Справа № 643/9841/21
Провадження № 1-кп/643/105/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2023
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальні акти у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Московського районного суду м.Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Московському районному суду м. Харкова.
Таким чином, наявні достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Також, до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження відносно її клієнта.
Клопотання обгрунтоване наступними доводами.
Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020220060001922 від 30.12.2020 року, який було додано до обвинувального акту затвердженого прокурором 25.05.2021 року вбачається, що:
11.02.2021 р. ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
08.04.2021 р. строки досудового розслідування у встановленому законом порядку було продовжено до 11.05.2021 р.
06.05.2021 р. ОСОБА_7 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
17.05.2021 року ОСОБА_7 та його захиснику у приміщенні відділу поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, було надано на доступ матеріали досудового розслідування в підшитому та пронумерованому стані в 1 томі в загальній кількості аркушів 338, з яким останні були ознайомлені в повному обсязі, про що було складено відповідний протокол.
Після цього слідчим було долучено до матеріалів досудового розслідування: доручення прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_12 від 07.05.2021 року, яким було доручено слідчому СВ відділу поліції №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_13 про повідомлення підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику адвокату про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування з можливістю їх копіювання або відображення будь-яким засобом, надавши достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ (Т.1 а.п. 339) та постанову про зміну групи прокурорів від 20.05.2021 року (Т. 1 а.п. 340).
25.05.2021 року ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 296 КК України та вручено обвинувальний акт.
26.05.2021 року ОСОБА_7 та його захиснику у приміщенні відділу поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, було надано на доступ матеріали досудового розслідування в підшитому та пронумерованому стані в 1 томі в загальній кількості аркушів 340, з яким останні були ознайомлені в повному обсязі про що було складено відповідний протокол.
Таким чином, для належного визначення строку досудового розслідування у даному кримінальному провадження та обставин за яким він зупинявся, необхідно звернути увагу на положення ч. 5 ст. 219 КПК України, де зазначено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Водночас, як зазначив Касаційний кримінальний суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 543/1309/19, «положеннями ч. 1 ст. 290 КПК передбачено, що складанню обвинувального акта передує виконання прокурором або слідчим за його дорученням обов'язку повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
З аналізу зазначених положень кримінального процесуального закону видно, що повідомленням про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування в контексті ст. 290 КПК є безпосередньо сповіщення, доведення до відома підозрюваного та його захисника такої інформації. Через те факт повідомлення цієї інформації стороні захисту має бути належно підтверджений.»
В свою чергу, ані реєстр матеріалів досудового розслідування, ані матеріали досудового розслідування не містять повідомлення про завершення досудового розслідування та повідомлення про надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, а також будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин.
Отже, враховуючи вищевикладене, вбачається, що строк досудового розслідування до 11.05.2021 року не було призупинено у зв'язку із повідомленням про завершення досудового розслідування та ознайомленням ОСОБА_7 та його захисника з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.
Також, з огляду на відсутність письмового повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів та будь-яких доказів на підтвердження вчинення слідчим даної процесуальної дії, наявне в матеріалах справи доручення прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_12 від 07.05.2021 р. слідчому СВ відділу поліції №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_13 про повідомлення підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику адвокату про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування з можливістю їх копіювання або відображення будь-яким засобом, надавши достатній час для ознайомлення з матеріалами, не є належним повідомлення підозрюваного та його захисника про завершення досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, оскільки є процесуальним рішенням прокурора, винесеним в порядку ч. 4 ст. 36 КПК України.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладені обставини вбачається, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні повинно було закінчитися прийняттям прокурором одного з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК, до 11 травня 2021 року включно.
25.05.2021 року прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_14 було затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України тобто поза межами строку досудового розслідування, який станом на 25.05.2021 року складав 10 днів
Враховуючи вищевикладене, органом досудового розслідування рішення про пред'явлення ОСОБА_7 обвинувачення, було здійснено вже за межами строку досудового розслідування, який сплинув 11.05.2021 року.
Відповідно до звіту авторозподілу обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України надійшов до Московського районного суду м. Харкова 01.06.2021 року, що з огляду на положення ст. 219 КПК Україні, в якій чітко визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом поза межами строку досудового розслідування, який станом на 01.06.2021 року складав 17 днів.
Водночас, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не продовжувався у встановленому законом порядку, що є порушенням норм кримінального процесуального закону під час складання обвинувального акту та подання його до суду.
Таким чином кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , на думку його захисника адвоката ОСОБА_10 , підлягає закриттю, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст, 219 КПК. Також, в обгрунтування своєї правової позиції посилалась на правові висновки Верховного суду у справах № 711/3111/19, 216/4805/20, 543/1309/19.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_10 та ОСОБА_7 просили клопотання задовольнити з підстав викладених у клопотанні.
Прокурор заперечувала у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Сторона захисту підтримала вказане клопотання та просила суд його задовольнити.
Суд вислухавши думки сторін кримінального провадження та вивчивши матеріали клопотання і кримінального провадження дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України, хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
На підтвердження доводів клопотання про закриття кримінального провадження захисник надала наступні докази, які були нею засвідчені як адвокатом, а саме: копію протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26.05.2021 року, копія доручення прокурора Слобідської окружної прокуратури в порядку ст. 36, 290 КПК України від 07.05.2021 року про повідомлення стороні захисту та потерпілим про завершення досудового розслідування, копію постанови про продовження досудового розслідування від 08.04.2021 року, копію повідомлення про підозру від 11.02.2021 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.05.2021 року та звіт автоматизованого розподілу справи № 643/9841/21.
Сторона захисту у своєму клопотанні стверджує про те, що їй не повідомлялось прокурором або слідчим належним чином про завершення досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Однак суд, судячи із матеріалів клопотання, а також матеріалів судового провадження які містяться у суду, враховуючи стадію судового розгляду (підготовче судового засідання) позбавлений можливості перевірити факт того, яким чином була повідомлена сторона захисту та чи взагалі повідомлялась належним чином про завершення досудового розслідування.
Будь-яких інших доказів на підтвердження вказаного факту матеріали справи не містять, інших доказів захисником не надано, що не позбавляє його можливості заявити клопотання та надати відповідні докази на стадії судового розгляду, які будуть перевірені та оцінені судом під час судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження відносно її клієнта.
Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_11 було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 681 000 грн. змінити на особисте зобов'язання.
Клопотання захисника обгрунтоване наступним.
Це кримінальне провадження розглядається у судах України тривалий час. Так, після направлення у 2021 році обвинувального акту до суду у Московському райсуді м. Харкова було проведено 12 судових засідань по справі (суд ОСОБА_15 ) 22.06.2021р., 19.07.2021р., 29.07.2021р., 26.08.2021р., 08.10.2021р., 25.10.2021; 16.11.2021 р.,30.11.2021 р.,17.12.2021 р.,18.01.2022 р., 02.02.2022 р., 17.02.2021 р.
Після передачі справи до Октябрського райсуду міста Полтава було проведено судових засідань по справі (суддя ОСОБА_16 ) 08.07.2022 р., 28.08.2022 р., 01.11.2022 р., 23.12.2022 р., 10.02.2023 р. Після повернення справи для розгляду до Московського райсуду м. Харкова було проведено ще 5 судових засідань по справі (суддя ОСОБА_1 )
Про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , неодноразово зазначав суд у своїх рішеннях і така належна процесуальна поведінка не викликає сумнівів станом на день розгляду судом цього клопотання. Крім того, до суду, як стало відомо захиснику, також надійшла заява заставодавця ОСОБА_17 , який повідомив, що відмовляється від виконання обов'язків заставодавців та благає суд і ОСОБА_18 про повернення внесеного ним розміру застави у суми 681000 грн. оскільки досудове розслідування закінчене, він обов'язки заставодавця не порушував, свої обов'язки виконав повністю, у зв'язку з виїздом за межі України можливість забезпечувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_18 у нього втрачена остаточно, що підтверджується продовженням дії воєнного стану в Україні та очевидно об'єктивною неможливістю хоча б якимось чином забезпечити належну поведінку останнього. Сам ОСОБА_19 виїхав з сім'єю та трьома дітьми із м.Вовчанськ до Європи, та його сім'я мають скрутне фінансове становище.
Крім вищевикладеного, слід також наголосити, що у даному кримінальному провадженні, іншим обвинуваченим, Октябрським районним судом м.Полтави було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, хоча їм інкримінують більш тяжкі кримінальні правопорушення.
Таким чином захист вважає неспіврозмірним знаходження ОСОБА_6 за даною справою з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 681000 грн. з огляду на кримінально-правову оцінку дій всіх підозрюваних за даним кримінальним провадженням. Просить звернути увагу суду, на те, що ОСОБА_6 по справі проходить за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а інші проходять за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.З ст.28 ч.2 ст.347 КК України, та вже знаходяться з запобіжним заходом - особисте зобов'язання.
Просить суд врахувати і те, що ОСОБА_6 достовірно відомо про раніше заявлену позицію заставодавця щодо неможливості його впливу на належне виконання ним процесуальних обов'язків. Враховуючи, що усвідомлення ОСОБА_6 такої неможливості, поєднане з раніше встановленими судом фактами зниження інтенсивності ризиків - демонструє відсутність впливу застави на забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та як наслідок - говорить про втрату заставою своєї процесуальної функції.
ОСОБА_6 патріотично налаштована особа, неодноразово виконував на СТО ремонт транспортних засобів які належать військовослужбовцям ВСУ, ніколи не мав, та не має наміру залишати Україну, як країну постійного проживання, тим паче переховуватися від правоохоронних органів, завжди був відкритим, щирим, ніколи не вчиняв і не мав наміру вчиняти будь - які кримінальні правопорушення.
Щодо відсутності ризику переховуватися від суду. Відсутність ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду доведено сумлінним виконанням покладених обов'язків та належною процесуальною поведінкою ОСОБА_20 який протягом всього часу досудового розслідування з'являється на всі виклики органу досудового розслідування та суду.
Щодо відсутності ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Даний ризик повністю відсутній, ОСОБА_6 не є слідчим, прокурором не наділений повноваженнями передбаченими ст.ст. 36, 40 КПК України. Свідки і потерпілий вже допитані у даному кримінальному провадженні, про що складені відповідні процесуальні документи їхні покази процессуально зафіксовані і тому будь який ризик впливу на даних свідків повністю відсутній. Щодо відсутності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у яком підозрюється, обвинувачується. Будь-яких свідчень про схильність ОСОБА_6 з вчинення інших кримінальних правопорушень немає, крім того враховуючи конкретні обставини справи, то вони ніяким чином не детермінують наступну поведінку ОСОБА_6 . Ризики, щодо того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються обвинувачується, повністю відсутні.
За весь час існування кримінального провадження ОСОБА_6 не притягувався до адміністративної відповідальності, не набував цивільно-правових зобов'язань, що виникають із завдання шкоди, не був об'єктом застосування штрафних податкових чи фінансових санкцій, тощо. Враховуючи, що основною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду, вважаю за можливе застосувати відносно ОСОБА_20 більш м'який запобіжний захід.
Прокурор у судовому засіданні заперечували проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .
Сторона захисту підтримала клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_11 та просила суд задовольнити його.
Суд, вислухавши думки сторін кримінального провадження та вивчивши матеріали клопотання і кримінального провадження дійшов висновку про часткове задоволення клопотання з наступних підстав.
Частиною третьою ст. 315 КПК України, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2021 року було застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.04.2021 року. Визначено суму застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 681 000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) гривень. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.04.2021 року даний запобіжний захід залишено без змін.
25.02.2021 року ОСОБА_6 звільнений з Харківського слідчого ізолятора у зв'язку зі сплатою застави.
Таким чином, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.01.2022 року було продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю республіки Вірменія, громадянину України, дію процесуальних обов'язків (які вказані в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2021 року), передбачених ст.194 КПК України, строком на 60 діб, а саме по 18.03.2022 - включно. Після 18.03.2022 дія вказаних обов'язків не продовжувалась.
Суд не погоджується з доводами захисника що вже перестали існувати ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 з наступних підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні обвинувачується, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Приписами абз. 4 ч. 4 ст. 202 КПК України унормовано, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
За приписами розділу ІІ КПК України у кримінальному провадженні, з метою його дієвості, можуть бути застосовані заходи забезпечення, до яких, серед іншого, належать запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою та застава.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , встановив наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Судом при оцінці ризиків, на які посилається захисник у своєму клопотанні на предмет їх зникнення зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки призначено, свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
Суд вважає даний ризик таким, що продовжує існувати, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 189 КК, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, є тяжким, вчиненим в умовах воєнного стану, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків з боку обвинуваченого, суд зазначає наступне.
Також, суд вважає, що на даній стадії судового розгляду (обвинувальний акт лише призначений до судового розгляду, свідки судом не допитувались) існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризиків, які були встановлені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2021 року а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, суд вважає, що обвинувачений з огляду на час який пройшов з моменту обрання йому запобіжного заходу не вдався до вчинення інших кримінальних правопорушень, раніше не судимий, кримінальному провадженню не перешкоджав, а тому суд вважає, що ці ризики відсутні.
Вирішуючи питання про можливість зміни запобіжного заходу з застави на особисте зобов'язання, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, сімейний стан (неодружений), відсутність осіб, які знаходяться на утриманні обвинуваченого, відсутність власного житла, часта зміна місць проживання орендованих квартир, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, можливого незаконного впливу на свідків суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше застосування застави та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з застави на особисте зобов'язання відсутні.
Водночас, найм'якший запобіжний захід - у виді особистого зобов'язання, який просить застосувати захисник, враховуючи уже згаданий судом вище комплекс обставин, та інформацію про обвинуваченого, не дає гарантій для уникнення ризиків передбачених п. 1,3 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання у цій частині слід відмовити.
Суд, звертає увагу обвинуваченого ОСОБА_6 , що застава є безстроковим запобіжним заходом.
При цьому суд зауважує, що положення ч. 5 та 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та надають перелік обмежувальних заходів (обов'язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Однією із характерних рис таких обов'язків є їх строковий характер (ч. 7 ст. 194 КПК України). Так, обов'язки, покладені на підозрюваного, обвинуваченого у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу, виникають із моменту прийняття відповідного процесуального рішення слідчим суддею, судом (ухвали) або настання певної умови (внесення застави як альтернативного запобіжного заходу). Вони припиняють свою дію після закінчення, зміни або скасування самого запобіжного заходу, або після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки.
Разом з цим, припинення дії таких обов'язків свідчить лише про пом'якшення обмежувальних заходів під час застосування запобіжного заходу і не тягне за собою автоматичне припинення запобіжного заходу у виді застави. Це пояснюється тим, що такі обов'язки не мають самостійного значення і є доповненням до будь-якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою і є допоміжним заходом процесуального примусу, що спрямований на зменшення ризиків кримінального провадження, наявність яких установлена під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу та його продовження.
З викладеного слідує, що припинення дії додаткових обов'язків не є підставою для скасування основного запобіжного заходу, яким у цьому випадку є застава.
Крім того, розв'язуючи клопотання заявлене захисником та оцінючи його доводи, суд бере до уваги процесуальну поведінку обвинуваченого, вчасне з'явлення на всі виклики та виконання своїх обов'язів, та вчергове переконується, що запобіжний захід у виді застави є саме тим запобіжним заходом, який, на даному етапі кримінального провадження, може гарантувати правильну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Однак, суд враховує, заяву заставодавця, яка була надана до клопотання захисника про зміну запобіжного заходу про те, що сім'я заставодавця ОСОБА_17 виїхала за межі України у зв'язку із війною, заставодавець має троє дітей та знаходиться у скрутному матеріальному становищі.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, який є тяжким і розмір застави для тяжких кримінальних правопорушень, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 182 КПК України визначено у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд, вирішив задовольнити клопотання захисника в частині повернення суми застави частково, оскільки, за наведених вище обставин, вважає розмір застави визначений в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2021 року слід зменшити з трьохсот до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок) гривень, який здатний належним чином запезбечити процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
Суму застави у розмірі 466 280 гривень (чотириста шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок), суд вирішив повернути заставодавцю ОСОБА_17 .
Керуючись ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження відносно її клієнта - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Зменшити розмір застави відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був визначений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2021 року (справа № 953/2965/21, н/п 1-кс/953/1556/21) з 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (618100 гривень (шістсот вісімдесят одну тисячу гривень 00 копійок) до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок) гривень.
Суму застави у розмірі 466 280 гривень (чотириста шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок) повернути заставодавцю ОСОБА_17 .
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова на 29 вересня 2023 року об 11 годині 30 хвилин.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений 28.09.2023 року о 12 годині 50 хвилин.
Суддя - ОСОБА_1