Справа №369/12781/21 Головуючий в суді І інстанції Ковальчук Л.М.
Провадження № 22-ц/824/10639/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2023 року та додаткову ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, рішення якої оскаржуються, державний виконавець Тертична Віта Володимирівна Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_2 , про визнання неправомірним винесення постанов і їх скасування,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даною скаргою та просила суд визнати неправомірність винесення постанов державним виконавцем Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - Тертичної В.В. про відкриття виконавчих проваджень від 09.08.21 р. № НОМЕР_2 щодо обов'язку ОСОБА_1 знести самочинно збудований паркан з приведенням земельної ділянки в попередній стан, що існував до порушення та стягнення виконавчого збору у сумі 12000 грн; постанови про відкриття ВП № НОМЕР_3 від 09.08.21 р. щодо обов'язку ОСОБА_1 засипати каналізаційний колодязь, що викопаний на дорозі загального користування вздовж земельних ділянок НОМЕР_1 згідно генплану садових товариств, з аналогічною постановою про стягнення виконавчого збору також 12000 грн., а також постанови по ВП НОМЕР_4 щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження 69 грн., та скасувати усі винесені на їх підставі постанови про стягнення штрафів.
Скаргу мотивовано тим, що відкриття виконавцем Тертичною В.В. вказаних двох виконавчих проваджень з винесенням постанов, як первісних на підставі вказаного виконавчого документу, який повторно, без існування правових підстав був отриманий стягувачем 23.12.2010 р., є незаконним через відсутність постанови суду про відновлення виконавчих проваджень з тими ж самими вимогами, які відкривалися на підставі того ж самого виконавчого листа державними виконавцями та були завершені виконанням 19.08.2019.
Так, виконавчий документ Києво-Святошинського районного суду № 369/11929/15 ц, який став підставою для відкриття оскаржуваних виконавчих проваджень, був виданий стягувачу 23.12.2020
Проте, зазначала, що цей виконавчий лист отримувався ОСОБА_2 як стягувачем, ще у грудні 2018 року і на його підставі були відкрити виконавчі провадження: № НОМЕР_5 та НОМЕР_6 12.06.2019 виконавцем Литвин, а продовжувалися виконавцем Білан І.В. Також на його підставі було відкрите ВП № НОМЕР_7 від 12.06.2019 виконавцем Арабаджийською О.С.
Вказувала, що станом на 07.08.2019 паркан з бутового каміння був знесений протягом години через відсутність у нього фундаменту і воно укладалося на гранітну бруківку, якою була покрита площа проїзду стягувачем, а також засипаний колодязь, про що усно та письмово був повідомлений державний виконавець 19.08.19 р. Як виконавець Арабаджийська О.С., так і виконавець Білан І.В., 19.08.2019 винесли постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі п. 11 ст.39,63 ЗУ «Про виконавче провадження» з направленням виконавчих документів разом з постановами до суду, що свідчить про їх усвідомлений намір ухилитися від документального підтвердження факту повного виконання боржником вимог судового рішення.
Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2023 року у задоволенні скарги відмовлено.
Додатковою ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року заяву представника стягувача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені за надання правової допомоги витрати у розмірі 10 000 гривень. В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою та додатковою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, в яких просить їх скасувати та задовольнити її скаргу, а у задоволенні заяви стягувача про відшкодування витрат на професійну допомогу відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що суд першої інстанції не обґрунтував належним чином відхилення її доводів щодо неможливості повторного відкриття виконавчого провадження та повторної сплати виконавчого збору. Вказує також на невідповідність виконавчих документів вимогам закону, що не було враховано виконавцем при відкритті виконавчого провадження.
Вказує на те, що стягувачем не заявлялося протягом розгляду справи орієнтовний розмір понесених ним витрат, крім цього, звертає увагу, що на стадії виконання рішення витрати по розгляду справи покладаються на рахунок держави.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких підстав для визнання неправомірними та скасування відповідних постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень, а також постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження немає.
Стягуючи з заявника витрати на правову допомогу стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є реальним та документально підтвердженим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року по справі № 369/11929/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Громадська організація «Садове товариство» МАСИВ ОЛЕНІВКА» про усунення перешкод в користуванні засобом обліку електроенергії - лічильником та дорогою загального користування та зобов'язання відповідача знести самочинно збудований паркан та приведення земельної ділянки в попередній стан, що існував до порушення, задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка» відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року Рішення Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року було скасовано, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року залишено в силі.
На виконання вказаного вище рішення суду, ОСОБА_2 07.12.2018р. отримав виконавчі листи, відповідно до яких, згідно рішення суду першої та касаційної інстанції, було: Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 в праві вільного доступу до засобів обліку електричної енергії (лічильника), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», шляхом відновлення дороги загального користування вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка») в стан, що існував до будівництва паркану на вказаній дорозі та вигрібної ями (каналізаційного колодязя). Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований бетонний паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка») зі сторони дороги загального користування. Зобов'язано ОСОБА_1 засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за вищевказаною адресою та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка»).
Отримані виконавчі листи були подані стягувачем на примусове виконання та 12.06.2019 р. Києво-Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за заявою ОСОБА_2 про: «1. Зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в праві вільного доступу до засобів обліку електричної енергії (лічильника), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», шляхом відновлення дороги загального користування вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка») в стан, що існував до будівництва паркану на вказаній дорозі та вигрібної ями (каналізаційного колодязя). 2. Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований бетонний паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка») зі сторони дороги загального користування. 3. Зобов'язано ОСОБА_1 засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за вищевказаною адресою та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка»).
В подальшому, державним виконавцем були винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень у відповідності до вимог ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 рішення суду, ОСОБА_2 звернувся з заявою до суду зі зміною способу виконання рішення суду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2019 у справі 369/11929/15-ц заяву ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення суду по цій справі було задоволено частково.
Змінено спосіб виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року по цивільній справі №175/11929/15-ц за позовом Громадської організації «Садове товариство "МАСИВ ОЛЕНІВК4 " до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, знесення самочинно збудованого паркану та приведення земельної ділянки в стан, що існував до порушення, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Громадська організація «Садове товариство» МАСИВ ОЛЕНІВКА» про усунення перешкод в користуванні засобом обліку електроенергії - лічильником та дорогою загального користування та зобов'язання відповідача знести самочинно збудований паркан та приведення земельної ділянки в попередній стан, що існував до порушення, в частині способу виконання рішення, а саме: знести самочинно збудований паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка») зі сторони дороги загального користування; засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за адресою: с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка»)».
Вказане рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку та 21 липня 2020 року Київський апеляційний суд, розглянувши подану апеляційну скаргу, відмовив в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2019 р. у справі 369/11929/15-ц набрала законної сили. ОСОБА_2 отримав виконавчі листи Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2020 р. по справі за № 369/11929/15-ц та подав їх на примусове виконання.
Постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тертичною В.В. від 09.08.2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_9 про зобов'язання знести самочинно збудований паркан та приведення земельної ділянки в попередній стан, що існував до порушення, в частині способу виконання рішення, а саме: знести самочинно збудований паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Малютянка, садове товариства «Масив Оленівка» та проходить вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану товариства «Масив Оленівка») зі сторони дороги загального користування.
Постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тертичною В.В. від 09.08.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 12000,00 грн. виконавчого збору.
Постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тертичною В.В. від 09.08.2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження стягнуто з ОСОБА_1 69,00 грн.
Крім того, постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тертичною В.В. від 09.08.2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_10 про зобов'язання відповідача знести самочинно збудований паркан та приведення земельної ділянки в попередній стан, що існував до порушення, в частині способу виконання рішення, а саме: засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Малютянка, садове товариства «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану товариства «Масив Оленівка»).
Постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тертичною В.В. від 09.08.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 12000,00 грн. виконавчого збору.
Постановою державного виконавця Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тертичною В.В. від 09.08.2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження стягнуто з ОСОБА_1 69,00 грн.
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Частина 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Згідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналогічні положення містяться і в ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки подані на примусове виконання виконавчі листи відповідали всім вимогам Закону, були чинними, не скасованими, державний виконавець правомірно вчинив дії щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2020р. по справі за № 369/11929/15-ц про знесення самочинно збудованого паркану, та щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_11 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2020р. по справі за № 369/11929/15-ц про засипання вигрібної ями (каналізаційного колодязя), що викопана на дорозі загального користування, та правомірно приступив до їх виконання.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості повторного відкриття виконавчого провадження та повторної сплати виконавчого збору, оцінюються колегією суддів критично, позаяк з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем відкрито виконавчі провадження за новими виконавчими листами, виданими Києво-Святошинським районним судом Київської області від 23.12.2020 року, а відтак ним не вчинялися дії щодо повторного відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_12, НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8, які було закрито ще постановами про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2019.
Доводи апелянта про те, що державний виконавець мав перевірити наявність судового рішення про скасування постанов про закриття виконавчих проваджень № НОМЕР_12, НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8, відхиляються колегія суддів, з огляду на те, що такі доводи є надуманими та зводяться лише до власного тлумачення апелянтом норм законодавства, оскільки виконавчі провадження № НОМЕР_2, НОМЕР_11 відкрито з примусового виконання нових виконавчих листів, виданих Києво-Святошинським районним судом Київської області від 23.12.2020 по справі за № 369/11929/15-ц після зміни способу виконання судового рішення.
Твердження апелянта про невідповідність виконавчих документів вимогам закону, також відхиляється колегією суддів як необґрунтоване, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності виконавчих документів вимогам закону та наявності правових підстав для їх повернення апелянтом не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення витрат на правничу допомогу також оцінюються колегією суддів критично, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з положеннями частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником ОСОБА_2 надано копію договору про надання правової допомоги від 04.10.2021 року; акт наданих послуг №24 від 31.03.2023 року, відповідно до якого адвокату за надання правничої допомоги фактично сплачено 45000,00 грн; звіт про обсяг наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 04.10.2021 року.
Оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Вивчивши викладені апелянтом доводи щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що останнім не доведено ту обставину, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом витраченим адвокатом на виконання таких робіт.
Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення понесених витрат за рахунок держави, оцінюються колегією суддів критично, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а відтак судові витрати, пов'язані з розглядом скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, підлягають розподілу відповідно до вимог процесуального закону, а тому, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні скарги такі витрати покладаються на заявника.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2018 у справі № 918/858/16.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги та зміст оскаржуваної ухвали та додаткової ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для їх скасування, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу та додаткову ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2023 року та додаткову ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: