Справа № 127/24896/16-к
Провадження № 1-кп/127/125/17
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження №22015020000000068 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше судимого, а саме: 12.02.2016 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки; 24.02.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 4 ст. 296 КК України, з врахуванням положень ст. ст. 71, 72 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
10.12.2015 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області із заявою звернувся громадянин України ОСОБА_6 про вимагання у нього групою осіб грошових коштів під приводом неіснуючого боргу, у сумі двох тисяч доларів США, погрожуючи при цьому застосуванням насильства щодо нього та його близьких родичів у разі несплати вищевказаної суми грошових коштів.
Так, у кінці серпня 2015 року, під час зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , остання повідомила, що в 2005 році вона особисто сплатила 2000 доларів США в рахунок погашення кредиту, отриманого ОСОБА_6 і зажадала повернення їй вказаних коштів, що ОСОБА_6 відмовився робити, оскільки будь-яких оплат по його кредиту сторонніми особами не здійснювалось.
В подальшому, приблизно в середині вересня 2015 року, при зустрічі у ресторані «Сушія», розташованому в торговельно-розважальному комплексі «Sky Park» за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (раніше Козицького), буд. 51, ОСОБА_6 з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , останні повідомили ОСОБА_6 , що гроші у розмірі 2000 доларів США, повернення яких бажала ОСОБА_7 , належать їм і мають бути повернуті їм.
Після відмови ОСОБА_6 надавати будь-які грошові кошти вказаним чоловікам, через відсутність будь-яких боргових зобов'язаннях перед ними, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили, що 2000 доларів США ОСОБА_6 все одно буде змушений повернути, якщо в подальшому не хоче мати проблем із ними.
У подальшому, протягом вересня 2015 року - січня 2016 року, ОСОБА_6 , на номер мобільного оператора НОМЕР_1 почали надходити телефонні дзвінки від ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 із різних мобільних телефонів, з погрозами застосування насильства над ним, його близькими родичами і вимогами сплатити неіснуючий борг у розмірі 2000 доларів США.
27.11.2015, о 16 год 27 хв, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , на виконання спільного злочинного задуму щодо вимагання у ОСОБА_6 вищевказаних грошових коштів, з власного номеру мобільного оператора НОМЕР_2 на номер мобільного оператора потерпілого ОСОБА_6 НОМЕР_1 надіслав SMS-повідомлення наступного змісту: «Вербицький А НОМЕР_3 ». Зателефонувавши потерпілому одразу після пересилання вказаного SMS-повідомлення, ОСОБА_11 погрожував ОСОБА_6 насильством над ним, його близькими родичами, знищенням їхнього майна у разі відмови перевести 2000 доларів США у гривневому еквіваленті, що станом на 27.11.2015 відповідно до курсу НБУ становить 47 800 грн, на зазначену вище банківську картку «ПриватБанк», яка належить ОСОБА_12 та прив'язана SMS-банкінгом до номеру його мобільного телефону НОМЕР_4 .
Крім того, 08.12.2015, приблизно о 02 годині було пошкоджено майно батьків ОСОБА_6 шляхом підпалу вхідних дверей квартири та розбиття вікон у квартирі за місцем їхнього проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Після вказаних подій, 17.12.2015, ОСОБА_4 дзвонив ОСОБА_6 та продовжив висувати вимоги до нього щодо повернення вищевказаних 2000 доларів США.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю та надав покази, які відповідають обставинам, що викладені у обвинувальному акті. Крім того, суду також повідомив, що 17.12.2015 дійсно дзвонив ОСОБА_6 і висував йому вимоги щодо повернення 2000 доларів США. Про вчинене щиро шкодує.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд при обранні міри покарання своєму підзахисному врахувати визнання ним вини та щире каяття.
Потерпілий ОСОБА_6 за неодноразовими викликами суду в судові засідання не з'являється. Будь-яка інформація щодо поважності причин неприбуття в судове засідання від потерпілого до суду не надходила.
Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Прокурор, обвинувачений та його захисник, з огляду на безумовне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вважали за можливе продовжити розгляд кримінального провадження у відсутність потерпілого, який належним чином повідомлявся судом про судовий розгляд даного кримінального провадження. Тому судом було ухвалено продовжувати та завершувати розгляд даного кримінального провадження у відсутність потерпілого. Крім того, цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди потерпілий в межах даного кримінального провадження не заявляв.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В ході судового розгляду судом всебічно та ретельно досліджено всі докази надані стороною обвинувачення.
Зокрема, на підставі звернення потерпілого ОСОБА_6 до УСБУ із заявою від 10.12.2015 про вчинення відносно нього злочину, 10.12.2015 до ЄРДР за № 22015020000000068 були внесені відповідні відомості.
Відповідно до протоколу огляду предмету від 15.12.2015, оглядався мобільний телефон марки «Nokia» модель 250 із сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» із абонентським номером НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_6 .
Також судом було досліджено матеріали, які складалися в результаті документування події за зверненням ОСОБА_13 , яка мала місце 08.12.2015 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме щодо пошкодження невідомою особою вхідних дверей та вікна зазначеної квартири.
Постановою прокурора від 15.06.2016 матеріали досудових розслідувань № 22015020000000068 від 10.12.2015 та № 22016020000000030 від 15.06.2016 об'єднано в одне провадження за № 22015020000000068.
Постановою прокурора від 08.08.2016 матеріали досудових розслідувань № 22015020000000068 від 10.12.2015 та № 22016020000000039 від 08.08.2016 об'єднано в одне провадження за № 22015020000000068.
Постановою прокурора від 15.08.2016 матеріали досудових розслідувань № 22015020000000068 від 10.12.2015 та № 22016020000000041 від 15.08.2016 об'єднано в одне провадження за № 22015020000000068.
Також судом досліджувався експертний висновок № 121/4 від 04.10.2016 за результатами проведення дослідження відео-, звукозапису.
Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області від 11.12.2015 було надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_6 , в тому числі й для зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, за такими ознаками, що їх ідентифікують: номер сім-картки НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», яким користувався ОСОБА_6 .
Відповідно до протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.12.2015 та від 01.03.2016, в частині кваліфікації за ч. 2 ст. 189 КК України, розглядались отримані матеріали за результатами проведення відділом ОТЗ Управління заходів із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номера НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку «Київстар», яким користувався ОСОБА_6 , де зафіксовано розмову останнього з іншими абонентами.
Крім того, судом досліджено процесуальні документи, які наявні в матеріалах справи.
Так, відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016, а також ухвали від 23.11.2016 про внесення виправлень в дану ухвалу, по справі № 127/22800/16-к за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч.2, 3 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2, 3 ст. 189 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2, 3 ст. 189, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 189 КК України та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 189 КК України, обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання. До розшуку останнього провадження в справі щодо нього було зупинено, а матеріали відносно нього виділено з матеріалів зазначеного кримінального провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.11.2017 у справі № 127/22800/16-к відновлено провадження по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 189 КК України, а ухвалою від 16.11.2017, а також від 23.11.2017 про внесення виправлень в дану ухвалу, у зв'язку з оголошенням обвинуваченого в міжнародний розшук, останньому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судове провадження зупинено до розшуку обвинуваченого.
15.05.2018 Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено вирок у справі №127/22800/16-к відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , вирішено питання стосовно накладених арештів, речових доказів, а також судових витрат. Даний вирок набрав законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 08.08.2019.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2023 у справі № 127/19770/16-к ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Початок строку відбування покарання обраховано з дня набрання вироком законної сили. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання за даним вироком зараховано строк попереднього ув'язнення з 15.06.2016 по 20.10.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та з 22.07.2022 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Даний вирок, відповідно до розпорядження на його виконання, набрав законної сили 15.04.2023.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2023 у справі № 127/24896/16-к відновлено судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2023 по справі № 127/24896/16-к задоволено заяву судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_14 про самовідвід у справі № 127/24896/16-к за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, відомості про яке внесено 10.12.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012020000000068. Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 передано судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 . Тому ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2023 було призначено підготовче судове засідання.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В достовірності та об'єктивності досліджених судом доказів у суду сумніву не виникає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми, у зв'язку з чим суд їх прийняв.
Досліджений судом експертний висновок № 121/4 від 04.10.2016 за результатами проведення дослідження відео-, звукозапису суд вважає об'єктивним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи, який належним чином мотивований, аргументований та науково обґрунтований, тому сумнівів у суду він не викликає.
Будь-яких протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків суду, не встановлено. Відтак, суд вважає можливим покласти надані стороною обвинувачення докази в підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, в основу обвинувального вироку, оскільки вони здобуті з дотриманням норм чинного законодавства, а також підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
При цьому суд зауважує, що під час судового розгляду даного кримінального провадження судом були створені всі необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, у тому числі і права на захист.
Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена матеріалами кримінального провадження. Зокрема, дослідженими судом: експертним висновком № 121/4 від 04.10.2016 за результатами проведення дослідження відео-, звукозапису; матеріалами, які складалися в результаті документування події за зверненням ОСОБА_13 , яка мала місце 08.12.2015 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме щодо пошкодження невідомою особою вхідних дверей та вікна зазначеної квартири; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.12.2015 та від 01.03.2016, відповідно до яких розглядались отримані матеріали за результатами проведення відділом ОТЗ Управління заходів із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номера НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку «Київстар», яким користувався ОСОБА_6 , де зафіксовано розмову останнього з іншими абонентами, в тому числі і ОСОБА_4 .
Також вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який беззаперечно визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні та щиро розкаявся.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
При кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, відповідно до якої кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Предметом вимагання є не тільки майно, але і право на майно, а також дії майнового характеру.
Об'єктивна сторона вимагання виражається у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчиненні будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
Таким чином, діяння може виявлятися лише в активній поведінці - у незаконній вимозі: а) чужого майна; б) права на чуже майно; в) вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.
Цією ознакою вимагання відрізняється від складу примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 КК України), які за своїм змістом є дійсно законними (наприклад, вимога віддати борг, пов'язана з погрозою насильством до особи, яка дійсно є боржником).
Потерпілими від вимагання можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб вимагання - погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Це не лише погроза насильством (наприклад, нанести побої), а й обмеженням прав, свобод або законних інтересів вказаних осіб, пошкодженням чи знищенням їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити гараж), або розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, тощо. Ці відомості можуть бути дійсними або вигаданими, ганебними або ні, важливо лише, щоб потерпілий чи його близькі родичі бажали зберегти їх у таємниці.
Погроза може бути виражена усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, залякує потерпілого, прагне до того, щоб у потерпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред'явленої вимоги.
При вимаганні суб'єкт злочину вимагає передати майно чи право на майно або вчинення дій майнового характеру в майбутньому (через годину, завтра, через тиждень та ін.). При цьому сама погроза також звернена в майбутнє: вона буде реалізована лише після того, як не буде виконана вимога. У потерпілого є час прийняти певне рішення - виконувати чи не виконувати цю вимогу. Якщо винний вимагає негайно передати йому майно під загрозою негайного застосування насильства (або його фактичного застосування), то все вчинене становить грабіж або розбій (залежно від тяжкості насильства).
Вимагання вважається закінченим з моменту пред'явлення вимог, пов'язаних з погрозою.
Суб'єктивна сторона - тільки прямий умисел, корисливі мотив та мета.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодження їхнього майна (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволять ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено щире каяття, яке проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, те, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину. Також суд враховує дані про особу ОСОБА_4 , який раніше судимий за вчинення некорисливих злочинів та наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2023, є військовослужбовцем, мобілізованим відповідно до наказу командира військової частини № № НОМЕР_5 від 24.02.2022 з 24.02.2022, позитивно характеризується за місцем проживання та військової служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Суд враховує й тісні соціальні зв'язки обвинуваченого з його сім'єю, а саме з дружиною. Крім зазначеного, враховується також наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Відтак, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті КК України. При цьому, остаточне покарання ОСОБА_4 суд визначає з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. від 26.11.2015) обвинуваченому слід зарахувати у строк покарання за цим вироком період його тримання під вартою в установі попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді даного кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 16.04.2023 по 09.05.2023 включно та з 21.06.2023 до дня набрання вироком законної сили.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Питання щодо скасування арештів, накладених в рамках кримінального провадження №22015020000000068, а також питання щодо долі речових доказів, було вирішено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2018 у справі №127/22800/16-к відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 70, 72, 189 КК України, ст. ст. 325, 371, 373, 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2023, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 , призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень згідно з даним вироком, частково відбуте ним покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2023.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. від 26.11.2015) зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою в установі попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді даного кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 16.04.2023 по 09.05.2023 включно та з 21.06.2023 до дня набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Суддя: