ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/13631/23
категорія 102010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України при розгляді заяви від 28.02.2023 та ненадання обґрунтованої відповіді згідно ст.40 Конституції України та вимогам ст.ст.15, 19 Закону України "Про звернення громадян";
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 28.02.2023.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.02.2023 щодо отримання обґрунтованої відповіді на питання. Однак, наголошує, що надана відповідь Пенсійного фонду України, викладена в листі від 31.03.2023 не охоплює всі заявлені питання у заяві, чим порушено вимоги Закону України "Про звернення громадян".
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що на адресу Пенсійного фонду України надійшли звернення ОСОБА_1 від 16.10.2021 та від 28.02.2023. У зверненнях ОСОБА_1 порушено, зокрема, питання виконання судових рішень, винесених на його користь, в частині виплати донарахованих коштів, застосування положень Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Звернення позивача розглянуті Фондом у межах компетенції, у порядку та строк, визначений Законом України "Про звернення громадян". За результатами розгляду вказаних звернень позивачу надані відповіді листами від 03.12.2021 №35099-34525/П-03/8-2800/21 та від 31.03.2023 № 12279-10003/П-03/8-2800/23. Оскільки, Пенсійним фондом України звернення позивача розглянуті в межах компетенції та в порядку та у строк, встановлені Законом України "Про звернення громадян", а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Також, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-43В від 07.07.2023 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 24.07.2023 по 11.08.2023.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Пенсійного фонду України із заявою від 28.02.2023, в якій просив надати юридичні обґрунтування на зазначені ним питання.
Пенсійний фонд України листом від 31.03.2023 №12279-10003/П-03/8-2800/23 надав відповідь на звернення позивача.
Позивач вважає, що його заява розглянута в неповному обсязі, а тому для захисту своїх прав та інтересів звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року (далі - Закон №393/96-ВР).
Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 5 Закону №393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, а частинами першою та третьою статті 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Оскільки звернення позивача від 28 лютого 2023 року (вх. №10003/П-2800-23 від 03.3.2023) відповідало вимогам статті 5 Закону №393/96-ВР, то в силу положень статті 7 Закону №393/96-ВР мало бути розглянуто у встановленому законом порядку.
Так, питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону №393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Закону №393/96-ВР передбачено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Як зазначалось раніше, позивач у своїй заяві просив надати юридичні обґрунтування на наступні питання (далі мова оригіналу):
"1) який термін (строки) дії рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №240/30708/21?
2) як розуміти правову норму, наведену в частині 2 статті 55 Закону №2262 щодо нарахування компенсації втрати частини доходів?
3) чому заборгованість визначена судовими рішеннями у справах від 10.02.2021 №240/19827/20, від 09.08.2021 №240/9730/21, від 01.02.2022 №240/30708/21 нарахована без компенсації втрати частини доходів?
4) якими нормативно-правовими актами визначено порядок черговості виплати заборгованості пенсійних виплат на виконання судових рішень?
5) на якій підставі виплата заборгованості утвореної з вини територіального органу ПФУ повинна здійснюватись з Державного бюджету України, де кошти на ці цілі Законом №2262 не передбачені?
6) чи може здійснюватись перерахунок пенсії згідно нормативних документів Департаменту юридичного ПФУ?".
Відповідно до пп.17 п.4 Положення про Пенсійні фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України.
Так, листом Пенсійний фонд України листом від 31.03.2023 №12279-10003/П-03/8-2800/23 повідомив позивача про те, що детальні роз'яснення з питання виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №240/19827/20 та від 09.08.2021 у справі № 240/9730/21 йому було надано листом Пенсійного фонду України від 03.12.2021 № 35099- 34525/П-03/8-2800/21. Роз'яснено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 по справі №240/30708/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату його пенсії без обмеження її максимальним розміром. На виконання рішення суду пенсію встановлено без обмеження її максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок пенсії (01.04.2019). Пенсія в розмірі, визначеному на виконання рішення суду, виплачується з травня 2022 року. Зазначено, що виплата сум пенсій, нарахованих за минулий час на виконання рішень судів, проводиться в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, оскільки згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Наголошено, що заборгованість, визначена на виконання рішень судів, обліковується в електронних пенсійних справах з датою набрання ними законної сили, на підставі цих відомостей - у підсистемі "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (PCP ІКІС ПФУ).
Також відповідачем повідомлено, що статтею 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
З наведеного слідує, що заява позивача від 28.02.2023 розглянута відповідачем у визначені законодавством строки, за результатами її розгляду заявнику надана відповідь по суті викладених у зверненні обставин, та додатково надані роз'яснення про порядок виконання рішень та роз'яснено підстави нарахування компенсації втрати частини доходів.
Відтак, доводи позивача про неналежний розгляд його заяви відповідачем не підтвердились.
Слід зазначити, що фактично позивач оскаржує дії відповідача щодо виконання судових рішень й обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (зобов'язання повторно розглянути звернення) не відновить таке право.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, у разі якщо позивач не згоден із діями відповідача щодо виконання судових рішень, він може скористатись своїм правом, передбаченим наведеною нормою та подати відповідну заяву в порядку ст.383 КАС України.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем на виконання ч.2 ст. 77 КАС України та наявними у матеріалах справи доказами спростовано, а позивачем не доведено наявність протиправних дій або бездіяльності при розгляді заяви позивача від 28.02.2023, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00035323) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 24 вересня 2023 року.
Суддя Л.А.Шуляк