КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
представника власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 15 серпня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, вилученого 08.08.2023 під час проведення обшуку в житловому приміщенні за адресою:
АДРЕСА_1 , що використовується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 72023000210000034 від 10.05.2023.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 15 серпня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на мобільний телефон марки Iphone 13 PRO 512 GBIMEI НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та був вилучений за адресою його місця проживання.
Мотивуючі вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Як зазначає апелянт, у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що набуття у власність вказаного майна є результатом злочинної діяльності та відповідно підлягає вилученню з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, як вказує автор апеляційної скарги, підставою для накладення арешту на вказане майно є сукупність розумних підозр вважати, що воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є предметом кримінального правопорушення, що вказує на відповідність майна критеріям, визначених ст. 98 КПК України.
На думку прокурора, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не навів належних та достатніх мотивів для відмови у накладенні арешту, а лише намагався спростувати твердження сторони обвинувачення щодо визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні № 72023000210000034 від 10.05.2023.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000210000034 від 10.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Постановою старшого детектива першого відділу детективів підрозділу детективів із захисту економіки у фіскальній сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 від 09 серпня 2023 року вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 72023000210000034 від 10.05.2023 речовим доказом.
10.08.2023 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 08.08.2023 під час проведення обшуку в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовлено.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.
Так, відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання сторони обвинувачення, внесеного в межах кримінального провадження № 72023000210000034 від 10.05.2023 про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов, як вважає апеляційний суд, до необґрунтованого висновку про недоведеність стороною обвинувачення відповідності цього майна критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, а також того, що таке обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а також призведе до негативних наслідків для третіх осіб.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих матеріалів справи, вказане у клопотанні прокурора майно - мобільний телефон марки Iphone 13 PRO 512 GB IMEI НОМЕР_1 , має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, тобто в повній мірі відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України і у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Враховуючи вимоги ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, колегія суддів дійшла об'єктивного висновку про наявність правової підстави для задоволення вказаного вище клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на майно.
Таким чином, на думку колегії суддів, стороною обвинувачення в своєму клопотанні в повній мірі доведено мета та підстави для арешту зазначеного майна.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ'єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скаргапрокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення вказаного клопотання сторони обвинувачення, накладення арешту на зазначене в ньому майно, із встановленням заборони використання та розпорядження цим майном, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні № 72023000210000034 від 10.05.2023, спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.
Керуючись ст.ст.170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, вилученого 08.08.2023 під час проведення обшуку в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 72023000210000034 від 10.05.2023 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення 08.08.2023 обшуку в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 13 PRO 512 GB IMEIНОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/5417/2023 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/28585/23
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1