28 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Малахової Н.М.
суддів: Матюшенка І.В., Худякова А.М.
при секретарі
судового засідання Жовновській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 4 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення,
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.06.2010 року позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з цієї квартири.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд. Зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи 04.06.2010 року. Крім того вказує, що суд не вирішив її клопотання щодо витребування з архіву Житомирської області оригіналу рішення опікунської ради про надання дозволу на продаж спірної квартири від імені неповнолітнього та не врахував. що разом з нею в квартирі проживають її неповнолітні діти 1998 та 1999 року народження, вона не має іншого житла.
Перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09. 1996 року. Відповідачі є колишніми власниками цієї квартири, залишилися проживати в цій квартирі після укладення вище зазначеного договору та не знялися з реєстраційного обліку.
Позов було подано ОСОБА_3 в 2003 році з підстав, передбачених ст. 48 Закону України „Про власність”.
Задовольняючи позов, суд дійшов правильного висновку, що позивачка набула права власності у встановленому законом порядку, проте відповідачі перешкоджають їй володіти та розпоряджатися належним їй майном, тому її право власності підлягає захисту шляхом виселення відповідачів із спірної квартири.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК)
Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст. 16 ЦК України, і зокрема ст. 391 цього Кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Порушення прав позивачки мають тривалий характер, оскільки весь час порушуються її права власника майна, тому до таких вимог позивача позовна давність не застосовується.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири від 25.09.1996 року є дійсним, позивачка є одноособовим власником квартири. Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним 04.06.2010 року залишено без розгляду. Відповідач ОСОБА_4 є повнолітнім, рішення суду ним не оскаржується. Оскільки відповідачка ОСОБА_2 підлягає виселенню з спірної квартири, то її неповнолітні діти, яки народилися після відчуження нею спірної квартири також підлягають виселенню. Інші доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності, оскільки відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.207, 212).
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 4 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді
Справа № 22 ц/4562/10 Головуючий у суді 1-ї інст. Коломієць О.С.
Категорія 41 Доповідач суддя Малахова Н.М.