Справа № 127/20075/23
Провадження № 3/127/5456/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2023м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 04.07.2023 о 09.30 год. по вул. А. Янгеля, 3 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Lincoln, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
Також відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 09.07.2023 о 14.29 год. по вул. Лебединського, 4-а в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Lincoln, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав і суду пояснив, що 04.07.2023 він стояв біля автомобіля та чекав на товариша, з яким він мав їхати до військкомату за викликом. До нього під'їхали працівники поліції та почали запитувати про автомобіль, потім провели огляд автомобіля. Після цього вони склали протокол у зв'язку з відмовою від проходження огляду.
09.07.2023 він їхав з дитиною, його наздогнали і почали запитувати, чому він не пройшов огляд 04.07.2023. Запитали, чи пройде він огляд зараз, на що він погодився, однак попросив дати можливість або завезти дитину або викликати когось, хто б дитину забрав, або ж щоб працівники поліції разом з ним службовим автомобілем завезли дитину. Однак в цьому йому відмовили. Ознаки сп'яніння йому названі не були, дії, спрямовані на його огляд працівники поліції не проводили і пройти огляд за місці зупинки йому не запропонували.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З наданих суду матеріалів випливає, що 04.07.2023 о 09.30 год. по вул. А. Янгеля, 3 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Lincoln, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
На підтвердження зазначених обставин до протоколу про адміністративне правопорушення надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення), рапорт поліцейського (далі - Рапорт), та диск з фрагментами записів з нагрудних камер поліцейських (далі - Запис).
З Рапорту випливає, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Зазначені ознаки передбачені пунктом 4 розділу І Інструкції як підстава для направлення водія для проходження огляду на стан сп'яніння. Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні посилався на те, що окрім Рапорту надані суду матеріали не містять посилання на виявлені у його підзахисного ознаки наркотичного сп'яніння.
Оцінюючи доводи захисника у цій частині, суд вважає за доцільне зауважити таке.
У постанові від 20.05.202 (справа №524/5741/16-а) Верховний Суд (далі - ВС) зазначив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Саме тому суд вважає, що відомості, викладені у Рапорті, мають бути оцінені відповідно до приписів статті 252 КпАП, тобто у сукупності з іншими наданими суду доказами.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, звернув увагу суду на ту обставину, що надані суду фрагменти Запису не містять відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_1 були названі виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння. За результатами перегляду в судовому засіданні Запису суд встановив, що такі твердження захисника слушні.
Процедура огляду на стан сп'яніння регламентована статтею 266 КпАП.
Зокрема, згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Слід зауважити, що процедура такого огляду регламентована реченням другим частини другої статті 266 КпАП, зі змісту якого випливає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до приписів реченням третього частини другої статті 266 КпАП матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, реченням першим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні зауважив, що пропозиція пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння була озвучена його підзахисному в той час, як він складав речі у салоні автомобіля під час проведення його огляду і нагнувся до салону автомобіля. Ознайомившись з наданими суду Записами, суд вважає таке твердження захисника слушним. Крім того, як суд зазначив вище, процедура огляду на стан сп'яніння регламентована статтею 266 КпАП. Зі змісту приписів частини третьої статті 266 КпАП випливає, що право для направлення водія на огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я виникає у працівника поліції у разі незгоди водія з результатами його огляду, проведеного поліцейським, або ж у разі висловлення такої вимоги самим водієм. Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зауважив, що надані суду матеріали не містять відомостей, які б свідчили, що його підзахисному було запропоноване проходження огляду поліцейським, що його підзахисний висловив незгоду з результатами такого огляду або ж наполягав на проведенні такого огляду в закладі охорони здоров'я. При цьому захисник також посилався на те, що надані суду матеріали не містять відомостей, які б свідчили про те, що працівники поліції провели первинний огляд його підзахисного. Аналізуючи зазначені твердження захисника з урахуванням наданих суду доказів у їх сукупності, суд вважає їх слушними.
Крім того, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні зауважив, що надані суду матеріали не містять відомостей, які б спростовували твердження його підзахисного в частині того, що на час появи працівників поліції автомобіль перебував у нерухомому стані.
