Справа № 127/28844/23
Провадження № 3/127/7631/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
09.09.2023 о 09.50 год. по вул. Соборній, 91 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ваз», д.н. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно шляхом направлення судової повістки у формі смс-повідомлення, про що свідчить відповідна довідка про її вручення.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану був продовжений.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами; на цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Зі змісту частини другої статті 26 Закону № 389-VIII скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 389-VIII у разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 не може з'явитись у судове засідання з поважних причин.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Про наявність протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був обізнаний належним чином, що підтверджується підписом останнього у зазначеному протоколі.
Саме тому суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту частини п'ятої статті 126 КпАП випливає, що відповідальність за згаданою нормою настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Як суд зазначив вище, протокол стосовно ОСОБА_1 був складений у зв'язку з тим, що останній керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права.
На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення наданий рапорт поліцейського (далі - Рапорт), копія постанови від 13.01.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого частиною другою статті 126 КпАП (далі - Постанова). Зі змісту Постанови випливає, що правопорушення було вчинене 13.01.2023.
Частиною другою статті 126 КпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка не має відповідного права.
Отже, зважаючи на ту обставину, що подія, яка є предметом судового дослідження, мала місце 09.09.2023, до цього ОСОБА_1 12.01.2023 був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною четвертою статті 126 КпАП, суд вважає, що наданими суду доказами підтверджені обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складам адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КпАП, за ознаками керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, яке слід застосувати до ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Санкцією статті закону про адміністративне правопорушення встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
При цьому статтею 23 КпАП регламентовано, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.
В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз'яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним автомобіля на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 126, 283, 284 КпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком 5 (п'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: