КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/45764/21
номер провадження №22-ц/824/5441/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представники позивача ОСОБА_8, ОСОБА_3,
представник відповідача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Печерського районного суду м. Києва 09 грудня 2022 року /суддя Волкова С.Я./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна та спільно накопичених коштів, -
ВСТАНОВИВ:
28.08.2021 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , із врахуванням заяви від 15.02.2022 р. просив у порядку поділу спільного майна подружжя: визнати об'єктом спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на частину означеної квартири; визнати за відповідачем право власності на частину цієї квартири; визнати грошові кошти у розмірах 350 497,04 доларів США та 667 000,00 грн спільною сумісною власністю; визнати за ним право власності на частину цих грошових коштів, або 175 248,52 доларів США та 333 500,00 грн, стягнувши з ОСОБА_4 на його користь означені грошові кошти; припинити за ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за ним право особистої приватної власності на цю квартиру.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва 09 грудня 2022 року позов - задоволено частково. Припинено право одноособової приватної власності ОСОБА_4 на частину квартири АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 . У задоволенні інших вимог позову - відмовлено. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 418,75 грн сплаченого судового збору. /а.с. 157-165/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що грошові кошти за договорами банківського вкладу у розмірі 378 677 дол. США та 46 000 грн., оформлені на ім'я відповідачки, є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між ними у рівних частках, оскільки ці договори відкриті під час зареєстрованого шлюбу. Те, що у період шлюбу вони були зняті, не доводить факту, що вони були витрачені в інтересах сім'ї, як і докази, надані відповідачем не доводять, що кошти витрачені на ремонт спірної квартири. Щодо спірної квартири АДРЕСА_2 , вказувала, що договір купівлі-продажу містить п. 6 в якому чітко зазначено за чиї саме грошові кошти було придбано спірне майно, а саме, що «...покупець ОСОБА_4 перебуває в шлюбі. На купівлю цієї квартири є згода її чоловіка ОСОБА_2 , який передав покупцеві для сплати вартості квартири та пов'язаних платежів з цим Договором всі необхідні грошові кошти із своїх особистих заощаджень.» Оформлення на відповідачку було формальним. Зняття коштів відповідачкою в день купівлі спірної квартири, не доводить придбання за ці гроші. Водночас, висновком складеним за результатами проведення судово-економічної експертизи №1-10/12/2020-се від 10.12.2020 року, доводиться наявність заощаджень позивача, за які і була придбана квартира.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що сторони з 26.09.2003 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/38597/19-ц від 19.10.2020 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Вказані обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , видане 26.09.2003 р. Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 000308555545 від 27.05.2021 р.
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Вказані обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане 01.09.2006 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , видане 25.03.2011 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 60 СК України про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення спільного домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
Згідно статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Отже наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація права на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошті не буде належними чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того з подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем ОСОБА_4 на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 придбана та належним чином зареєстрована на її ім'я до шлюбу, тобто є її особистою приватною власністю і не підлягає поділу, надано копію договору купівлі-продажу квартири серії АЕЕ № 442019, укладеного 15.10.2001 р. між представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі м. Києва та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації», записано у реєстрову книгу № д.165-138 за реєстровим № 41620, і означеним доказом відповідачем спростована презумпція права спільної сумісної власності на це майно.
За таких обставин, враховуючи, що квартира була придбана та зареєстрована на відповідача до шлюбу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що твердження позивача ОСОБА_2 , що означена квартира є спільною сумісною власністю подружжя, є безпідставними та спростовують вищенаведеними доказами та встановленими обставинами, отже у задоволенні його позову в частині визнання цієї квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділу цього майна обґрунтовано відмовлено. Доказів того, що квартира була подарована подружжю, доказів того, що за час шлюбу її цінність істотно збільшилася внаслідок грошових затрат позивача ані позивачем, ані його представником надано не було.
Доводи апеляційної скарги в цій частині щодо незаконності рішення суду відсутні.
Щодо грошових коштів, то на підтвердження їх наявності на час розгляду справи на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_4 , позивачем надано копії відповідних договорів про розміщення відповідачем у банківських установах грошових коштів (а.с. 17-49, т. 1, а.с. 36-37, т. 2).
Суд, аналізуючи надані докази, також дійшов вірного висновку, що всі договори мають визначений термін розміщення грошових вкладів та що ці договори закінчили свою дію у 2006-2007 рр., деякі закінчили свою дію у 2010-2012 рр., інші - у 2013-2014 рр. Отже, оскільки шлюб сторін розірвано 19.10.2020 р., означені кошти були зняті з рахунків і могли бути використані подружжям, у тому числі на придбання будівельних матеріалів, на ремонтні роботи, на побутове обладнання квартири АДРЕСА_2 , яка придбана 06.08.2013 р., як про це стверджує в судовому засіданні представник відповідача. Відповідачем ОСОБА_4 на підтвердження таких витрат надано копії: рахунків, квитанцій, актів здачі-приймання виконаних робіт, договорів на поставку матеріалів, договорів на виготовлення та постачання меблів, видаткових накладних, товарних чеків, фіскальних чеків, договорів купівлі-продажу меблів, замовлень, заявок (а.с. 121-201, т. 1). Зазначені документи є належними та допустимими доказами, оскільки рахунки підтверджені квитанціями, чеками, у графах товарних чеків зазначено постачальника (продавця), у наявності відтиски печаток постачальника (продавця) та підписи осіб, що їх відпустили (продали), у графах покупець зазначено дані відповідача, наявні її підписи, адреса спірної квартири.
Отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, визнання за позивачем права власності на частину грошових коштів, стягнення з відповідача на користь позивача частини грошових коштів судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.
Доводи апеляційної скарги в цій частині про те, що не надано доказів використання коштів в інтересах сім'ї, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що апелянтом не надано і протилежних доказів одноосібного використання коштів ОСОБА_4 .
Судом першої інстанції у повному обсязі проаналізовано надані сторонами докази, апеляційний суд не вбачає підстав для їх переоцінки.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про припинення за відповідачем права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , визнання за ним права особистої приватної власності на цю квартиру, то при вивченні судом першої інстанції наданих доказів встановлено, що означене майно придбане на ім'я відповідача ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартири, який 06.08.2013 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 5662, того ж числа за індексним номером 4772557 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 2020439, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 7598281, сформований 06.08.2013 р., і означена квартира придбана у період шлюбу за суму 1 972 512,54 грн, що в еквіваленті по курсу Національного Банку України складає 246 780,00 доларів США.
ОСОБА_2 наполягає на тому, що квартира придбана ним, на підтвердження чого посилається на пункт 6 договору купівлі-продажу, і згідно абзацу 3 пункту 6 договору: «Покупець ОСОБА_4 перебуває у шлюбі. На купівлю цієї квартири згода її чоловіка ОСОБА_2 , який передав покупцеві для сплати вартості квартири та пов'язаних платежів за цим договором всі необхідні грошові кошти із своїх особистих заощаджень. Зазначена згода ОСОБА_2 засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. 06.08.2013 р., зареєстрована в реєстрі за № 5661» (а.с. 14, т. 1), на чому також наполягає в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції, виходячи зі змісту пункту 6 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , не зміг дійти висновку, скільки коштів надано ОСОБА_2 для сплати вартості квартири та необхідних платежів, це могла бути будь-яка сума коштів, яку позивач надав відповідачу, втім не визначено яку саме.
Відповідач ОСОБА_4 , вказує, що в день підписання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 нею були зняті із депозитного рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» грошові кошти у розмірі 129 677,27 доларів США, із депозитного рахунку в Акціонерному товаристві «Сбербанк» - грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США, на підтвердження чого суду надано звіт по транзакціях, що були випущені до рахунку, що обслуговується у Відділенні ПУМБ «РЦ в м. Київ», МФО 334851, власник рахунку ОСОБА_4 , за період з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р., виписку по особовим рахункам ОСОБА_4 в Акціонерному товаристві «Сбербанк» за період з 01.01.2013 р. по 03.08.2017 р., сформовану 01.07.2019 р.; стверджує, що нею було сплачено 19 725,13 грн збору з операції придбання нерухомого, на підтвердження чого суду надано квитанцію № 17767762 від 06.08.2013 р., платник: ОСОБА_4 (а.с. 110-117, т. 1), на противагу чого ані позивачем, ані його представником не надано жодного доказу, що квартира придбана за особисті заощадження ОСОБА_2 ; не є таким доказом висновок № 1-10/12/2020-се від 10.12.2020 р. експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідницький інформаційно-консультативний центр» Гавриленко Вікторії Валентинівни за результатами проведення судово-економічної експертизи, за яким наявність особистих коштів (заощаджень) ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2013 р. у відповідності до абзацу 3 пункту 6 договору у сумі 246 780 доларів США та суми реєстраційного збору 19 725,13 грн підтверджується експертом документально (а.с. 223-234, т. 1), до того ж висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України (стаття 110 ЦПК України). Так, аркуш перший вказаного висновку свідчить про те, що на проведення експертизи експерту надані документи, всього 14 найменувань, втім вказані документи експертом не були долучені в якості додатків до експертного висновку, не надані означені документи і суду.
Згідно пункту 25 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Суд, вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя відповідно до статей 70, 71 СК України, виходить з того, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, враховує інтереси позивача, відповідача.
Суд при поділі спільного майна подружжя дійшов обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково, припинити право одноособової приватної власності відповідача ОСОБА_4 на частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем право власності на частину цієї квартири.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва 09 грудня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва 09 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: