Справа № 276/1723/23
Провадження по справі№ 1-кп/276/130/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду кримінальне провадження №12023060460000257 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживаючий по АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ВСТАНОВИВ :
7 серпня 2023 року близько 14 години 00 хвилин у ОСОБА_4 , який достовірно знав, що Указом Президента України на території держави введено воєнний стан, та який перебував на подвір'ї домоволодіння ОСОБА_6 в АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів, належних ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, у вказаний день, час та місці, ОСОБА_4 , переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони не будуть помічені власником та сторонніми особами, зайшов через незачинені двері до середини підсобного приміщення, де з дерев'яної полички таємно викрав грошові кошти в сумі 14000 грн. та з викраденими грошовими коштами покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 14000 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення та пояснив, що з травня 2023 року працював у смт. Хорошів на сина потерпілого ОСОБА_8 та в цей час проживав на території домоволодіння ОСОБА_6 . В липні 2023 року біля 14 години він приїхав з роботи на обід до домоволодіння потерпілого, в цей час потерпілий працював на городі, обвинувачений вирішив викрасти грошові кошти з підсобного приміщення, так як бачив, що потерпілий раніше ховав там гроші. Зайшовши до підсобного приміщення, яке було відчинене, перевіривши що за ним ніхто не спостерігає, з дерев'яної полиці в середині картонної коробки взяв пакет з грошима, з якого дістав частину грошей, а решту поклав на місце. Зазначив, що після того як покинув підсобне приміщення перерахував гроші, які викрав, викрадена сума становила 14 тис. грн. купюрами по 1000 і 500 гривень. Гроші в подальшому витратив на власні потреби. Десь через 7-12 днів він залишив місце проживання потерпілого та поїхав до себе до дому в с. Іванів Бориспільського району, за цей час до нього жодних претензій від потерпілого не було, так як ін ще не виявив крадіжку. Лише через декілька днів як він поїхав з смт. Хорошів до нього приїхали працівники поліції, яким він розповів про обставини викрадення грошових коштів. У вчиненому щиро розкаються, сприяв проведенню досудового розслідування, зазначив, що не міг відразу відшкодувати потерпілому завдану шкоду так як не мав заробітку, проте з 15 серпня влаштувався на роботу заправником і має намір поступово відшкодувати завдану шкоду. Цивільний позов потерпілого визнав частково, а саме: матеріальну шкоду на суму 14 тис. грн. визнав повністю, відшкодування моральної шкоди визнав у розмірі 8 тис. грн.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що обвинувачений з травня 2023 року проживав у нього в гаражному приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , так як працював з його сином на будівництві. У одну з неділь липня 2023 року потерпілий приїхав з рибалки та побачив що обвинуваченого немає вдома. Так як обвинувачений не повернувся на наступний день він став йому телефонувати, проте ОСОБА_4 не брав слухавку, пізніше він телефонував його дружині, яка повідомила, що обвинуваченого не бачила. Тоді через 2-3 після від'їзду обвинуваченого потерпілий вирішив перевірити наявність своїх грошей та виявив крадіжку. Він відразу взяв пакет із залишком грошових коштів та поїхав до відділення поліції, де в машині перерахував кошти, які залишилися, що становило 10 тис. грн., а тому написав у відділенні поліції заяву про злочин про те, що у нього вкрали грошові кошти у сумі 14 тис. грн. та електричний шуруповерт, який він потім знайшов у кладовці. Через деякий час потерпілий згадав, що в пакеті у підсобному приміщенні зберігалося не 24 тис. грн, а 28 тис. грн., так як він у червні 2023 році клав туди гроші декілька разів, проте їх перед крадіжкою не перераховував, а тому вважає, що обвинувачений викрав саме 18 тис. грн. Також зазначив, що гроші були купюрами по 1000 і 500 гривень. Цивільний позов потерпілий підтримав у повному обсязі, щодо покарання обвинуваченому зазначив, що для нього головне це відшкодування шкоди.
Вина обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину, крім його показань та показань потерпілого підтверджена також сукупністю наданих і безпосередньо досліджених письмових доказів, які суд вважає належними та допустимими, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.07.2023 року від ОСОБА_6 , який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, про те, що в період трьох тижнів невідома особа викрала грошові кошти заявника, які знаходились у господарському приміщенні на території домоволодіння, у загальній сумі 14000 грн., купюрами по 1000 та 500 грн. і електричний шуруповерт чорно-жовтого кольору, чим завдала останньому матеріального збитку на суму 16000 гривень;
- рапортом інспектора-чергового відділення поліції №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , згідно якого 19.07.2023 року до ЧЧ ВП №4 надійшла заява від гр. ОСОБА_6 про те, що в проміжок часу з 01.07.2023 року по 19.07.2023 року невстановлена особа шляхом вільного доступу з домоволодіння заявника викрала грошові кошти в сумі 14000 грн.;
- протоколом огляду місця події від 19.07.2023 року з фототаблицями, згідно якого оглядом місця події є ділянка території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розташоване господарське приміщення, яке складається з двох кімнат, в одній з яких розташовані дерев'яні стелажі на 4 секції, на верхній полиці яких знаходиться паперова коробка біло-салатового кольору, в якій, зі слів власника ОСОБА_6 , він зберігав грошові кошти, які викрали. Під час огляду місця події нічого не вилучалося, проводилось фотографування;
- протоколом проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 09.08.2023 року, згідно якого 09.08.2023 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , спеціаліста-криміналіста ВП №4 ОСОБА_10 , в присутності понятих проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей вчинення крадіжки грошових коштів в сумі 14000 грн. з підсобного приміщення домоволодіння ОСОБА_6 в АДРЕСА_3 .
Проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази є достовірними та достатніми, оскільки в цілому не протирічать один одному, а навпаки доповнюють один одного щодо обставин вчинення злочину, мотиву та форми вини обвинуваченого та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку. При цьому суд враховує всю сукупність як об'єктивних так і суб'єктивних обставин вчинення злочину.
Згідно вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 377 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину встановленою та доведеною, і його дії кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Суд, зокрема, враховує особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, характеризується як такий, відносно якого скарг не надходило, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, критично ставиться до вчиненого ним діяння та надає йому об'єктивну оцінку.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Враховуючи наведені вище обставини, дані про особу обвинуваченого, з урахуванням думки прокурора і потерпілого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає обвинуваченому покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.4 ст.185 КК України із застосуванням вимог ст.75 КК України та звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням і покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Крім того, потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у якому він зазначив, що злочином йому було завдано матеріальної шкоди в сумі 14000 грн., що доведено матеріалами кримінального провадження, а також моральної шкоди в розмірі 50000 грн. В обгрунтування моральної шкоди потерпілий зазначив, що протиправними діями ОСОБА_4 йому завдано моральних страждань, оскільки дана подія пригнічує його морально та психологічно, вносить в життя додаткові хвилювання, він не відчуває себе в безпеці, з моменту події і по даний час моральний стан потерпілого у напрузі, порушився нормальний ритм життя.
Суд приймає до уваги положення ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, а також те, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від злочину, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ході судового провадження судом було встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_4 було заподіяно матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 внаслідок викрадення належних потерпілому грошей на загальну суму 14000 грн., що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Приймаючи до уваги позицію викладену у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Отже, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
Так, внаслідок вчиненого ОСОБА_4 злочину, потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно моральної шкоди, яка полягала у хвилюваннях, внаслідок викрадення майна, а також потерпілий вимушений переживати події вчиненого злочину як в ході досудового розслідування, так і судового розгляду. Разом з тим, потерпілим ОСОБА_6 до цивільного позову не долучено доказів, які б підтверджували завдання йому сильних душевних переживань, появи відчуття страху та порушення нормального ритму життя, що б оцінювались в розмірі 50 тис. грн.
Як встановлено судом ОСОБА_4 викрав у ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 14000 грн., проте розмір моральних страждань потерпілий оцінює на суму 50 000 грн., що значно перевищує суму викрадених коштів. На думку суду розмір моральних страждань не співмірний із завданою злочином матеріальною шкодою.
Тому, суд, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, враховуючи принцип співмірності завданої шкоди заявленій до відшкодування суми моральної шкоди, враховуючи соціальний і майновий стан обвинуваченого, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, вважає що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 є такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 10000 грн., які слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду не заявлено, тому у суду відсутні підстави для його застосування.
Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 129, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
У ХВ А Л И В :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.ст. 75, 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання за ч.4 ст.185 КК України, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік 6 місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлений потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути із засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 ), матеріальну шкоду в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. та моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн.
В іншій частині цивільного позову - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Володарсько - Волинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1