Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року Справа№200/4102/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнання протиправною дію або бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач), в якому просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача не нарахування та не виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» від 16.03.2016 № 178.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію за неотримане речове майно, відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16.03.2016 № 178.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 06.10.2017 по 31.07.2020 проходив військову службу на посадах Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату Донецької області (після перейменування на сьогодні - Маріупольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки). При звільненні з військової служби з ним не було проведено розрахунок за неотримане речове майно. 16.07.2023 позивач звернувся до відповідача, зокрема, з вимогою виплатити компенсацію за неотримане речове майно та надати довідку про вартість неотриманого речового майна. Проте, листом від 20.07.2023 №13/130 відповідач відмовив у виплаті за неотримане речове майно та не надав довідку про вартість неотриманого речового майна посилаючись на те, що на момент звільнення з військової служби його календарна вислуга менша за 5 років.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.
07.08.2023 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідачем засобами електронного зв'язку надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що Порядок виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно врегульовано Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232, яким затверджена інструкція «Про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період». Відповідно до положень Інструкції, необхідною умовою для виплати такого виду грошової допомоги є календарна вислуга років більше ніж 5 років. Позивача було прийнято на військову службу 06.10.2017 та звільнено 31.07.2020. Оскільки на момент звільнення позивач не мав календарної вислуги більше ніж 5 років, тому не набув права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Крім того, відповідач вказує, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
25.09.2023 ухвалою суд відмовив в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт № НОМЕР_2 16.06.2023), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Як вказано позивачем в позовній заяві та не заперечується відповідачем по справі, позивач з 06.10.2017 по 31.07.2020 проходив військову службу в Маріупольському об'єднаному міському військовому комісаріаті Донецької області (після перейменування на сьогодні - Маріупольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до повідомлення №8318-23 від 21.06.2023 Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» в ході збройної агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_1 (лейтенант, в/ч НОМЕР_3 ) перебував у полоні та був звільнений 11.06.2023.
16.07.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою, зокрема, про виплату компенсації за неотримане речове майне та надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Листом від 20.07.2023 №13/130, відповідач повідомив, що п.4 розділу ІІІ «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період» визначено, що під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі. У відповідності до наказу Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату Донецької області від 30.10.2020 №215 вислуга років на час звільнення становить 02 роки 11 місяців 28 днів. Оскільки вислуга років на час звільнення становить 02 роки 11 місяців 28 днів, підстави для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні.
Відповідачем також надано копію довідки №37 виданої Донецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу на загальну суму 10306,07 грн.
Вважаючи своє право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протиправно порушеним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-ХІІ) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори, визначені Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (далі - Інструкція №232).
За приписами абз.3 п.242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно врегульований правовими нормами Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до п. 2 та 3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема у разі звільнення з військової служби.
Згідно з п.4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (п. 7 Порядку №178).
Зміст вищезазначених норм свідчить, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
При цьому, застосовування в п.3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі №820/5767/17.
Крім того, суд звертає увагу, що положеннями п.4 Порядку №178 передбачено застосування двох різних форм звернення за виплатою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: шляхом подання рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, та шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майне та надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, тобто вчинив залежні від нього дії щодо реалізації права на вказану виплату у спосіб, передбачений п.4 Порядку №178. Однак у відповідь на вказану заяву позивач отримала відмову, обґрунтовану тим, що згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції №232 грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцям при наявності у них календарної вислуги більше ніж 5 років, яка у неї відсутня.
Надаючи правову оцінку вказаним підставам для відмови у виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.
П.4 розділу ІІІ Інструкції № 232 (в редакції на 27.08.2019) передбачав, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється:
- під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
- під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини;
- під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Таким чином, Інструкція №232, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, містила положення відповідно до яких нарахування заборгованості із грошової компенсації вартості неотриманого речового майна здійснюється під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі (абз.7-10 п. 4 р. ІІІ Інструкції №232)
Однак, наведена норма щодо необхідної наявності календарної вислуги більше ніж 5 років суперечить нормам Порядку №178, який не передбачає такої умови компенсації вартості неотриманого речового майна, як наявність вислуги більше 5 років, та має вищу юридичну силу. З огляду на що, норми п.4 розділу ІІІ Інструкції № 232 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин на підставі ч.3 ст.7 КАС України.
Окрім того, у подальшому абз.10 п.4 розділу ІII Інструкції №232 на підставі Наказу Міністерства оборони №413 від 12.11.2020 був виключений, і таким чином положення Інструкції №232 були приведені у відповідність до положень Порядку №178.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позиція Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про відсутність у ОСОБА_1 , через тривалість його вислуги на військовій службі менше 5 років, права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка ґрунтується на нормах п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 (в редакції на 27.08.2019), є безпідставною.
Відповідач під час розгляду справи не надав до суду доказів того, що позивач на момент звільнення з військової служби був у повному обсязі забезпечений речовим майном, відповідно до закріплених норм, а лише вказував на відсутність у нього права на отримання компенсації, у зв'язку із недостатністю календарної вислуги років.
З огляду на вказане суд вважає, що Донецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Оскільки у позивача наявне право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, яку відповідач відмовляється нарахувати та виплатити з підстав визнаних судом протиправними, суд, з метою належного захисту прав позивача, приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо дотримання строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відтак, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ч.2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст. 122 КАС України.
Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч.5 ст. 122 КАС України.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26.05.2021 у справі №380/5093/20, від 30.08.2021 у справі №520/7668/20 та від 23.06.2022 у справі №540/1951/20.
Матеріали справи свідчать на користь того, що із даним позовом до суду позивач звернувся 31.07.2023 шляхом його направлення до суду із використанням системи «Електронний суд».
Водночас, зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів встановлено, що зверненню до суду передували обставини звернення позивача до відповідача із відповідною заявою про виплату компенсації за неотримане речове майне та надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, відповідь на яку було надано листом від 20.07.2023 та яку фактично позивач вважає такою, що порушує його права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки із даним позовом до суду позивач звернувся 31.07.2023, тобто в межах місячного строку після отримання відповіді на власну заяву відповідачем, то нею не пропущений місячний строк звернення до суду, визначений ч.5 ст.122 КАС України.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, відтак такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; Адреса проживання: АДРЕСА_2 , НОМЕР_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса юридична: вул. Новотрубна, 16, м. Маріуполь, Донецької обл., 87535; Поштова адреса: вул. Поштова, 16, м. Покровськ, Донецької обл., 85302, ЄДРПОУ 08301764) про визнання протиправною дію або бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» від 16.03.2016 № 178.
Зобов'язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16.03.2016 № 178.
Повний текст рішення складено 25.09.2023
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова