Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року Справа№200/4600/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про: визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незастосування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до його заяви від 18.07.2023 №1886, норми ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», через не зарахування до пільгового стажу періодів роботи, навчання та військової служби, а саме: період навчання у Професійно-технічному училище №41 з 01.09.1990 по 24.06.1991; роботу електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991; службу в лавах армії з 18.12.1991 по 15.11.1993; роботу підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998; роботу підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010; роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021; роботу гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , відповідно до його заяви від 18.07.2023 №1886 про призначення пенсії, шляхом зарахування до пільгового стажу періоду навчання у Професійно-технічному училище №41 з 01.09.1990 по 24.06.1991; роботу електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991; службу в лавах армії з 18.12.1991 по 15.11.1993; роботу підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998; роботу підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010; роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021; роботу гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023 із урахуванням висновків суду здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.07.2023 року, із застосуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та провести виплату різниці сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому згідно заяви від 18.07.2023 року №1886 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV з 17.07.2023 року.
Позивач зазначає, що для з'ясування обставин та підстав щодо розрахунку розміру пенсії він через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України 02.08.2023 року подав заяву, відповідно до якої просив роз'яснити який страховий та пільговий стаж ураховано для призначення йому пенсії згідно його трудової книжки, а який не враховано та з яких підстав. Листом від 08.08.2023 № 15131-15273/М-02/8-0500/23 відповідач повідомив, що розрахунок пенсії позивачу здійснено з урахуванням страхового стажу по 28.08.2020 та його підсумок становить 37 років 7 місяців 34 дні, в тому числі додаткові роки за Список 1 - 11 років. Коефіцієнт стажу - 0,34583. При розрахунку пенсії, середньомісячну заробітну плату було розраховано за даними персоніфікованого обліку з 01.10.2001 по 29.02.2020. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,81089. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2023 - 22159,34 грн. Розмір пенсії за віком (22159,34 х 0,34583) -7663,36 грн. Розмір пенсії з надбавками - 7663,36 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до форми Д2 Протоколу призначення пенсії, сформованої в ЕПС, рішенням відповідача № 057250005280 від 28.07.2023 йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України №1058 без застосування положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». При розрахунку пенсії враховано страховий стаж позивача до 01.01.2004 - 8 років 10 місяців 24 дні, після 01.01.2004 - 14 років 9 місяців, в тому числі робота за списком 1 - 11 років 1 місяць 9 днів. Відповідно до форми Д2 Стаж для розрахунку права на пенсію, сформованої в ЕПС вбачається, що до пільгового стажу позивача включено наступні періоди його роботи, а саме: 10.02.2003 - 19.08.2003, 15.01.2008 - 24.12.2008, 25.12.2008 - 01.01.2009, 02.01.2009 - 03.04.2009, 04.04.2009 - 28.02.2010, 01.01.2011 - 16.04.2012, 17.04.2012 - 30.04.2012, 01.05.2012 - 05.05.2012, 06.05.2012 - 11.08.2012, 12.08.2012 - 13.08.2012, 14.08.2012 - 28.01.2013, 02.02.2013 - 18.06.2014, 21.06.2014 - 02.07.2014, 05.07.2014 - 09.05.2015, 20.01.2016 - 08.05.2016, 09.05.2016 - 29.05.2016, 30.05.2016 - 27.06.2016, 28.06.2016 - 23.07.2016, 24.07.2016 - 03.08.2016, 04.08.2016 - 22.08.2016, 23.08.2016 - 08.10.2016, 13.10.2016 - 26.06.2018, 27.06.2018 - 31.07.2018, 01.08.2018 - 11.01.2019, 12.01.2019 - 09.02.2019, 10.02.2019 - 03.04.2019, 04.04.2019 - 22.04.2019, 23.04.2019 - 05.10.2019, 06.10.2019 - 23.11.2019, 24.11.2019 - 13.01.2020, 14.01.2020 - 31.01.2020, 01.02.2020 - 28.02.2020, що в сукупності складає - 11 років 1 місяць 3 дні.
Позивач наголошує, що відповідно до трудової книжки, диплому про освіту та військового квитка до його пільгового стажу не зараховано: період навчання у Професійно-технічному училище №41 з 01.09.1990 по 24.06.1991; роботу електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991; службу в лавах армії з 18.12.1991 по 15.11.1993; роботу підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998; роботу підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010; роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021; роботу гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023 (день звернення із заявою на призначення пенсії), що в цілому становить 11 років 3 місяці 17 днів.
Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування вищезазначених періодів роботи до його пільгового стажу протиправними та наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Крім того вказує, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок. Також позивач зазначає, що відповідач безпідставно не врахував до пільгового стажу час його навчання в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року та час проходження військової служби з 18.11.1991 року по 15.11.1993 року, оскільки після закінчення навчання він працевлаштувався на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а на час призиву на військову службу працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
З огляду на зазначені обставини просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не погодившись з доводами позивача викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 17.07.2023, як отримувач пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж складає - 34 роки 07 місяців 24 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 01 місяць 09 днів.
Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача періоду навчання в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року, періоду проходження військової служби з 18.12.1991 року по 15.11.1993 року, управління зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання. Час навчання та проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах якщо на момент вступу в навчальний заклад або призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, до пільгового стажу не зарахований період навчання в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року та час проходження військової служби з 18.11.1991 року по 15.11.1993 року
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року, відповідач зазначає, що згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено, що за періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року страхові внески не сплачувалися. Отже, відповідно до вимог Закону № 1058 відсутні підстави для зарахування вищезазначених періодів роботи до пільгового стажу.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, Головне управління зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Управління зазначає, що трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника документи, видані архівними установами. Таким чином, записи у трудовій книжці позивача про його роботу у спірний період не підтверджують стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці і подання уточнюючої довідки в такому випадку є обов'язковим.
Відповідач наголошує, що згідно Порядку № 637 у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступника. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатком №5 до «Порядку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено довідку встановленого зразку. 18.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви про призначення пенсії, позивачем були надані довідки підтверджуючі період роботи за період з 24.07.1991 по 14.12.1991, з 03.01.1994 по 01.01.1998, проте, відповідно до вимог ст. 44 Закону № 1058 вказані довідки передані на перевірку. Станом на теперішній час акт зустрічної перевірки достовірності документів, що надаються для призначення (перерахунку) пенсій відсутній. Управлінням не враховано до пільгового стажу періоди роботи з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, оскільки не проведена перевірка наданих довідок.
Щодо зобов'язання управління зробити перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», управління вказує, що статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день. Під повним робочим днем розуміють виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше як 80% робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, професій чи посад, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних із виконанням певних трудових обов'язків (п. 2 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383). На підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що на день звернення за перерахунком пенсії стаж на підземних роботах складає Список №1 - шахтарі - 11 років замість необхідних 15-ти років, передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Враховуючи відсутність пільгового стажу за Списком №1 (шахтарі) відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене відповідач вважає, що управління діяло у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.07.2023 року звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно рішення № 057250005280 від 28.07.20203 року встановлено, що позивачу з 17.07.2023 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з 17.07.2023 року він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії, що підтверджується відповідачем.
Згідно протоколу від 28.07.2023 року вбачається, що загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 07 місяців 24 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 01 місяць 09 днів.
Відповідно до форми РС-право (розрахунку стажу) встановлено, що до пільгового стажу позивача зараховані наступні періоди роботи: з 10.02.2003 року по 19.08.2003 року , з 15.01.2008 року по 24.12.2008 року, з 25.12.2008 року по 01.01.2009 року, з 02.01.2009 року по 03.04.2009 року, з 04.04.2009 року по 28.02.2010 року, з 01.01.2011 року по 16.04.2012 року, з 17.04.2012 року по 30.04.2012 року, з 01.05.2012 року по 05.05.2012 року, з 06.05.2012 року по 11.08.2012 року, з 12.08.2012 року по 13.08.2012 року, з 14.08.2012 року по 28.01.2013 року, з 02.02.2013 року по 18.06.2014 року, з 21.06.2014 року по 02.07.2014 року, з 05.07.2014 року по 09.05.2015 року, з 20.01.2016 року по 08.05.2016 року, з 09.05.2016 року по 29.05.2016 року, з 30.05.2016 року по 27.06.2016 року, з 28.06.2016 року по 23.07.2016 року, з 24.07.2016 року по 03.08.2016 року, з 04.08.2016 року по 22.08.2016 року, з 23.08.2016 року по 08.10.2016 року, з 13.10.2016 року по 26.06.2018 року, з 27.06.2018 року по 31.07.2018 року, з 01.08.2018 року по 11.01.2019 року, з 12.01.2019 року по 09.02.2019 року, з 10.02.2019 року по 03.04.2019 року, з 04.04.2019 року по 22.04.2019 року, з 23.04.2019 року по 05.10.2019 року, з 06.10.2019 року по 23.11.2019 року, з 24.11.2019 року по 13.01.2020 року, з 14.01.2020 року по 31.01.2020 року, з 01.02.2020 року по 28.02.2020 року.
Судом встановлено, що для з'ясування обставин та підстав щодо розрахунку пенсії позивач через засоби вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України 02.08.2023 року подав заяву, якою просив роз'яснити який страховий та пільговий стаж ураховано для призначення йому пенсії згідно його трудової книжки, а який не враховано та з яких підстав.
Листом від 08.08.2023 № 15131-15273/М-02/8-0500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що згідно заяви від 18.07.2023 року №1886 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області призначено йому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Розрахунок пенсії здійснено з урахуванням страхового стажу по 28.08.2020 року та його підсумок становить 37 років 7 місяців 34 дні, в тому числі додаткові роки за Список 1 - 11 років. Коефіцієнт стажу - 0,34583. При розрахунку пенсії, середньомісячну заробітну плату було розраховано за даними персоніфікованого обліку з 01.10.2001 по 29.02.2020. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,81089. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2023 - 22159,34 грн. Розмір пенсії за віком (22159,34 х 0,34583) - 7663,36 грн. Розмір пенсії з надбавками - 7663,36 грн. Пенсія за період з 17.07.2023 року по 31.08.2023 року нарахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на розрахунковий рахунок в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виплатний період серпень 2023 року, дата виплати 20 число.
Позивач наголошує, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року, службу в армії з 18.12.1991року по 15.11.1993 року, періоди роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року, та не здійснив розрахунок розміру пенсії виходячи з вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, оскільки не проведена перевірка наданих довідок.
Проте, суд вважає зазначені доводи відповідача протиправними та наголошує, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а довідка надається лише за умови, що у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що 12.09.1990 року прийнятий на Шахту № 2 «Новогродівська» Селидівське виробниче об'єднання по видобутку вугілля на посаду поверхневим учнем електрослюсаря чергового по ремонту гірничого обладнання в енерго - механічну службу, 12.09.1990 року проходив навчання в ПТУ № 63 м. Новогродівка за професією електрослюсаря підземного, 24.07.1991 року переведений підземним електрослюсарем 4 розряду на дільницю підготовчих робіт, 14.12.1991 року звільнений в зв'язку з призивом до лав Радянської Армії; 03.01.1994 року прийнятий на Шахту № 2 «Новогродівська» Селидівське виробниче об'єднання по видобутку вугілля на посаду підземного електрослюсаря 4 розряду на дільницю підготовчих робіт, 01.01.1998 року звільнений за власним бажанням.
З аналізу трудової книжки вбачається, що позивач у спірні періоди працював повний робочий день в шахті на посаді «підземного електрослюсаря».
Суд зазначає, що вищезазначена професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою СРСР від 22.08.1956 року № 1173, Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, якою затверджені Списки робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача засвідчують, що позивач у період з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року працював повний робочий день у шахті на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у трудовій книжці НОМЕР_3 .
Отже, періоди роботи позивача з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року відповідач мав право зарахувати на підставі запис у трудовій книжці позивача.
Крім того матеріалами справи підтверджується, що при зверненні із заявою про призначення пенсії від 18.07.2023 року позивач надав: довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/211 від 19.09.2022 року, видані Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», довідку про реорганізацію Шахти № 2 «Новогродівська» № 26/211 від 19.09.2022 року, видану Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», накази Міністерства вугільної промисловості України про передачу архівів шахт № 409 від 12.08.2008 року, від 03.08.2006 року № 422, інформаційна довідка з питань про передачу архівів шахти № 2 «Новогродівська» та шахти «Гірник» до ДП «Селидіівугілля».
Згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/211 від 19.09.2022 року, видані Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом на посаді підземного електрослюсаря на дільниці ПР з повним робочим днем під землею, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а Постанови КМСРСР від 26.01.1991 року № 10 та дає право на призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом на посаді підземного електрослюсаря на дільниці ПР з повним робочим днем під землею, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а Постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 та дає право на призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже наданими позивачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/211 від 19.09.2022 року, видані Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» підтверджується, що позивач у період з 24.07.1991 року по 14.12.1994 року та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року виконував підземні роботи, а отже вказані періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що спірні періоди не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки не проведена перевірка наданих довідок та не отримано акт зустрічної перевірки.
Суд наголошує, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 також передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058 передбачено, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Разом з тим, суд констатує, що перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обгрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для не врахування заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17(адміністративне провадження №К/9901/24469/18).
При цьому на час розгляду справи в суді відповідачем не надано суду доказів того, що видані довідки є сфальшовані, чи містять неправдиву інформацію відповідачем не надано. Відсутні також докази того, що відповідач здійснив перевірку даних та встановив обставини, які б спростовували зміст наданих позивачем довідок. ГУ ПФУ в Донецькій області не виконало свій обов'язок щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів позивачем.
Натомість, відповідач не дочекавшись надходження актів зустрічної перевірки, дійшов висновку про не зарахування періодів роботи з 24.07.1991 року по 14.12.1994 року та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року на посаді підземного електрослюсаря до пільгового стажу позивача.
Однак, суд не погоджується із таким доводами відповідача та вважає, що записами трудової книжки та довідками від 26/211 від 19.09.2022 року підтверджено, що позивач працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею, у зв'язку з чим спірні періоди, а саме з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того з матеріалів справи встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року, оскільки страхові внески за позивача не сплачені.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 9 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та Відокремлений підрозділ «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» в розумінні зазначених норм Закону є страхувальниками та на них покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058 визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Судом з копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 29.02.2020 року по 15.06.2021 рок працював у Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року у Відокремлений підрозділ «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля».
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та Відокремлений підрозділ «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», які здійснили нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд зазначає, що фактично, внаслідок невиконання Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та Відокремлений підрозділ «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 31 жовтня 2019 року № 266/1994/17.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що сам факт не зарахування сум єдиного соціального внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду та Державної податкової служби, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового та пільгового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, а отже позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.
Враховуючи положення частини 3 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд приходить висновку, що відповідач протиправно не зарахувало до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, до страхового та пільгового стажу періоди з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, з 06.07.2021 року по 18.07.2021 року.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу час навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року, з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року.
Статтею 18 Закону України «Про професійну-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З аналізу вищезазначених вимог законодавства випливає, що умовою для зарахування навчання в професійно - технічному училище до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені відповідної категорії працівників, є працевлаштування за набутою професією протягом трьох місяців після закінчення навчання.
Судом згідно диплома НОМЕР_4 встановлено, що позивач 01.09.1990 року вступив до Професійно - технічного училища № 41 м. Селидове та закінчив 24.06.1991 року навчання на базі середньої освіти за професією електрослюсар підземний.
Відповідно до записів трудової книжки позивача встановлено, що останній 24.07.1991 року був переведений на посаду підземного електрослюсаря.
Як зазначалось вище суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи на Шахті № 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року до пільгового стажу, та суд зобов'язав відповідача зарахувати вказаний період до пільгового стажу позивача.
З огляду на те, що період роботи позивача з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, та останній протягом трьох місяців після закінчення навчання в ПТУ № 41 працевлаштувався на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд приходить висновку, що відповідач протиправно не зарахував час навчання позивача з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року в ПТУ № 41 м. Селидове до пільгового стажу.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу час проходження служби в лавах Радянської Армії з 18.12.1991 року по 15.11.1993 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вимог статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно військового квитка НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 18 грудня 1991 року був призваний на військову службу та 11 листопада 1993 р. був звільнений у запас.
Як вбачається з трудової книжки позивача, останній на момент призиву на військову службу, тобто з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, працював на посаді підземного електрослюсаря та відповідно був звільнений з посади, у зв'язку з призивом до лав Радянської армії.
Крім того, 03.01.1994 року позивач працевлаштувався на Шахту № 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на посаду підземного електрослюсаря.
Суд наголошує, що в межах даної справи було встановлено, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року та з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, а отже, оскільки позивач на час призиву на військову службу та після її проходження працював за професіями, які діють право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то період служби в армії також повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача.
При цьому, суд вказує, що зарахуванню до пільгового стажу підлягає період проходження служби з 18.12.1991 року по 11.11.1993 року, а не по 15.11.1993 року, оскільки саме 11.11.1993 року позивач був звільнений у запас, що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_5 .
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Статтею 1 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI) передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Під повним робочим днем розуміють виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше як 80% робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, професій чи посад, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних із виконанням певних трудових обов'язків (п. 2 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383).
Суд зазначає, що згідно протоколу 28.07.2023 року встановлено, що пільговий стаж позивача становить 11 років 1 місяць 9 днів, що також підтверджується відповідачами у наданих до суду відзивах.
Враховуючи, що суд прийшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року, періоду навчання в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року та період проходження служби в армії з 18.12.1991 року по 11.11.1993 року та необхідність зарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу, суд вважає, що пільгового стажу за Списком № 1 з повним робочим днем під землею позивача буде перевищувати 15 років, суд приходить висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 17.07.2023 року відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування при призначенні пенсії з 17.07.2023 року до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року, період службу в армії з 18.12.1991 року по 11.11.1993; періодів роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, до пільгового та страхового стажу періодів роботи: підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року, а також щодо незастосування при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 норми ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 17.07.2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року, період службу в армії з 18.12.1991 року по 11.11.1993; періодів роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, до пільгового та страхового стажу періодів роботи: підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року та відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також виплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що підставою звернення до суду з даним позовом стали протиправні дії відповідача, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування при призначенні пенсії з 17.07.2023 року до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року, період службу в армії з 18.12.1991 року по 11.11.1993; періодів роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, до пільгового та страхового стажу періодів роботи: підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року, а також щодо незастосування при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 норми ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) здійснити з 17.07.2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) із зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року, період службу в армії з 18.12.1991 року по 11.11.1993; періодів роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 року по 14.12.1991 року, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 року по 01.01.1998 року, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, до пільгового та страхового стажу періодів роботи: підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 року по 15.06.2021 року, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 року по 18.07.2023 року та відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також виплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
В частині позовних вимог щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду служби в армії з 12.11.1993 року по 15.11.1993 року відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська