308/15026/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2023 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за протоколом про адміністративне правопорушення що надійшли з Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , за ст. 173 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №040862 від 14.08.2023 року вбачається, що 13.08.2023 року близько 04.00 год. за адресою: м. Ужгород, вул. Швабська, 51А, гр. ОСОБА_1 , з власної необережності власним рюкзаком пошкодив вітрину на магазині «Зіна», чим завдав матеріальні збитки, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, обставини, які б свідчили про поважність причин його неявки суду невідомі. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення йому було повідомлено про те, що розгляд справи має відбутися в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області.
Інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному веб-портал Судова влада України на сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/csz/. Окрім того електронну повістку у формі смс-повідомлення направлено на номер мобільного телефону, що вказаний у протоколі про адміністратвине правопорушення, та згідно довідки доставлено абоненту.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 173 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Виходячи з диспозиції цієї норми закону, суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і обов'язковим мотивом - неповагою до суспільства (хуліганські спонукання), тобто прагненням показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 ,ставиться те, що він 13.08.2023 року близько 04 год. за адресою: м. Ужгород, вул. Швабська, 51А, з власної необережності власним рюкзаком пошкодив вітрину на магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », чим завдав матеріальні збитки.
Згідно наявного в матеріалах справи рапорту про отримання та реєстрацію в ЄО за №13.08.2023 року, про те що на телефон 102 надійшло повідомлення про пошкодження майна а саме , що дві особи вибили вікно на вітрині «ЗІНА». Згідно вказаного рапорту прибувши на місце події було виявлено громадянка ОСОБА_1 , який пояснив, що розбив склопакет на магазині «ЗІНА». Вказаного громадянина було освідчено на стан алкогольного сп'яніння, результат 2,53 проміле, та доставлено до Ужгородського РУП.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , він вину у вчиненому визнає повністю, зазначає, що вітрину зачепив випадково, зобов'язується відшкодувати.
Висновок про щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння додано до матеріалів справи.
До матеріалів справи додано фото таблиці із місця події, на яких зображено пошкоджені вітрини магазину. Проте матеріали справи не містять відомостей щодо розміру завданих збитків.
Згідно ст. 173 КУпАП, передбачено відповідальність за дрібне хуліганство, тобто, нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Відповідно до ст.280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і т.і. Вказані обставини встановлюються в порядку, передбаченому ст.279 КУпАП - в тому числі і шляхом дослідження доказів.
Так, згідно матеріалів справи, а саме рапорту про прийняття заяви про пошкодження майна, письмових пояснень свідків та самого ОСОБА_1 , вбачається, що його дії спричинили пошкодження майна. В протоколі та в матеріалах справи відсутні відомості які вказували б на свідчили вчинення ОСОБА_1 , саме дрібного хуліганства (тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян).
При цьому, у разі кваліфікації дій особи за ст.173 КУпАП, які потягли за собою пошкодження майна, має бути встановлено мотив особи, що притягується до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 , вбачається що за його твердженням він випадково власним рюкзаком пошкодив скло вітрини.
Зі змісту письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , після отримання дзвінка продавця о 04.00 год 13.08.2023 року прибув до магазину, переглянувши відеозапис з камер спостережень побачив що клієнт перебуваючи на вулиці біля магазину здійснив удар рюкзаком об витрину, від чого від чого відбулось пошкодження.
Зі змісту письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вона є продавцем в магазині де близько 03.00 год 13.08.2023 року зайшов клієнт, який придбав алкогольні напої, розрахувався та вийшов на вулицю. Біля 04.00 год почула звук і потім побачила що вітрина розбита і зателефонувала керуючому.
Зі змісту письмових пояснень свідка ОСОБА_4 працює охоронцем в магазині «Зіна» за адресою м.Ужгород, вул. Швабська, 51. 13.08.2023 року близько 03.30 год. до приміщення зайшли двоє невідомих йому осіб, які купили собі їжу та при цьому взяли алкогольні напої, які почали пити в магазині. Він зробив їм зауваження. Про даний факт повідомив охорону «СБМ».
Таким чином, хуліганський мотив в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доданими до матеріалів протоколу доказами не підтверджений, через що відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Сам лише факт визнання ОСОБА_1 того, що саме він пошкодив скло, не є належним доказом підтвердження його вини у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, адже сам факт пошкодження майна без настання наслідків, які б свідчили про порушення громадського порядку та спокою громадян, не утворюють склад правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 року N 10, при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Тож, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
У справі «Малофєєв проти Росії» (пункти 111-120 рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Зважаючи на викладене, суд зобов'язаний розглядати справу лише в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення та не в праві встановлювати обставини, які виходять за межі таких тверджень та звинувачують особу у вчиненні дій, які конкретно не викладені в ньому.
Раніше вказані обставини, а саме: не розкриття об'єктивної сторони правопорушення, доведення обставин, зазначених у протоколі достатніми, достовірними, безсумнівними доказами, є грубим порушенням КУпАП, і є безумовною підставою до закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, через не встановлення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно не доведення всіх його обов'язкових ознак.
Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.173,247,283,284,287 КУпАП, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош