ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18 вересня 2023 року Справа № 918/244/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун"
на рішення Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023
(ухвалене о 12:18 год. у м. Рівному, повний текст складено 08.02.2023)
у справі № 918/244/22 (суддя Войтюк В.Р.)
за позовом керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Рівненська районна державна адміністрація
про розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об'єкту, повернення земельної ділянки та водного об'єкту, знесення самовільно побудованих будівель
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Басюк О.П., Левченко К.В.;
від третьої особи - не з'явився;
прокурор - Гарбарук В.А.
ВСТАНОВИВ:
Керівник Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун", за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Рівненська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об'єкту, повернення земельної ділянки та водного об'єкту, знесення самовільно побудованих будівель.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області 06.07.2020 встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун", в зоні прибережної захисної смуги та зоні обмеження у використанні магістрального газопроводу орієнтовною площею 0,50 га, розташована "База сімейного відпочинку Saint-Tropez". Зокрема, розташований ресторан, альтанки для відпочинку, влаштовано благоустрій та пляж, які є об'єктами комерційної діяльності. Також встановлено, що в зоні обмеження у використанні магістрального газопроводу здійснено будівельні роботи по влаштуванню пляжу, на земельній ділянці проведено зняття верхнього шару ґрунту, що свідчить про наявність в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 239-2 КК України.
Також, прокурор зазначає, що 12.10.2020, за участю спеціаліста Рівненського ЛВУМГ, при огляді земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 на території Заборольської сільської ради Рівненського району, що знаходиться в охоронній зоні газопроводу-відводу до ГРС Костопіль 1-го класу (км 14.059) зафіксовано порушення охоронної зони газопроводу. Зокрема, у 50-80 метровій зоні від газопроводу - відводу до ГРС Костопіль на км 14.059 розміщено відпочинково-туристичний комплекс "База сімейного відпочинку "Saint-Tropez". Вказаний комплекс включає ресторан-їдальню, дві вбиральні, альтанки, мангали, кам'яні доріжки, облаштований благоустрій та пляж.
Прокурор стверджує, що відповідно до інформації Управління житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Рівненської районної державної адміністрації - містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 за адресою: с. Боянівка, вул. Лісова,1А, Рівненського району, Управлінням та попередніми структурними підрозділами не видавались. Відповідно до листа Управління ДАБІ у Рівненській області, інформація щодо видачі документів, які б надавили право на виконання будівельних робіт чи засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту "Будівля їдальні та 54 альтанки по вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району", де замовником є Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" також відсутня.
На думку прокурора, оскільки відповідач не звертався до Рівненської обласної державної адміністрації з листами щодо надання дозволу на будівництво споруд, а тому споруди, зведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", відповідно до приписів ст. 376 ЦК України є самочинно побудованими.
Окрім того, прокурор звертає увагу суду на те, що в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020181010000069 проведено судово-економічну експертизу, якою встановлено, що внаслідок заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду, а саме зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу за адресою: територія Заборольської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 5624684700:01:003:0010 на площі 0,6315 га заподіяно збитки в розмірі 46 014 грн 25 коп.
Також, згідно з інформацією Управління державного агентства рибного господарства у Рівненській області (Рівненський рибоохоронний патруль) від 18.05.2020, від 03.06.2021 звіти відповідача про здійснення господарської діяльності (зариблення, вилову риби тощо) протягом 2018-2021 років не подавало.
Вважає, що вказані вище обставини свідчать про те, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" проведено самочинне будівництво їдальня літ. "Г-1", 54 альтанок, зняття ґрунту без спеціального дозволу та в межах прибережно-захисної смуги водного об'єкту.
Окрім того, прокурор вказує на порушення відповідачем використання водного об'єкту, передбачених п. 3.2.12 договору, а саме проведення будівництва в прибережно-захисній смузі та зняття ґрунту в межах прибережно - захисної смуги без спеціального дозволу та з врахуванням факту розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, на якій розміщений водний об'єкт, договір оренди водного об'єкту, укладений 02.11.2012 між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" підлягає розірванню, а водний об'єкт поверненню на підставі акту прийняття - передачі.
Рішенням Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 19.09.2012 укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за № 1996 (зареєстрований в державному реєстрі земель 28.09.2012 за № 562468474002270), загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, розташована на території Заборольської сільської ради Рівненського району (Олександрійська об'єднана територіальна громада Рівненського району). Розірвано договір оренди водного об'єкта від 02.11.2012 укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за №16 частково, а саме в частині земельної ділянки площею 89,3234 га переданої по договору оренди землі від 19.09.2012. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради земельну ділянку загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010), розташовану на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, яка передана на підставі договору № 1996 від 19.09.2012, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в оренду. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" частково повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради водний об'єкт, а саме повернути водний об'єкт площею водного дзеркала 81,55 га переданого по договору оренди землі від 19.09.2012, який розташований на території Олександрійської сільської ради Рівненського району за актом здачі - приймання. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести об'єкти - 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" на користь Рівненської обласної прокуратури 12 405 грн судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" та Рівненською районною державною адміністрацією укладені правочини: 19.09.2012 Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 площею 89,3234 га для рибогосподарських потреб, що знаходиться на території Заборольської сільської ради; 19.09.2012 Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 562480400:12:036:0075 площею 6,6480 га для рибогосподарських потреб, що знаходиться на території Олександрійської сільської ради; 02.11.2012 Договір оренди водного об'єкта, що розташований на території Олександрійської та Заборольської сільських рад, земельна ділянка загальною площею 95,97 га, з яких під ставками 84,72 га.
Розриваючи Договір оренди земельної ділянки загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 вказав, що на ній в порушення вимог законодавства створено Базу сімейного відпочинку Saint-Tropez", зокрема розміщена на прибережні захисній смузі та в охоронюваній зоні магістрального газопроводу. Також суд зазначив про знесення родючого шару ґрунту.
Враховуючи факт порушення умов використання водного об'єкту, передбачених п. 3.2.12 Договору, та з врахуванням факту розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, на якій розміщений водний об'єкт, суд вказав, що договір оренди водного об'єкту від 02.11.2012 підлягає розірванню, а водний об'єкт поверненню на підставі акту прийняття - передачі.
При розірванні договору оренди водного об'єкту суд врахував, що договір оренди земельної ділянки площею 6,6484 га залишається чинним, та вказав, що у такій частині договір оренди водного об'єкту розірванню не підлягає.
Враховуючи, що суд прийшов висновку про розірвання договору оренди земельної ділянки (на якій розташовано 54 альтанки) з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 за адресою: вул. Лісова, 1, с. Боянівка та приведення останньої до відповідного стану, не гіршого ніж прийнято, а тому вказав, що згадані альтанки підлягають знесенню.
Відмовляючи в позові, в частині знесення нерухомого об'єкта "Їдальня літ. Г-1" розташованого за адресою вул. Лісова, 1а, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області, суд взяв до уваги встановлені в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі № 918/261/21, зокрема щодо правомірної реєстрації вказаного нерухомого майна. Також, судом вказано про набуття відповідачем права власності на такий об'єкт у 2009 році.
Окрім того, суд вказав, що оскільки прокурором заявлено негаторний позов, то заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не може бути задоволена.
Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 256, 267, 319, 321, 387, 391, 785 ЦК України, ст. ст. 60, 93, 96, 141 Земельного кодексу України, ст. 44, 51, 85, 88, 89 ВК України, ст. ст. 13, 15, 24, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити, зобов'язати ТОВ "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудований об'єкт нерухомого майна - "їдальню літ. Г-1", розірвати договір оренди водного об'єкта від 02.11.2012 повністю, а також зобов'язати ТОВ "Гарпун" повернути водний об'єкт, площею водного дзеркала 84,72 га, переданого на підставі договору оренди від 02.11.20212, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано таке.
Суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 86 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно наявні у справі докази, їх достовірність кожного окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок у їх сукупності не оцінив, що призвело до хибних висновків щодо відсутності факту самовільного будівництва об'єкта нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1", та прийняття в цій частині необґрунтованого рішення.
Місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновків, що приналежною річчю до насосної станції є гідротехнічна споруда (дамба), у складі якої перебуває їдальня.
Відповідачем у справі належними та допустимими доказами не доведено правомірність набуття права власності на об'єкт нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1", та, як наслідок її подальшої державної реєстрації, а тому висновки суду щодо наявності державної реєстрації як доказу правомірності володіння є безпідставними.
Доказами, наданими прокурором, у своїй сукупності підтверджується факт самовільного будівництва об'єкта нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1", виходячи з такого.
Згідно з п. 3 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 від 19.09.2012, на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не розміщені. На земельній ділянці відсутні інші об'єкті інфраструктури (пункт 4). Пунктом 26 вказаного договору передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) площею 9,5374 га в охоронній зоні магістрального газопроводу, де законодавством заборонено будівництво житлових будинків, виробничих чи інших будівель та споруд, громадських будівель, застосування відкритого вогню та скупчення людей.
Обставини відсутності на час укладання договору на земельній ділянці будівель підтверджуються роздруківками знімків з комп'ютерної версії додатку "Google Earth Pro". У ході вивчення зображень "Google Earth Pro" встановлено, що за місцем теперішнього розташування бази сімейного відпочинку "Saint-Tropez" (на карті "Сен-Тропе") станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки 5624684700:01:003:0010 від 19.09.2012 об'єкти нерухомого майна не розміщені, що підтверджується знімками від 30.04.2012 та 04.09.2014. У той же час на знімку, датованому 03.06.2015, чітко видно початок будівництва об'єкта нерухомості, який відповідач ідентифікує як "їдальня літ. Г-1". На знімках від 09.09.2017 та 26.08.2019 спостерігається завершення будівництва об'єкта нерухомості, альтанок та здійснення благоустрою території на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.
Проте, судом з формальних причин відмовлено у долученні таких доказів до матеріалів справи.
Судом безпідставно відхилене клопотання про долучення до матеріалів висновку експерта від 22.10.2022 № СЕ-19/118-21/5592-БТ попри належне обґрунтування їх подання до суду після закриття підготовчого провадження у справі.
При цьому, на вирішення експертизи було поставлено питання, яке має суттєве значення при розгляді справи № 918/244/22, а саме: який вид будівництва фактично виконаний на об'єкті приміщення їдальні за адресою: вул. Лісова, 1, село Боянівка, Рівненського району, Рівненської області.
Вказаним висновком експерта, також, підтверджуються доводи прокурора у справі щодо факту самочинно побудованого ТОВ "Гарпун" об'єкту нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1" за адресою: вулиця Лісова № 1, с. Боянівка, Рівненського району, Рівненської області на земельній ділянці кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, після укладення договору оренди земельної ділянки.
В цьому випадку судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які підтверджують факт самочинного будівництва об'єкта нерухомого майна - "Їдальню літ. Г-1".
Судом безпідставно відмовлено у розірванні договору оренди водного об'єкта в межах земельної ділянки площею 6,6484 га, оскільки договір її оренди залишається чинним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" подало суду відзив на апеляційну скаргу прокурора в якому вказує таке.
Після закриття підготовчого провадження у справі, прокурором подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи - роздруківок знімків з комп'ютерної версії додатку "Google Earth Pro" на об'єктом "Сен-Тропе" від 30.04.2012, 04.09.2014, 03.06.2015, 09.09.2017 та 26.08.2019. Однак, прокурором не було зазначено жодних об'єктивних та непереборних обставин, у зв'язку з якими він не надав вищезгадані докази, що додані до клопотання про долучення доказів від 30.09.2022, разом з позовною заявою в терміни, визначені Господарським процесуальним кодексом України. Натомість, прокурор вказував, що не мав змоги подати вказані документи раніше, оскільки дізнався про їх існування лише після закриття підготовчого засідання у цій справі. Вказана обставина, на переконання ТОВ "Гарпун", не свідчить про об'єктивну неможливість подання таких доказів до закриття підготовчого засідання, чи створення таких доказів після закриття підготовчого засідання у цій справі.
Прокурор у клопотанні про долучення доказів від 30.09.2022 не ставив питання про поновлення строку для подання доказів до суду та не обґрунтовував належним чином підстави, за яких такі докази не могли бути подані раніше. Додатково не подавалось клопотань про поновлення строку для подачі доказів з обґрунтуванням пропущення строків подачі доказів.
До згаданого клопотання докази не були завірені у встановленому законодавством порядку, з них неможливо встановити обставини, про які зазначав у клопотанні про долучення доказів прокурор - неможливо встановити місцевість та земельну ділянку, яка, за словами прокурора там відображена.
Таким чином, оскільки подані 30.09.2022 до суду докази з клопотанням про долучення доказів по справі подані не у порядку та не у строки, що визначені Господарським процесуальним кодексом, суд першої інстанції правомірно відмовив у їх прийнятті та дослідженні.
За схожих обставин прокурором, після закриття підготовчого провадження, було подано клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта від 22.10.2022 року №СЕ-19/118-21/5592-БТ.
Однак, такий висновок експерта не ґрунтується ані на технічній документації на їдальню літ. "Г-1", ані на правовстановлюючих документах на об'єкт дослідження, ані на інвентарній справі. Зі змісту дослідження, що міститься у висновку, вбачається, що доводи експерта ґрунтуються на вивченні договору оренди від 19.09.2012 та візуальному обстеженні об'єкта нерухомого майна, що свідчить про вкрай однобоке проведення дослідження, що й відображено у відповідних висновках. Сам експерт зазначає, що такий висновок є достовірним за умови, що надані ініціатором судової експертизи (органом досудового розслідування) документи є достовірними.
Експертом на підставі візуального огляду та за відсутності технічної документації на нерухоме майно було визначено, що об'єкт нерухомого майна не є реконструкцією чи капітальним будівництвом, а є новим будівництвом.
Разом з тим, такий висновок не містить інформації про період побудови об'єкту дослідження, що підтверджує доводи ТОВ "Гарпун", що висновок експерта не стосується предмету доказування.
Вказане підтверджує правомірність відмови суду першої інстанції у долученні до матеріалів справи висновку експерта.
Додатково ТОВ "Гарпун" зауважує, що на його замовлення ПП "Національне судово-експертне бюро України", а саме судовим експертом В.В. Вець проведено експертне будівельно- технічне дослідження стосовно питань:
1. Чи існувала на місці будівлі їдальні літ. "Г-1" будь-яка інша будівля, що знаходить за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, село Боянівка, вул. Лісова,!А?
2. Чи відповідає існуюча будівля їдальні літ. "Г-1" за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, село Боянівка, вул. Лісова, 1А а своїми технічними показниками старій будівлі?
3. Чи є будівля їдальні літ. "Г-1" за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, село Боянівка, вул. Лісова, 1А новим будівництвом?
Дослідивши документи: договори оренди земельних ділянок, правовстановлюючі документи на об'єкт дослідження та технічні паспорти - та провівши візуально- інструментальне обстеження об'єкту дослідження, судовим експертом В.В. Вець складено та підписано висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.02.2023 №26/09-22/ЕД, де стверджується, що будівля їдальні літ. "Г- 1" за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, село Боянівка, вул. Лісова, 1А не є новим будівництвом, а була перебудована із існуючої на цьому ж місці цегляної одноповерхової будівлі їдальні.
Вищевикладені обставини, свідчать, що через відсутність необхідного обсягу документів, шо витребовувались клопотанням судового експерта О.В. Соловей, останній дійшов хибного висновку при встановленні виду будівництва будівлі їдальні літ. "Г-1" за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, село Боянівка, вул. Лісова, 1А новим будівництвом, помилково визначивши такий вид як "нове будівництво".
На переконання ТОВ "Гарпун", надані товариством докази є більш вірогідними ніж доводи скаржника, які, в свою чергу не підтверджені жодними допустимими та достатніми доказами, а отже посилання на недоведеність чи недослідження певних обставин, на які вказує скаржник, не відповідають дійсності.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 у справі №918/244/22 в частині відмови у позовних вимогах відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, що ставляться до судового рішення, а доводи, що викладені у апеляційній скарзі, суперечать реальним обставинам та не підтверджуються матеріалами справи, відтак апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 у справі №918/244/22.
Олександрійська сільська рада та Рівненська районна державна адміністрація не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун", у якій просить рішення Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові, з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, "їдальня літ. Г-1" перейшла у власність до ТОВ "Гарпун" у складі гідротехнічної споруди у 2009 році, в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт побудови їдальні ще у 1981 році, доводять, що їдальня не є новим будівництвом та дійсно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5624684700:01:003:0010. В той же час, договір оренди земельної ділянки від 19.09.2012 містить недостовірну інформацію стосовно наявності забудови земельної ділянки кадастровий номер 5624684700:01:003:0010.
Мотивуючи прийняття рішення про знесення 54 альтанок суд навів лише перелік нормативно-правових актів, які містять поняття альтанок як малих архітектурних форм, та регулюють порядок їх розміщення. Будь-які висновки чи обставини, які свідчать про незаконність розміщення альтанок на орендованій земельній ділянці у судовому рішенні відсутні.
У додатку до договору оренди - на кадастровому плані земельної ділянки позначено зону обмежень (охоронну зону магістрального газопроводу) площею 9,5374 га. Визначено ширину охоронної зони у 150 метрів, вона частково проходить по березі та водному дзеркалі водосховища. Проте, самого газопроводу на кадастровому плані не позначено.
На запит ТОВ "Гарпун" щодо отримання викопіювання з генерального плану, де знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 із позначенням на даній земельній ділянці охоронної зони газопроводу-відводу до ГРС Костопіль 1-го класу (км 14.059, тиском Ру 5,5Мпа, діаметром Ду300мм) від Олександрійської сільської ради отримано викопіювання з генерального плану с. Боянівка Олександрійської сільської ради.
На вказане викопіювання з генерального плану с. Боянівка Олександріївської сільської ради нанесено схематичну інформацію щодо розміщення газопроводу, а також межі санітарно-охоронної зони від газопроводу.
Порівнявши інформацію, що міститься у вказаних доказах вбачається, що межі санітарно-охоронної зони від газопроводу нанесені у різних місцях відносно водного об'єкту (водосховища).
На переконання ТОВ "Гарпун" відсутність позначення меж земельної ділянки жодним чином не впливає на можливість дослідження такого доказу та не перешкоджало дослідити суду першої інстанції такий доказ саме в розрізі пролягання газопроводу та меж його охоронної зони, порівнявши його із інформацією, викладеною у договорів оренди земельної ділянки від 19.09.2012.
ТОВ "Гарпун" заперечує щодо можливості прийняття листа Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, як доказу розміщення об'єктів нерухомого майна в охоронній зоні газопроводу, з тих підстав, що працівники Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів проводили візуальний та неточний огляд. Суд також точно не міг встановити довжину (протяжність) охоронної зони газопроводу, адже у листі така зона визначена як 100 м по обидві сторони газопроводу, а в кадастровому плані - додатку до договору оренди від 19.09.2012 така зона визначена шириною у 150 м., тобто докази містять суперечливі відомості.
Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують посилання суду, що Рівненське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів є органом в сфері контролю та підприємством магістральних газопроводів.
Акт перевірки та акт огляду не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Вважає, що Господарський суд Рівненської області фактично ухвалив рішення без з'ясування всіх необхідних обставин для розгляду справи по суті, допустив порушення норм процесуального та матеріального права.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вказує таке.
Початкова адреса "їдальні літ. Г-1" загальною площею 160,7 кв.м. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул.1 Травня,71, якій в подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради від 04.10.2016 присвоєно поштову адресу - вулиця Лісова №1 А, село Боянівка, Рівненського району, Рівненської області. Рішеннями державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33688862 від 02.02.2017 та №34926614 від 25.04.2017 об'єкт нерухомого майна "їдальня літ. Г-1", внесено зміни до місця розташування з адреси: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул.1 Травня,71, на адресу: вулиця Лісова №1 А, село Боянівка, Рівненського району, Рівненської області, із земельної ділянки з кадастровим номером 5624680400:12:036:0075 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010.
Прокурором і до подання даної позовної заяви не заперечувалась наявність об'єкту нерухомого майна: їдальня, площею 160,7 кв.м. (з урахуванням технічної інвентаризації площею 150,3 кв.м.) до адреси: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул.1 Травня,71 на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680400:12:036:0075.
Висновок відповідача ТОВ "Гарпун", що договір оренди земельної ділянки від 19.09.2012 містить недостовірну інформацію стосовно наявності забудови земельної ділянки кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 є хибним та суб'єктивним судженням відповідача.
Наявність охоронної зони газопроводу - відводу до ГРС Костопіль 1-го класу (км.14059) на оспорюваній земельній ділянці підтверджується: п. 26 Договору оренди землі від 19.09.2012 №1196; планом (схемою) земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010; проектом землеустрою; листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 16.07.2020 №10-17-0.4-947/90-20; актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.07.2020 №424- ДК/317/АП/09/-20; листами Рівненського ЛВУМГ від 30.06.2020, від 09.11.2020.
Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки № 424-ДК/317/АП/09/01/-20 від 06.07.2020 та акт обстеження земельної ділянки від №424-ДК/1Ю/АО/Ю/01/-20 від 06.07.2020, складені в межах повноважень органу Держгеокадастру, відповідають установленим до них вимогам та мають силу.
З огляду на викладене, на переконання прокурора, доводи відповідача щодо ухвалення судом першої інстанції рішення від 02.02.2023 у справі №918/244/22 усупереч вимог матеріального та процесуального права є безпідставними та необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу ТОВ "Гарпун" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 в частині задоволення позовних вимог прокурора - без змін.
Олександрійська сільська рада та Рівненська районна державна адміністрація не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Гарпун", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Прокурор подав суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких вказує таке.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції посилався на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №918/261/21, як на судове рішення, що має преюдиційне значення для цієї справи, як наслідок, зробив хибні висновки щодо відсутності факту самовільного будівництва об'єкта нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1".
Після скерування Рівненською обласною прокуратурою апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №918/261/21 касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційного інстанції.
Висновок Господарського суду Рівненської області щодо недоведеності самочинного будівництва "їдальня літ. Г-1" ґрунтувався виключно на обставинах, викладених в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі № 918/261/21. А тому, враховуючи її скасування, позиція господарського суду Рівненської області, викладена в рішенні від 02.02.2023 у справі № 918/244/22, є безпідставною та необґрунтованою.
Таким чином, позовні вимоги в частині знесення самочинного будівництва підлягають задоволенню з підстав, зазначених у позові та апеляційній скарзі.
Окрім того, ТОВ "Гарпун" звернулося до суду апеляційної інстанції із клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого просить визнати поважними причини неподання висновку за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.02.2023 №26/09-22/ЕД до Господарського суду Рівненської області та долучити до матеріалів справи №918/244/22 вказаний висновок.
Обґрунтовуючи неможливість подання такого доказу суду першої інстанції, відповідач зазначає, що вказаний висновок за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.02.2023 №26/09-22/ЕД, а враховуючи дату його створення, не був та не міг бути долучений ТОВ "Гарпун" до матеріалів справи у суді першої інстанції, що є об'єктивною обставиною, що свідчить про відсутність можливості подання такого доказу при розгляді справи судом першої інстанції.
Прокурор, в запереченнях на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, вказує, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/244/22 ухвалене 02.02.2023.
У вступній частині висновку експерта зазначено, що заява від ТОВ "Гарпун" про проведення експертного будівельно-технічного дослідження надійшла до ПП "Національне судово-експертне бюро України" надійшла 02.02.2023, тобто в день, в який судом першої інстанції ухвалено рішення по суті справи, а відповідно на час розгляду судом першої інстанції такого доказу не існувало.
Доказів, які б обґрунтовували неможливість звернення відповідача до ПП "Національне судово-експертне бюро України" під час розгляду справи в суді першої інстанції та, як наслідок, проведення експертного дослідження, складання висновку, не надано.
З огляду на викладене, прокурор заперечує щодо задоволення клопотання ТОВ "Гарпун" про долучення доказів до матеріалів справи.
Розглядаючи вищевказане клопотання, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до ч. ч. 1, 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із положеннями ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Наведені положення ГПК України пов'язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603.
Така обставина як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).
Вище вказано, що обґрунтовуючи неможливість подання такого доказу суду першої інстанції, відповідач зазначає, що висновок за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.02.2023 №26/09-22/ЕД, а враховуючи дату його створення, не був та не міг бути долучений ТОВ "Гарпун" до матеріалів справи у суді першої інстанції, що є об'єктивною обставиною, що свідчить про відсутність можливості подання такого доказу при розгляді справи судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши висновок за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.02.2023 №26/09-22/ЕД (т. 3, а. с. 175-215), встановив що відповідач звернувся до ПП "Національне судово-експертне бюро України" лише 02.02.2023 із заявою з проханням провести експертне будівельно-технічне дослідження, а сам висновок оформлений 28.02.2023
В той же час, оскаржене рішення суду першої інстанції в цій справі було ухвалено також 02.02.2023.
Отже, в день ухвалення судового рішення відповідач звернувся до експертної установи із заявою про проведення експертизи, і вищевказаного висновку експерту не існувало на момент ухвалення рішення суду в цій справі.
При цьому, заявник не обґрунтовує неможливість своєчасного звернення до суду першої інстанції, з дотриманням встановлених ГПК України норм щодо строків та порядку подання доказів, для подання відповідного висновку, а також неможливість завчасного звернення до експертної установи для проведення дослідження та надання висновку.
Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у вказаній справі суд касаційної інстанції підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Верховний Суд у вищевказаній справі вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед, судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не визнає поважними причини неподання висновку за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.02.2023 №26/09-22/ЕД до Господарського суду Рівненської області та не надає вказаному висновку оцінки.
В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 24.04.2023, 15.05.2023, 29.05.2023, 10.07.2023 та 18.09.2023 прокурор підтримав апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, просив її задовольнити та скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції, в частини відмови в позові, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Заперечував проти доводів апеляційної скарги ТОВ "Гарпун", просив її залишити без задоволення.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" в судових засіданнях 24.04.2023 та 18.09.2023 вказали, що не погоджуються із рішенням Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22, в частині задоволення позовних вимог. Просили суд скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Також, просили суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури.
Також, представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що справа № 918/261/21, яка на їх думку є пов'язаною зі справою №918/244/22, призначена до розгляду Верховним Судом на 21.09.2023 о 10:00 год. Вважають, що в справі № 918/261/21 будуть встановлені обставини, котрі матимуть значення для цієї справи.
Прокурор заперечив проти відкладення розгляду справи, з тих підстав, що матеріали господарської справи № 918/244/22 є достатніми для перегляду рішення суду першої ністанції.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку вказаному клопотанню, бере до уваги таке.
Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріали справи є достатніми, судом не встановлено обставин неможливості вирішення спору в цьому судовому засіданні, розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотаннями представників відповідача, а тому не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції 18.09.2023 представники Олександрійської сільської ради та Рівненської районної державної адміністрації не з'явилися.
Між тим, 08.05.2023 від Олександрійської сільської ради надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив розгляд справи здійснювати без участі свого представника (т. 4, а. с. 25).
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивача та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать електронне листування, довідка про доставку електронного листа (т. 4, а. с. 86-87), клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційних скарг за відсутності представників позивача та третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури необхідно задовольнити частково та скасувати рішення Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудований об'єкт нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 19.09.2012 між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, який зареєстрований в реєстрі № 1996 (далі - Договір оренди земельної ділянки № 1996; т. 1, а. с. 27-29).
Пунктом 1 Договору оренди земельної ділянки № 1996 визначено, що Рівненська районна державна адміністрація (далі - орендодавець) надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (далі - орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 89,3234 га для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходяться на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Відповідно до п. 2 Договору оренди земельної ділянки № 1996, в оренду передається земельна ділянка площею 89,3234 гектара на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 26.07.2012 № 591. Кадастровий номер земельної ділянки 5624684700:01:003:0010. Експлікація земель: загальна площа - 89,3234 га, забудовані землі - 0,04; в тому числі: землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - 0,04 га, з них: під гідротехнічними спорудами - 0,04 га; болота - 0,68 га; відкриті землі без рослинного покриву, або з незначним рослинним покривом - 7,0534 га; в тому числі: інші (схил, ями) - 7,0534 га; внутрішні води - 81,55 га, в тому числі: штучні водосховища - 81,55 га.
Згідно з п. 3 Договору оренди земельної ділянки № 1996 на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не розміщені.
На земельній ділянці відсутні інші об'єкті інфраструктури (п. 4 Договору оренди земельної ділянки № 1996).
Договір укладено на 49 років (п. 8 Договору оренди земельної ділянки № 1996).
Пунктом 15 Договору оренди земельної ділянки № 1996 визначено, що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.
Згідно з п. 16 Договору оренди земельної ділянки № 1996 - цільове призначення земельної ділянки: землі запасу водного фонду.
Пунктом 26 Договору оренди земельної ділянки № 1996 передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) площею 9,5374 га в охоронній зоні магістрального газопроводу.
Відповідно до п. 30 Договору оренди земельної ділянки № 1996 в обов'язки орендаря входить: здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво споруд; додержуватися екологічної безпеки, землекористування, державних стандартів, проектних рішень, правил забудови, інших чинних правил і норм щодо користування земельною ділянкою.
Пунктом 21 Договору оренди земельної ділянки № 1996 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Згідно з п. 35 Договору оренди земельної ділянки № 1996, його договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Судом встановлено, що зазначена земельна ділянка передана орендарю відповідно до акту приймання - передачі від 28.09.2012 (т. 1, а. с. 30-31).
Також, 09.09.2012 між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" укладено договір оренди на суміжну із зазначеною ділянкою, земельну ділянку на території Олександріївської сільської ради площею 6,6480 га (т. 1, а. с. 32-34).
В подальшому, 02.11.2012 між Рівненською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (далі - орендар) укладено Договір оренди водного об'єкта, який зареєстровано 02.11.2012 № 16 (далі - Договір оренди водного об'єкта; т. 1, а. с. 36-38).
Відповідно до пункту 1 Договору оренди водного об'єкта, предметом договору є водний об'єкт (водосховище) на території Олександрійської і Заборольської сільських рад Рівненського району. Цільове призначення - для риборозведення. Загальна площа земель, що надаються в оренду є сумою обох указаних вище договорів оренди землі і складає - 95,97 га, в тому числі площа водного дзеркала: 84,72 га, площа захисної смуги - 11,25 га.
Згідно до п. 3.2.12 Договору оренди водного об'єкта визначено, що одним з обов'язків орендаря є утримання в належному стані прибережної захисної смуги водного об'єкту, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами Водного кодексу України. Протягом двох місяців з моменту реєстрації договору винести в натуру межі водоохоронної зони та прибережної смуги і встановити вказівні знаки.
Відповідно до п. 5.6 Договору оренди водного об'єкта при поверненні об'єкта оренди складається акт здачі - приймання, який підписується представниками сторін.
Пунктом 8.2 Договору оренди водного об'єкта визначено, що цей договір може бути достроково розірваний у разі невиконання обов'язків передбачених пунктом 3.2 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний водний об'єкт переданий орендарю відповідно до акта приймання - передачі від 02.11.2012 (т. 1, а. с. 40).
Вказане підтверджується, паспортом водного об'єкту, розташованого біля села Олександрія на території Олександрійської та Заборольської сільських рад Рівненського району, виготовленого на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" у 2010 році (т. 1, а. с. 41-49).
Матеріалами справи стверджується, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, яка перебуває в оренді відповідача організовано Базу сімейного відпочинку Saint-Tropez".
Прокурор вважаючи, що відповідач використовує орендовані водний об'єкт та земельну ділянку, як з порушеннями законодавства, так і умов правочинів, звернувся до суду із цим позовом про розірвання договорів оренди земельної ділянки та водного об'єкту, повернення земельної ділянки та водного об'єкту, знесення самовільно побудованих будівель.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Аналогічні приписи містяться в ст. 324 ЦК України.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 13 Конституції України).
У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
В силу приписів ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що істотною умовою договору є, серед інших, умови використання та цільового призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Стаття 24 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Так, за частиною 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
За договором оренди землі (зобов'язанням з визначеним строком виконання (дії) обов'язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов'язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням). Обов'язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20).
Відповідно до п. п. 15-17 Договору оренди земельної ділянки № 1996 земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки: землі запасу водного фонду. Умови збереження стану об'єкта оренди: використання земельної ділянки, відповідно до її цільового призначення.
Згідно з пунктом 30 Договору оренди земельної ділянки № 1996 до обов'язків орендаря відноситься використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЗК до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").
Згідно з інформацією Управління державного агентства рибного господарства у Рівненській області (Рівненський рибоохоронний патруль) від 18.05.2020, від 03.06.2021 звіти Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" про здійснення господарської діяльності (зариблення, вилову риби тощо) протягом 2018-2021 років не подавались. (т. 1, а. с. 98-99).
При цьому, під час розгляду справи, такі звіти не надавалися відповідачем та відсутні у матеріалах справи.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено використання відповідачем, як орендарем земельної ділянки та водного об'єкту за цільовим призначенням, а саме - для риборозведення - упродовж усього строку оренди з 2012 року та до пред'явлення позову у 2022 році.
Натомість, матеріалами справи, зокрема, перевірками Держгеокадастру, Лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів, матеріалами закритого кримінального провадження, фототаблицями, а також структурою заповнення земельної ділянки (54 альтанки, їдальня, мангали, кам'яні доріжки, пляж, знесення ґрунту, завезення піску), підтверджено факт створення "Бази сімейного відпочинку Saint-Tropez", тобто вставленою є обставина використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Щодо зняття родючого шару ґрунту.
Матеріали господарської справи містять складені Головним управлінням Дергеокадастру у Рівненській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки № 424-ДК/317/АП/09/01/-20 від 06.07.2020 (з долученням додатку до акта перевірки схеми земельної ділянки) та акт обстеження земельної ділянки від № 424-ДК/110/АО/10/01/-20 від 06.07.2020 (т. 1, а. с. 84-86).
Окрім того, складено протокол про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням земельного законодавства, який у подальшому закрито. Оскільки указане правопорушення передбачає кримінальну відповідальність, вказані матеріали скеровано до правоохоронних органів (т. 1, а. с. 87-88).
В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.07.2020 №424-ДК/317/АП/09/-20 встановлено, що відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель", на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 30.07.2020 № 424-ДК, проведена позапланова перевірка з питання дотримання земельного законодавства на земельній ділянці площею 89,3234 га з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, яка розташована на території Заборольської сільської ради Рівненського району (Олександрійська об'єднана територіальна громада Рівненського району Рівненської області).
Майже ідентична інформація міститься в акті обстеження земельної ділянки від 06.07.2020 № 424-ДК/110/АО/10/01/-20.
Між тим, суд вважає за необхідне вказати, що в акті обстеження земельної ділянки від 06.07.2020 № 424-ДК/110/АО/Ю/01/-20 вказана така дата наказу № 424ДК - 30.06.2020, а в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.07.2020 №424-ДК/317/АП/09/-20 від 06.07.2020 №424-ДК/317/АП/09/-20 - 30.07.2020. Однак, враховуючи дату самих актів обстежень земельної ділянки (06.07.2020), то суд вважає, що вірною датою наказу є саме 30.06.2020, а зазначення в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.07.2020 №424-ДК/317/АП/09/-20 дати 30.07.2020 є помилковим та не впливає на іншу інформацію, вказану в такому акті.
Результати перевірок, оформленні вказаними актами, підсумовуються в листі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 16.07.2020 №10-17-0.4-947/90-20 в якому вказано, що 06.07.2020, в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 19.09.2012 (державна реєстрація від 28.09.2012 № 562468474002270) земельна ділянка площею 89,3234 га з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб на території Заборольської сільської ради Рівненського району (Олександрійська сільська об'єднана територіальна громада Рівненського району Рівненської області) перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун". При аналізі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ТОВ "Гарпун" для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду та висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.05.2010 № 03-07/478 встановлено наявність прибережно-захисної смуги 50 м, визначено обмеження у використанні земельної ділянки, а саме земельна ділянка має обмеження у використанні в охоронній зоні магістрального газопроводу. Згідно умов відведення земельної ділянки, виданих управлінням Держкомзему у Рівненському районі від 22.12.2010 №07-07-01/3868, визначену межу зони обмежень, кадастрового плану земельної ділянки зона обмеження магістрального газопроводу становить 9,5374 га. Відповідно до погодження Рівненського ЛГУМ, яке наявне на кадастровому плані, на охоронній зоні магістрального газопроводу заборонено будь-яке будівництво від осі 150 м по обидві сторони. В ході проведення перевірки, з виїздом на місце встановлено, на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га, яка перебуває в оренді ТОВ "Гарпун" є прибережно-захисною зоною та є зоною обмеження у використанні магістрального газопроводу розташована база сімейного відпочинку "Saint-Tropez" ("Сен Тропе"), зокрема розташований ресторан, альтанки для відпочинку, влаштовано благоустрій та пляж, які є об'єктами комерційної діяльності. Також, в ході проведення встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,48 га здійснено будівельні роботи по влаштуванню пляжу, а саме проведені земляні роботи та влаштовано дерев'яні підпірні стінки за рахунок земель водного фонду та в межах зони обмеження у використанні магістрального газопроводу. Знятий ґрунтовий покрив відсутній.
Окрім того, прокурором до позовної заяви долучено висновок судово-економічної експертизи, якою встановлено, що внаслідок заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду, а саме зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу за адресою: територія Заборольської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 5624684700:01:003:0010 на площі 0,6315 га заподіяно збитки в розмірі 46 014 грн. 25 коп. (т. 1, а. с. 102-107).
Щодо наявності охоронної зони газопроводу - відводу до ГРС Костопіль 1-го класу (км.14059) на оспорюваній земельній ділянці.
В п. 26 Договору оренди № 1196 передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) площею 9,5374 га в охоронній зоні магістрального газопроводу.
Також, у плані (схемі) земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 (є невід'ємною частиною договору) встановлена зона обмеження (охоронна зона магістрального газопроводу) площею 9,5374 га. Вказана схема підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" А.Ботвінчуком (т. 1, а. с. 31).
Окрім того, інформація про наявність зони обмеження (охоронна зона магістрального газопроводу) площею 9,5374 га міститься в проекті землеустрою в умовах відведення земельної ділянки, виданих управлінням Держкомзему у Рівненській області №04-07-01/3868 22.12.2010 та висновку комісії з погодження документації від 20.05.2010 (т. 1, а. с. 50-75).
Рівненське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, як підприємство магістральних трубопроводів та орган в сфері контролю, в листі № 7406вих-20-948 від 09.11.2020 вказує, що газопровід - відвід до ГРС Костопіль 1-го класу (км 14.059, тиском Ру5,5МПа, діаметром Ду300мм розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, та те що в охоронній зоні яка складає 100 м по обидві сторони газопроводу розміщено відпочинково-туристичний комплекс "База сімейного відпочинку "Saint-Tropez". Вказаний комплекс включає ресторан-їдальню, дві вбиральні, альтанки, мангали, кам'яні доріжки, облаштований благоустрій та пляж (т. 1, а. с. 97).
При цьому, суд зауважує, що такий лист оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Також вказана інформація міститься в листі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 16.07.2020 № 10-17-0.4-947/90-20 та акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.07.2020 № 424-ДК/317/АП/09/-20, де вказано, що в ході проведення перевірки на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,50 га, яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" є прибережною захисною смугою та є зоною обмеження у використанні магістрального газопроводу, та акті обстеження земельної ділянки від 06.07.2020 № 424-ДК/110/АО/10/01/-20, виявлено порушення.
В свою чергу, подане відповідачем викопіювання з генерального плану села Боянівка Олександріївської сільської ради (т. 1, а. с. 175), не містить межі орендованої земельної ділянки, а тому воно не спростовує висновок про те, що база відпочинку знаходиться в зоні обмеження магістрального газопроводу.
Між тим, інших доказів на спростування розміщення відпочинково-туристичного комплексу "База сімейного відпочинку "Saint-Tropez" в охоронній зоні магістального газопроводу, відповідачем не надано.
Суд бере до уваги, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-ІХ від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанцій про розміщення відповідачем бази відпочинку у межах проведення магістрального трубопроводу.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів" встановлено, що до особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об'єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона:
- будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі;
- розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів;
- будувати гаражі та автостоянки, дачні і садові будинки та господарські споруди;
- будувати автомобільні дороги та залізничні колії, що проходять паралельно до магістрального газопроводу, крім випадків спорудження відомчих технологічних доріг підприємств магістральних газопроводів;
- влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, а також інших речовин, що спричиняють корозію;
- розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов'язані з масовим скупченням людей;
- будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо;
- зберігати сіно та солому, розбивати польові стани і табори для худоби, розміщувати пересувні та стаціонарні пасіки;
- висаджувати багаторічні насадження;
- облаштовувати цвинтарі, скотомогильники;
- переорювати (руйнувати) під'їзні шляхи та відомчі технологічні дороги до магістральних газопроводів;
- розводити вогонь і розміщувати відкриті або закриті джерела вогню.
Тобто, відповідач усупереч вимогам закону в охоронюваній зоні магістрального газопроводу, зокрема, організовував масове скупчення людей упродовж усього часу функціонування бази відпочинку.
Щодо захисних смуг.
Частинами 3, 4 ст. 85 ВК України встановлено, що у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково - дослідних робіт.
Відповідно до ст. 89 ВК України та ст. 61 ЗК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502, якою затверджено Порядок користування землями водного фонду, що встановлює механізм користування землями водного фонду, виконання комплексу водоохоронних заходів і проведення експлуатаційних робіт для створення сприятливих умов утримання цих земель.
Відповідно до ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених Водним та Земельним кодексами України.
Суд здійснивши аналіз документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун", встановив, що згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.05.2010 вищевказана земельна ділянка має санітарно-захисну зону: 50 м - С33.
Однак, всупереч викладеному, відповідач в прибережній захисній смузі, охоронній межі магістрального газопроводу, зняв родючий шар ґрунту та розмістив базу відпочинку до складу якої входять 54 альтанки, мангали, доріжки, їдальня.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди земельної ділянки від 19.09.2012 укладеного між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрованого за № 1996, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення.
Також, судом вище було встановлено, що на підставі Договору оренди землі №1996, 02.11.2012 між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" було укладено Договір оренди водного об'єкта.
В п. 3.2.12 Договору оренди водного об'єкта визначено, що одним з обов'язків орендаря є утримання в належному стані прибережної захисної смуги водного об'єкту, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами Водного кодексу України. Протягом двох місяців з моменту реєстрації договору винести в натуру межі водоохоронної зони та прибережної смуги і встановити вказівні знаки, що відповідач не виконав.
Відповідно до п. 5.6 Договору оренди водного об'єкта при поверненні об'єкта оренди складається акт здачі - приймання, який підписується представниками сторін.
Пунктом 8.2 Договору оренди водного об'єкта визначено, що цей договір може бути достроково розірваний у разі невиконання обов'язків передбачених пунктом 3.2 Договору.
Згідно умов договору оренди водного об'єкта орендована земельна ділянка має загальну площу 95,97 га, в тому числі: площу під ставками - 84,72 га, площу захисної смуги - 11,25 га, тобто іншої землі, крім земель водного дзеркала та прибережної захисної смуги орендована земельна ділянка немає.
Вказане підтверджується, також, паспортом водного об'єкту, розташованого біля села Олександрія на території Олександрійської та Заборольської сільських рад Рівненського району, виготовленого на замовлення ТОВ "Гарпун" у 2010 році (т. 1, а. с. 41-49).
Відповідно до п. 1 Паспорту водного об'єкта на водойму, яка розташована на землях водного фонду Заборольської і Олександрійських сільських рад слідує, що загальна площа водного об'єкта - 95,97 га, в тому числі: площа водного дзеркала - 84,72 га, площа прибережної захисної смуги - 11,25 га. Призначення водосховища - риборозведення з повносистемним рибним господарством. Розмір прибережної захисної смуги становить 50 м, згідно ст. 88 ВК України (п.6 Паспорту).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, орендарі водних об'єктів, як водокористувачі зобов'язані утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.
Крім того, відповідно до вимог ст. 51 ВК України, правовий режим земель водного фонду розглядається в комплексі з правовим режимом відповідного водного об'єкту, тобто земельна ділянка і розташований на ній водник об'єкт є комплексним об'єктом правового регулювання.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи факт порушення умов використання водного об'єкту, передбачених п. 3.2.12 Договору, що встановлено при розгляді позовної вимоги про розірвання Договору оренди землі №1996 та з врахуванням факту розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, на якій розміщений водний об'єкт, договір оренди водного об'єкту, укладений 02.11.2012 між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" підлягає розірванню, а водний об'єкт поверненню на підставі акту прийняття - передачі.
Суд першої інстанції вірно врахував, що договір оренди земельної ділянки площею 6,6484 га кадастровий номер 562480400:12:036:0075 залишається чинним, а тому, у вказаній частині договір оренди водного об'єкту розірванню не підлягає.
Щодо позовної вимоги відносно про знесення самовільно побудованих будівель, суд бере до уваги таке.
Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв'язку з будівництвом на земельній ділянці об'єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів, документів про виділення земельної ділянки для будівництва.
Вказана правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №915/1376/17 та від 11.02.2020 у справі №915/572/17.
Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, перебуває в комунальній власності та її власником на теперішній час є позивач - Олександрійська сільська рада (т. 1, а. с. 124).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів щодо суб'єкта від 28.10.2022 № 313690442 (т. 2, а. с. 82-89) "Їдальня літ. Г-1" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 560519456246, в складі якої містяться 54 альтанки, знаходиться за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Боянівка, вулиця Лісова, 1-А, та розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010.
Між тим, суд критично оцінює твердження відповідача, що саме вказаний об'єкт нерухомого майна входила до складу гідротехнічної споруди, яка в свою чергу є приналежною річчю до насосної станції, з таких підстав.
Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації видано довідку № 330 від 15.06.2015, якою підтверджується, що господарська будівля площею 505,6 кв. м., склад 41,0 кв. м., їдальня 160,7 кв. м. та гідротехнічна споруда - дамба, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с, Олександрія, вул. 1 Травня, 71 були збудовані у 1981 році, проте право власності на них не зареєстроване (т. 1, а. с. 171).
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження № 42015180180000046 від 29.01.2016 (т. 1, а. с. 164-169), було встановлено, що 08.12.2006 Товарною біржею "Наша" у м. Львів проведено аукціон з продажу майна ПСП "Забороль", а саме гідротехнічної споруди (дамба) за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. 1 Травня. Згідно протоколу про проведення відкритих торгів №052 Н від 08.12.2006.
Надалі з переможцем аукціону - ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу дамби, до якого входили розміщені на ній приміщення: господарська будівля загальною площею 505,6 кв.м., склад загальною площею 41,0 кв.м., їдальня загальною площею 160,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 03.09.2009 за ОСОБА_1 визнано право власності на гідротехнічну споруду (дамбу) по АДРЕСА_2 , що є приналежною річчю до головної - будівлі насосної станції по АДРЕСА_2 .
05.10.2009 на будівлю насосної станції з гідротехнічної спорудою (дамба) зареєстровано право власності за ОСОБА_1 . В подальшому вказане майно внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун".
Між тим, за змістом п. 3, 4 Договору оренди землі від 19.09.2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, на такій земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не розміщенні, а інші об'єкти інфраструктури - відсутні.
В той же час, в п. 3 Договору оренди землі від 19.09.2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 562480400:12:036:0075 вказано, що на вказаній земельній ділянці розміщені належні орендарю (ТОВ "Гарпун") на праві власності об'єкти нерухомого майна, зокрема, будівля насосної станції з гідротехнічною спорудою (дамба) та будинок на ставку.
Враховуючи викладене, застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будівля їдальні, котра набута у власність ОСОБА_1 та в подальшому ним внесена до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" розміщувалася саме на земельній ділянці з кадастровим номером 562480400:12:036:0075, а не на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, на якій знаходиться спірне приміщення Їдальні літ. Г-1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 560519456246) та в складі якої містяться 54 альтанки.
Також, суд бере до уваги, що за змістом листа № 1017-114-21 від 17.02.2021 Управління ДАБІ у Рівненській області в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація щодо видачі документів, які б надавали право на виконання будівельних робіт чи засвідчували прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту "Будівля їдальні та 54 альтанки по вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району", де замовником є ТОВ "Гарпун" (т. 1, а. с. 80).
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з п. б ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", 54 альтанки відносяться до малих архітектурних форм, відповідно вони є об'єктами благоустрою на орендованій земельній ділянці.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові мі стіш; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством (п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Отже, за вказаних обставин, а саме, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010 не виділялася під будівництво чи розміщення на ній будь-яких об'єктів нерухомого майна, відсутність дозвільної документації на будівництво, як приміщення Їдальні літ. Г-1, та альтанок, а тому вказані об'єкти нерухомості є самочинно збудовані відповідачем, а тому підлягають знесенню.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
В той же час, суд першої інстанції не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо знесення нерухомого об'єкта "Їдальня літ. Г-1" розташованої за адресою АДРЕСА_3 .
Вказане в силу п. 2 ч. 1 ст. 275 та п. 3 ч. 1 ст. 275 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового про задоволення позову.
Щодо врахування судом першої інстанції обставин, встановлених в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі № 918/261/21, якою було встановлено правомірність державної реєстрації об'єкта "Їдальня літ. Г-1" за відповідачем, то суд бере до уваги, що постановою Верховного Суду від 01.03.2023 вказану постанову апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 918/261/21 було залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2022.
Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державна реєстрація речових прав на Їдальню літ. Г-1 вчинена на підставі незаконного рішення Виконавчого комітету Заборолівської сільської ради № 59 від 04.10.2016, та також документів і відомостей, що містять суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності, про яке вказано відповідачем у відзиві на позову, судом враховується таке.
Зокрема, відповідач вказує, що прокурором при зверненні до суду пропущено строки позовної давності, оскільки у 2015 році прокуратурою Рівненського району відкрито кримінальне провадження № 42015180180000046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України стосовно самовільного будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун" об'єктів рекреаційного призначення на території земельних ділянок, що перебували в оренді.
За наслідками досудового розслідування, 29.01.2016 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015180180000046.
Також, відповідач зазначає, що в ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що об'єкти нерухомого майна збудовані у 1981 році та перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун", товариство здійснювало благоустрій на орендованих земельних ділянках та використовувало їх згідно призначення.
Вказані обставини, на думку відповідача свідчать, що датою, коли позивач довідався про порушення його права є 27.08.2015.
Однак, суд не погоджується з такими твердженням з таких підстав.
Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
У пункті 129 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 зазначено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05. 2018 у справі № 369/6892/15-ц і від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 73))".
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Предметом спору в цій справі є розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 та водного об'єкту, повернення земельної ділянки та водного об'єкту, знесення самовільно побудованих будівель на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, тобто, ділянки розташованої в селі Боянівка колишньої Заборольської сільської ради, а не в селі Олександрія колишньої Олексаедрійської сільської ради.
Суд зауважує, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Вказані вище приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.092020 в справі № 469/1044/17, у постанові від 12.06.2019 в справі № 487/10128/14-ц, окрім цього до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в пункті 71 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, а також в пункті 96 постанови від 04.11.2018 у справі № 653/1096/16-ц, у постановах Верховного суду від 12.06.2019 у справі № 527/600/17, від 29.09.2020 у справі №648/533/16-ц.
З огляду на викладене, судом першої інстанції правоміно не застосовано наслідки спливу строку позовної давності, оскільки позивачем заявлено негаторний позов.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" не спростовують висновків суду першої інстанції, натомість доводи апеляційної скарги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури частково підтверджується матеріалами справи.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" та про часткове задоволення апеляційної скарги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, скасування рішення Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудований об'єкт нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області, з ухваленням в цій частині нового, яким позов задовольнити.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудований об'єкт нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.
Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В решті рішення Господарського суду Рівненької області від 02.02.2023 у справі №918/244/22 залишити без змін, виклавши п. 6 його резолютивної частини в редакції:
"6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (ЄДРПОУ 32005209, вул. Приозерна, 3, с. Олександрія, Рівненський р-н, Рівненська обл.) за власний рахунок знести самовільно побудовані об'єкти нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (35320, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Олександрія, вул. Приозерна, будинок 3, код 32005209) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код 02910077) - 3 721 грн 50 коп. судових витрат.
5. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї постанови.
6. Справу № 918/244/22 надіслати Господарському суду Рівненської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "25" вересня 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Розізнана І.В.