Справа №757/29109/20 Головуючий в суді І інстанції Бусик О.Л.
Провадження № 22-ц/824/3070/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом який мотивував тим що, 31 березня 2020 року о 23:20 годині за адресою: м. Київ, вул. Лесі Українки, 5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки MersedesBenz GLC 43 (AMG), номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований та марки SmartFortwo, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Водій автомобіля марки SmartFortwo запропонував вирішити питання в добровільному порядку без оформлення матеріалів ДТП та сплатив йому 5 000 доларів США, що підтверджується наданою ним розпискою. Іншу частину коштів обіцяв сплатити після огляду автомобіля на СТО.
У подальшому ОСОБА_1 на зв'язок не виходив, доплати за ремонт автомобіля не здійснив.
Відповідно до звіту №03-16/04 від 16 квітня 2020 року про оцінку вартості збитку, нанесеного автомобілю ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту становить 630 584,33 грн, а вартість матеріального збитку складає 377 922,15 грн. Про огляд автомобіля він повідомив відповідача в телефонному режимі, однак він на огляд не з'явився.
З підстав викладеного, просив суд стягнути з ОСОБА_1 490279,33 грн майнової шкоди, 3384,94 грн як три проценти річних та 5404,84 грн інфляційних втрат, 2500 грн. витрат на проведення експертизи, 5081,66 грн. судового збору та 14800 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 421 544 гривні 30 копійок та 4291,97 гривні судового збору.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також неналежного дослідження обставин справи, оцінки та дослідження доказів,
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що ним уже раніше було відшкодовано ОСОБА_2 шкоду в розмірі 140 307,50 грн (5 000 доларів США), що підтверджується розпискою.
Апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував, що транспортний засіб Mercedes-Benz GLC 43 AMG, номер кузова НОМЕР_3 придбаний та привезений з аукціону США у пошкодженому стані. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що транспортний засіб позивача не є новим, а тому вартість відновлювального ремонту «Mercedes-Benz GLC 43 AMG» становить 334 556, 75 грн.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача підлягають стягненню збитки, завдані внаслідок ДТП, що становлять різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та сумою, відшкодованою відповідачем добровільно на місці ДТП.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2020 року о 23:20 хвилин сталася ДТП за участю автомобіля марки MersedesBenz GLC 43 (AMG), номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 та марки SmartFortwo, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Вказані обставини підтверджуються листом Управління патрульної поліції у м. Києві від 15 травня 2020 року №18/зі/41/11/5/02-2020.
Згідно з висновком експерта №19/131-24507, зробленим згідно з ухвалою суду, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки MersedesBenz GLC 43 (AMG), номерний знак НОМЕР_1 , становить 334 557,75 грн, без урахування ПДВ. Ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані під час ДТП, що сталася 31 березня 2020 року станом на день ДТП складає 638 631,20 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 561 851,80 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в АТ СГ «Ю.БІ.Ай. - КООП» відповідно до полісу АО1630244. Розмір відповідальності за цим полісом складає 100 000 грн.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судом встановлено, що також не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 для добровільного врегулювання наслідків ДТП сплатив позивачу кошти у розмірі 5 000 доларів США за пошкоджений автомобіль, чим фактично визнав свою вину у вчиненні вказаної ДТП.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вищевказаного не врахував, та безпідставно поклав на відповідача частину обов'язку страховика з відшкодування шкоди у межах страхового ліміту, що суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а відтак сума обґрунтованих позовних вимог становить різницю між вартістю відновлювального ремонту (561 851,80 грн), лімітом відповідальності страховика (100 000 грн) та сумою вже відшкодованих коштів (140 307,50 грн, що становить 5 000 доларів США), що складає всього 321 544,30 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що відшкодуванню підлягає лише розмір завданої шкоди у сумі 334 556, 75 грн, оцінюються колегією суддів критично, позаяк згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме винуватець ДТП відшкодовує потерпілій особі різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а згідно з висновком експерта №19/131-24507 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 561 851,80 грн, тому саме з цієї суми розраховується різниця, що підлягає стягненню з винуватця ДТП на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування шкоди підлягає зміні, та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути майнову шкоду, завдану йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 321 544,30 грн. У іншій частині оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року в частині стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 321 544 (триста двадцять одна тисяча п'ятсот сорок чотири) гривні 30 копійок.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: