ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 вересня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/1131/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Зачепіла Олександра Вікоровича в ітересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
26 вересня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Зачепіла Олександра Вікоровича в ітересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , у зв'язку з чим 17.02.2022 приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Зимарь О.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № НРТ 069470, згідно з яким, спадкоємцем ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 , до якого перейшла спадщина, яка складається з суми не отриманої, у зв'язку зі смертю, пенсії у розмірі 29690,52 грн.
22.08.2023 позивачу надійшла відповідь від вдповідача з відмовою у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, в якій зазначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії і оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відпрацювання в подальшому заяви про виплату недоотриманої пенсії не є можливим у відповідності з чинним законодавством.
Позивач вважає подібні дії відповідача протиправними, необгрунтованими та безпідставними.
Розглянувши матеріали позову, суд дійшов такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
За приписами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Публічно-правовим спором відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Питання виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 вказаного Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 вказаного Кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з абз. 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, відповідно до наведених положень законодавства відповідним членам сім'ї померлого пенсіонера (членам сім'ї, що проживали разом з пенсіонером на день його смерті або перебували на його утриманні) надається право на звернення за виплатою суми недоотриманої таким пенсіонером пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини або ж вказаним особам чи іншим спадкоємцям після цього строку після того, як пенсія, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини.
Таке право реалізується шляхом звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом № 149 від 17.02.2022, спадкова справа № 156/2021, куди увійшла недоотримана сума пенсії, що належала померлому пенсіонеру.
У правовідносинах, пов'язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес. Фактично метою звернення позивача до суду є захист права на включення до спадщини усієї суми недоодержаної пенсії, що свідчить про наявність спору про право.
Таким чином, між сторонами у даному випадку виник спір про цивільне право, предметом якого майновий інтерес позивача, як спадкоємця, щодо включення до спадкової маси за рахунок пенсії, що належала спадкодавцеві, однак не була ним одержана за життя. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19) та від 03 квітня 2019 року в справі № 808/1346/18 (провадження № 11-1499апп18).
Спір має приватно-правовий характер і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Отже, вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 19, 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом адвоката Зачепіла Олександра Вікоровича в ітересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.В. Борзаниця