 року. (а.с.104 т.1).
Листом №428 від 16.05.2022 року Ємільчинська селищна рада у відповідь на лист прокуратури №54-84-1346 вих.22 від 05.05.2022 року надала прокуратурі розрахунки безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за кадастровим номером 1821783401:09:001:0065.яка являється комунальною власністю Ємільчинської селищної ради, розташована за адресою АДРЕСА_2 , та знаходиться у користуванні ФОП Алілуйка О.А. з метою здійснення підприємницької діяльності (розташування закладу торгівлі), помісячно за період 01.05.2019-30.04.2022 р.р.; копію рішення Ємільчинської селищної ради від 27.06.2018 року №415 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік»; копію рішення Ємільчинської селищної ради від 11.10.2019 року №1192 "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2020 рік»; копію рішення Ємільчинської селищної ради від 18.12.2020 року №103 «Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2021 рік»; копію рішення Ємільчинської селищної ради від 17.12.2021 року №1909 «Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Ємільчинської селищної ради Житомирської області на 2022 рік»; копію листа ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди; - копію поштового повідомлення про вручення листа ОСОБА_1 ; акт обстеження земельної ділянки; Падати технічну документацію на вказану земельну ділянку селищна рада не має можливості у зв'язку із її відсутністю. Дана документація знаходиться в ОСОБА_1 , другий примірник - в Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області, яке наразі, у зв'язку із запровадженням воєнного стану,свою діяльність призупинило. (а.с. 106 т.1).
Новоград-Волинською окружною прокуратурою направлено повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до Ємільчинської селищної ради від 24.06.2022 №54-84-2060вих-22 в якому повідомлено про виявлені порушення та про те, що у випадку невжиття селищною радою заходів у розумні строки, враховуючи вимоги ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Новоград-Волинська окружна прокуратура самостійно вживатиме заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову в інтересах Ємільчинської селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області. (а.с.107-109 т.1).
Листом №578 від 29.06.2022 року Ємільчинська селищна рада повідомила прокуратуру про те, що заходи щодо поновлення порушених діями ОСОБА_1 інтересів держави (громади) селищною радою не вживалися у зв'язку із відсутністю коштів для оплати судових витрат. Наразі, у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації в Україні, в Ємільчинській селищній раді кошти для оплати судових витрат відсутні, що унеможливлює її звернення до суду із відповідним позовом про стягнення з ОСОБА_1 плати за користування земельною ділянкою та є підставою клопотати перед Новоград-Волинською окружною прокуратурою про подання нею позову в інтересах держави в особі Смільчинської селищної ради (а.с. 110 т.1).
07 грудня 2022 року керівник Новоград-Волинська окружна прокуратура звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з листом №54-84-4849вих-22 в якому повідомив про встановлені порушення та просив керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру» надати у строк до 14.12.2022 на електронну адресу nvmpzpost@zhit.gp.gov.ua скановані копії землевпорядної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 площею 0,0299/ґа, та в подальшому у паперовому вигляді на адресу Новоград-Волинськоі окружної прокуратури (а.с. 114-115 т.1).
Листом №10-6-0.9-3024/2-22 від 13.12.2022 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надав Новоград-Волинській окружній прокуратурі копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 в електронному вигляді із врахуванням норм Закону України «Про захист персональних даних» та «Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року №564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану» (а.с. 116-132 т.1).
Листом №54-84-4849вих.22 від 08.12.2022 Новоград-Волинська окружна прокуратура звернулась до Ємільчинської селищної ради в якому керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді просила надати розрахунок безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності Ємільчинської селищної ради з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 в межах трирічної позовної давності (помісячно), станом на 20 грудня 2022 року (а.с. 111 т.1).
Листом №1560 від 09.12.2022 року Ємільчинська селищна рада у відповідь на лист прокуратури №54-84-4849 вих.22 надала розрахунки суми безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 за використання земельної ділянки комунальної форми власності за кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 в межах с. Куліші на території Ємільчинської селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с. 112-113 т.1).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ст.1, п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави. Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інших суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - інтересів держави, про які зазначено в ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру.
За приписами ст.ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 року у справі №3-рп/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно зі ст. 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався як суд першої інстанції, так і скаржник у апеляційній скарзі, наведено наступні правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Отже, незважаючи на те, що саме Ємільчинська селищна рада зацікавлена в отриманні коштів за оренду землі, розпорядником якої вона є, позивачем заходів щодо стягнення вказаних коштів не вжито.
У правових висновках, викладених у постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та докази у справі, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №903/129/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, дійшла висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради з дотриманням вимог ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Алілуйка Олександра Анатолійовича 37653,00 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 373 ЦК України та ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Згідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земля є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що у комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до частин 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Предметом позову у даній справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування та, за твердженнями прокурора, без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений, у період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 ст.14 ПК України ).
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч. 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України).
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
За змістом статей 122, 124 ЗК України селищні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2014 належить на праві власності нежитлова будівля (магазин) за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Куліші, вул. Шевченка, 23, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної власності Ємільчинської селищної ради з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 площею 0,0299 га.
У зв'язку з вказаним у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, на якій знаходиться належний йому об'єкт нерухомості. Разом з тим, відповідач використовує вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів та відповідно не сплачує орендну плату.
Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі №200/606/18, де, зокрема, вказано на те, що принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 від 05.08.2022 року.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 року у справі №924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Твердження відповідача про те, що вказана земельна ділянка знаходилася у користуванні продавця за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі (магазину) від 24.03.2014 - Рихальського споживчого товариства Ємільчинської райспоживспілки згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЖТ 001445 від 30.05.2001 згідно довідки, виданої Кулішівською сільською радою Ємільчинського району 17.03.2014 №542, тому право користування земельною ділянкою, на якій розміщено нежитлову будівлю-магазин, перейшло до нього як до покупця згідно ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, про що вказано у п.2 цього договору, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, але разом з тим є підставою для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2013 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, №922/5468/14.
Крім того, колегія суддів відзначає, що згідно пункту «е» статті 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній як на дату реєстрації за відповідачем права власності на нежитлове приміщення (магазин), так і на дату ухвалення даної постанови суду), підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. З огляду на викладене, безпідставними є доводи відповідача щодо перебування спірної земельної ділянки у нього на праві постійного користування.
Враховуючи вищевикладене, відповідач у період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не був і суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Щодо розрахунку суми коштів, яка підлягають до стягнення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Окрім того, відповідно до положень п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
З матеріалів справи вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1821783401:09:001:0065 за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 становила 101 217,48 грн., за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становила 111 339,23 грн., що підтверджується витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.08.2020 №962 та від 22.02.2022 №1829/0/40-22 (а.с. 100-101 т.1).
Судом апеляційної інстанції перевіривши розрахунки безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Ємільчинської селищної ради в межах с.Куліші з порушенням вимог законодавства на загальну суму 37653,00 грн, в тому числі за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 в розмірі 24292,32 грн та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в розмірі 13360,68 грн (а.с.112-113 т.1), встановлено, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно та з урахуванням норм чинного законодавства. Відповідач в свою чергу не висловив заперечень стосовно порядку нарахування заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 37653,00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 37 653,00 грн. безпідставно збережених коштів.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Алілуйко Олександра Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.06.2023 у справі №906/53/23, без змін.
2. Справу №906/53/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "29" вересня 2023 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.