КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2023,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2023 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Згідно з вказаною постановою 27.03.2023 о 15 год. 30 хв. на території тимчасового виконання службових обов'язків в/ч НОМЕР_1 виявлено військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, якого доставлено до Центрального Управління Військової служби правопорядку для проведення огляду, за результатами якого підтверджено перебування матроса ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння (0,89 проміле).
Не погодившись з вказаним рішенням, командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та винести нову постанову, якою матроса ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова є необґрунтованою, винесеною без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та без належного врахування характеру вчиненого правопорушення. Зокрема вказує, що при кваліфікації адміністративного правопорушення судом не враховано кваліфікуючу ознаку, а саме вчинення правопорушення під час особливого періоду, тому дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи ОСОБА_4 , який підтримав апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20, що підтверджується протоколом про військове правопорушення № 049/4269/22 від 29.03.2023 та висновком щодо перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, протокол про військове правопорушення № 049/4269/22 від 29.03.2023 не містить жодних даних про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення саме під час особливого періоду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.172-20 КУпАП є безпідставними, оскільки відповідно до вимог КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з правовою позицією, викладеною в рішенні Європейського суду з прав людини «Малофеєв проти Росії», де зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принцип рівності сторін процесу.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою з огляду на каральну мету стягнень, передбачених санкціями статей КУпАП, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно ч.2 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, якщо це погіршує становище особи, яка притягається до відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки в такому разі перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.172-20 КУпАП в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими..
За таких обставин, постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2023, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя