КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4069/23
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 22217312)
відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позов мотивовано тим, що відповідачка у 2022 року не виконала норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (1 робоче місце). У зв'язку з цим позивач склав та надіслав відповідачці розрахунок адміністративно-господарських санкцій на суму 52 064, 64 грн., а також нарахував пеню за несвоєчасну сплату цих санкцій у розмірі 2332, 40 грн. та просить суд стягнути їх з відповідачки.
Ухвалою судді від 26.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідачки подала відзив на позову заяву із запереченням проти позову, мотивованими тим, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_1 за 2022 рік становила менше ніж 8 осіб, а тому на неї не поширюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і вона не зобов'язана виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування таких осіб. Стверджуючи про безпідставність нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені, просила суд у позові відмовити.
Ухвалою від 08.09.2023 року суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті, а також витребував додаткові докази, необхідні для вирішення справи.
У ході судового розгляду справи представники сторін подали заяви про подальший розгляд справи без їхньої участі.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 з 20.08.2018 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом її діяльності є загальна медична практика. У своїй підприємницькій діяльності відповідачка використовує найману працю працівників.
Відповідачка не подавала до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт форми №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.
У квітні 2023 року Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, наданої Пенсійним фондом України, склало Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, з такими даними щодо ФОП ОСОБА_1 :
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 8 осіб,
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0,
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа,
- фонд оплати праці штатних працівників - 833 034, 17 грн.,
- середня річна заробітна плата штатного працівника - 104 129, 27 грн.,
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 52 064, 64 грн.
Цей Розрахунок надіслано 17.04.2023 року відповідачці в електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Оскільки відповідачка добровільно не сплатила адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", який містить такі норми:
Стаття 18. Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Стаття 20. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю надається Пенсійним фондом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 року №14-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за № 457/39513, затверджено Порядок надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який містить такі норми:
1. Цей Порядок визначає процедуру надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).
2. Надання інформації з реєстру застрахованих осіб здійснюється на центральному рівні в електронній формі за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, щоквартально до 25 числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, наростаючим підсумком в розрізі місяців.
3. Суб'єктами інформаційного обміну є:
- Пенсійний фонд України;
- Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю.
4. Пенсійний фонд України з реєстру застрахованих осіб надає інформацію:
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
5. Інформація з реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості.
Згідно з підпунктом 29 пункту 6 Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року №129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 року за №528/19266, Фонд відповідно до покладених на нього завдань виявляє в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та банку даних підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік.
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції, визначені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до Закону. За своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (статті 217, 238 Господарського кодексу України).
Територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування визначають суб'єктів господарювання, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та нараховують їм адміністративно-господарські санкції, про що спільно з органами ПФУ направлять суб'єктам господарювання відповідні розрахунки. Територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю також вправі вимагати стягнення у судовому порядку несплачених суб'єктами господарювання у встановлений строк адміністративно-господарських санкцій та пені, нарахованої за порушення термінів їх сплати.
Відповідачка у відзиві на позов заперечує свій обов'язок сплачувати адміністративно-господарські санкції за 2022 рік та забезпечувати виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, посилаючись на те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у неї становила 7 осіб, що є меншим від кількості працівників, передбаченої у частині 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (8 і більше).
Суд установив, що згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік у ФОП ОСОБА_1 становить 8 осіб.
Цей розрахунок позивач склав на підставі наданої йому ПФУ інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Джерелом такої інформації є відомості з податкової звітності, поданої суб'єктами господарювання до контролюючих органів - зокрема зі щоквартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, які подаються за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року. У рядку 101 цього податкового розрахунку зазначається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, а у рядку 102 - чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.
Суд зазначає, що статистичний показник середньооблікової кількості штатних працівників визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 року за №1442/11722 (надалі - Інструкція №286) .
Дія цієї Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Інструкція №286 містить такі положення:
2. Облікова кількість штатних працівників
2.1. В облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
2.2. Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.
Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.
2.3. В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.
2.6. Не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії:
2.6.1 прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.
Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа;
3. Визначення середньої кількості працівників
3.1. Середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:
- середньооблікової кількості штатних працівників;
- середньої кількості зовнішніх сумісників;
- середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
3.2. Середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
3.2.1. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.
3.2.2. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
3.2.5. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Суд установив, що показник середньооблікової кількості штатних працівників у 2022 році відображався відповідачкою у щоквартальних податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що подавалися нею до контролюючого органу за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року.
Згідно з цими податковими розрахунками середньооблікова кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 у 2022 році становила (осіб): у січні - 7, у лютому - 7, у березні - 7, у квітні - 7, у травні - 7, у червні - 7, у липні - 7, у серпні - 9, у вересні - 9, у жовтні - 9, у листопаді - 9, у грудні - 9.
Тож середньооблікова кількість штатних працівників за 2022 рік, розрахована згідно з пп.3.2.5 п.3.2 Інструкції №286, становить 7,83, а за правилами округлення чисел - 8.
Разом з тим, до облікової кількості штатних працівників відповідачка враховувала працівника ОСОБА_2 , яка була прийнята на роботу 02.09.2021 року на неповний робочий день та у 2022 році працювала у ФОП ОСОБА_1 за сумісництвом.
Статтею 102-1 КЗпП України передбачено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
У 2022 році ОСОБА_2 працювала на умовах трудового договору на повну ставку у комунальному некомерційному підприємстві "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградської області Кіровоградської обласної ради" (прийнята на роботу у 2016 році), а у вільний від основної роботи час - у ФОП ОСОБА_1 на умовах неповного робочого дня, що підтверджується записами у її трудовій книжці, індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5, ОК-7 за 2022 рік.
Тож оскільки основним місцем роботи ОСОБА_2 у 2022 році було КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградської області Кіровоградської обласної ради", а у ФОП ОСОБА_1 вона працювала за сумісництвом, тому згідно з пп.2.6.1 п.2.6 Інструкції №286 такий працівник не включається до облікової кількості штатних працівників за неосновним місцем роботи у ФОП ОСОБА_1 .
Шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників ФОП ОСОБА_1 за відповідні місяці 2022 року (за виключенням ОСОБА_2 , яка працювала за зовнішнім сумісництвом) та ділення одержаної суми на 12 місяців, як це передбачено пп.3.2.5 п.3.2 Інструкції №286, показник середньооблікової кількості штатних працівників за 2022 рік складає 6,83, а за правилами округлення чисел - 7.
Суд установив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, які на умовах повної зайнятості працювали у ФОП ОСОБА_3 у 2022 році, становила 7 осіб. Це підтверджує обґрунтованість доводів відповідачки, що вона не повинна забезпечувати виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а відтак - і сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу.
Суд вважає, що відповідачка за підсумками 2022 року не має обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тож у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