Оцінюючи зазначені доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до роз'яснень, що надані у абзаці третьому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі - Постанова № 14) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У абзаці четвертому пункту 27 Постанови № 14 Пленум ВСУ роз'яснив, що для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Отже, аналізуючи доводи захисника Ковальова В.О., надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні не було надано достатніх та переконливих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 в частині того, що на час появи 04.07.2023 працівників поліції автомобіль, біля якого він стояв, перебував у нерухомому стані. Крім того, за результатами судового розгляду були встановлені обставини, які свідчать про недотримання порядку огляду на стан сп'яніння, регламентованого статтею 266 КпАП. У зв'язку з цим згідно з частиною п'ятою статті 266 КпАП відомості щодо проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 слід визнати недійсними. Саме тому з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні 04.07.2023 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, за ознаками якого 09.07.2023 складений відповідний протокол, суд вважає за доцільне зауважити таке.
09.07.2023 о 14.29 год. по вул. Лебединського, 4-а в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Lincoln, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
На підтвердження зазначених обставин до протоколу про адміністративне правопорушення надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення 2), рапорт поліцейського (далі - Рапорт 2), та диск з фрагментами записів з нагрудних камер поліцейських (далі - Запис 2).
З Рапорту випливає, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Зазначені ознаки передбачені пунктом 4 розділу І Інструкції як підстава для направлення водія для проходження огляду на стан сп'яніння. Проте захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні посилався на те, що окрім Рапорту надані суду матеріали не містять посилання на виявлені у його підзахисного ознаки наркотичного сп'яніння. Вище суд наводив висновок, сформульований ВС щодо оцінки рапорту працівника поліції. При цьому надані суду Записи свідчать, що ОСОБА_1 не були названі виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння. Вище суд також зазначив, що процедура огляду на стан сп'яніння регламентована статтею 266 КпАП. Аналізуючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надані суду докази у їх сукупності, суд вважає слушними зауваження захисника в частині того, що право на направлення водія на огляд на стан сп'яніння виникає виключно у разі виявленні ознак такого сп'яніння, передбачених пунктом 4 розділу І Інструкції. За результатами дослідження наданих суду доказів суд також вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження зауваження захисника в частині того, що його підзахисному не були названі виявлені у нього ознаки сп'яніння, натомість було повідомлено, що він відмовився від проходження огляду 04.07.2023, що є підставою для направлення на огляд на стан сп'яніння. Такі вимоги, як зауважив захисник і такі зауваження судом визнані слушними, не ґрунтуються на наведених вище вимогах нормативно-правових актів. Окрім цього, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, посилався на те, що право направлення особи на огляд на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я виникає лише у разі незгоди особи з результати його огляду, проведеного поліцейським, або ж висловлення водієм такої вимоги. Ці твердження захисника слід визнати слушними, оскільки вони узгоджуються з приписами частини третьої статті 266 КпАП, натомість надані суду матеріали, як суд зазначив вище, не містять відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_1 були названі виявлені у нього ознаки сп'яніння як підстава для направлення його на відповідний огляд, працівники поліції не провели його огляду, з результатами якого ОСОБА_1 був незгідний і не містять відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 наполягав на проведенні його огляду саме в закладі охорони здоров'я. Крім того, з оглянутого Запису 2 випливає, що ОСОБА_1 не заперечував проти проведення його огляду, однак просив надати йому можливість завезти дитину або допомоги у транспортуванні дитини. Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому зауважив, що надані суду матеріали не містять відомостей про відсторонення його підзахисного від здійснення керування транспортним засобом. Разом з тим, ці твердження захисника суд відхиляє, оскільки з наданих суду матеріалів випливає, що автомобіль був переданий іншому водію.
Отже, аналізуючи доводи захисника Ковальова В.О., надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні не було надано достатніх та переконливих доказів, які б спростовували твердження захисника Ковальова В.О. в частині того, що 09.07.2023 не була дотримана процедура огляду на стан сп'яніння, визначена статтею 266 КпАП. У зв'язку з цим згідно з частиною п'ятою статті 266 КпАП відомості щодо проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 слід визнати недійсними. Саме тому з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні 04.07.2023 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: