Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6800/23
Номер провадження 1-кс/711/1855/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року м. Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12023250000000356 від 22.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соколівське, Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, неодруженого, працюючого автослюсарем ТОВ «ГРАНД АВТОСЕРВІС», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження №12023250000000356, внесеного до ЄРДР 22.09.2023 у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023250000000356 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2023 року близько 21 години 40 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Lexus GS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в м. Черкаси по проїзній частині вулиці Сумгаїтська, зі сторони вулиці Одеської в напрямку вулиці Віталія Вергая, на пішохідному переході, поблизу перехрестя з вулицею Академіка Корольова, в порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека), продовжив рух керованого ним транспортного засобу, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вулиці Сумгаїтська в межах пішохідного переходу, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, внаслідок яких померла на місці пригоди.
За даним фактом 22.09.2023 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250000000356 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
З урахуванням встановлених даних, ОСОБА_5 23.09.2023 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Слідчий вказує, що причетність ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- даними протоколу огляду місця події від 22.09.2023, під час якого встановлено дорожню обстановку на місці пригоди та вилучено пару жіночого взуття потерпілої;
- даними протоколу допиту підозрюваного від 23.09.2023.
Таким чином, з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що є злочином, який відноситься до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов'язків, передбачених ст. 42 та іншими положеннями КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема, санкція тяжкого злочину, передбачає покарання від трьох до восьми років позбавлення волі, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до зміни місця постійного проживання, пов'язаного з виїздом до будь якої країни Європейського Союзу, чи непідконтрольних на даний час територій України;
2) може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
3) може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування.
Такі ризики ґрунтуються і на тому, що отримані відомості в кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 в повній мірі знайшли своє підтвердження, про що свідчить задокументований факт порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель особи. Так, ОСОБА_5 нехтуючи Правилами дорожнього руху України та наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху скоїв тяжкий злочин, а саме дорожньо-транспортну пригоду, що призвела до непоправних наслідків у вигляді смерті особи.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, особи підозрюваного, це свідчить про недостатність застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки.
Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.
Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до підозрюваного, так як він зареєстрований за однією адресою, а фактично проживає за іншою, та може безпосередньо або через родичів впливати на дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування.
Також, як вказує слідчий, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
- кримінальне правопорушення вчинене останнім являється тяжким, та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років;
- являється особою молодого віку, та в ході досудового розслідування не здобуто будь-які дані, які вказували б на наявність у нього хвороби, яка б унеможливлювала застосування відповідного запобіжного заходу.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість призначеного покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
У відповідності до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, слідчий вказує, що хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, однак беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до трьох років або без такого, він може уникати кримінального покарання, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих, тому обрання відносно нього будь якого іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України, а без його участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не представлятиметься можливим.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим що розгляд клопотання пов'язаний з триманням під вартою, необхідності у покладенні на ОСОБА_5 , обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не має.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, слідчий просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Крім того зауважили на існуванні реальних та достатньо обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які вказані в клопотанні. Зокрема просили суд врахувати те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винним у вчинені вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Також існує ризик впливу на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та потерпілих в даному кримінальному провадженні. Зокрема на свідка ОСОБА_8 , який є товаришем підозрюваного ОСОБА_5 , а тому останній може впливати на свідка з метою зміни ним своїх показів та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При цьому, на уточнююче питання слідчого судді прокурор зазначив, що в даному кримінальному провадженні, наразі, жодна особа не має статусу потерпілого. Крім того, перебуваючи на волі підозрюваний зможе зловживати своїми права та не з'являтись до слідчого, прокурора чи суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який призвів до загибелі особи, сторона обвинувачення просила не застосовувати щодо останнього альтернативний запобіжний захід.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри, оскільки на даному етапі досудового розслідування відсутні висновки експерта та не встановлено механізм даної дорожньо-транспортної пригоди. Також стороною обвинувачення не доведено належними доказами наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Вказані у клопотанні ризики є надуманими. Зокрема, у даному кримінальному провадженні потерпілих немає, а свідки, на яких вказує прокурор, не є очевидцями ДТП, а тому відсутні будь які ризики впливу на свідків та потерпілих. На його думку, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необґрунтованим та нічим не підтвердженим. ОСОБА_5 немає наміру вчиняти дії, які можуть перешкодити встановленню всіх обставин справи. Він також немає наміру переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури чи суду. При цьому зауважив, що ОСОБА_5 раніше не судимий, веде нормальний спосіб життя, має постійне місце проживання в м. Черкаси, в нього міцні соціальні зв'язки, оскільки він має матір та неповнолітню сестру, яким надає допомогу, офіційно працевлаштований та за місцем роботи характеризується позитивно. Також, його підзахисний позитивно характеризується волонтерами та військовослужбовцями, яким допомагає ремонтувати автомобілі. Просив обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, з урахуванням необхідності відвідування матері та неповнолітньої сестри, які проживають в Кіровоградській області, або особистого зобовязання.
Підозрюваний ОСОБА_5 також заперечував проти заявленого клопотання, повністю підтримавши позицію свого захисника. Суду пояснив, що він неодружений, має постійне місце проживання та місце роботи в м. Черкаси, надає допомогу своїй матері та неповнолітній сестрі, які проживають в Кіровоградській області та часто до них їздить. Він не має наміру переховуватись від слідства та суду. Заперечував проти доводів сторони обвинувачення, викладених в клопотанні про обрання відносно нього запобіжного заходу. На підставі ст. 63 Конституції України, підозрюваний відмовився давати покази щодо пред'явленої йому підозри. Просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та надані стороною захисту відомості, що характеризують особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
22.09.2023 ОСОБА_5 було затримано та 23.09.2023 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 22.09.2023;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.
При цьому, слідчий суддя вважає, що твердження захисника ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_5 про необґрунтованість оголошеної підозри останньому є передчасними та потребують їх детальної перевірки в ході подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_5 злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має родину (матір та неповнолітню сестру), постійне місце проживання та постійне місце роботи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність постійного місця проживання та родини, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
При цьому слідчий суддя враховує, що свідок ОСОБА_8 є товаришем підозрюваного ОСОБА_10 , а тому останній перебуваючи на волі зможе шляхом вмовлянь чи іншим чином впливати на даного свідка з метою зміни ним своїх показів та уникнення кримінальної відповідальності.
В той же час, слідчий суддя не приймає доводи прокурора щодо існування ризику впливу підозрюваним на потерпілих, оскільки на день розгляду даного клопотання у зазначеному кримінальному провадженні статус потерпілого не набуто жодною особою.
Також, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є неконкретизованим жодним чином та виступає формальним доводом обґрунтування доводів поданого клопотання.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого перебуває на початковому етапі. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров'я, а також те, що підозрюваний офіційно працює, не є особою з інвалідністю, раніше не судимий.
Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_5 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання чи домашній арешт, про які клопотала сторона захисту.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, його тяжкість та невідворотність наслідків, що настали, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та обирає підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.11.2023.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру за ч.2 ст. 286 КК України, що потягло загибель особи.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12023250000000356 від 22.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 20.11.2023 включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 22.09.2023.
Строк дії ухвали визначити до 20 листопада 2023 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1