Україна
Апеляційний суд Житомирської області
10008, м.Житомир - 8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44
Ухвала
Іменем України
28 вересня 2010 року. м. Житомир.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Фоміна Ю.В.
суддів: Ткача С.О., Михайловського В.І.
з участю:
прокурора Сидоренка О.П.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляціями прокурора Баранівського району Воронухи Д.С. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Баранівського районного суду від 30 липня 2010 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Першотравенськ Баранівського району Житомирської області, поляка, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, інваліда 3-ї групи, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 6 липня 1982 року Баранівським районним судом Житомирської області за ст. 142 ч. 3 КК України на 10 років позбавлення волі;
- 3 листопада 1993 року Полонським районним судом Хмельницької області за ст. 81 ч. 2 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі;
- 19 травня 1995 року Полонським районним судом Хмельницької області за ст. ст. 81 ч. 3, 208 КК України на чотири роки і шість місяців позбавлення волі;
- 13 грудня 1999 року Баранівським районним судом Житомирської області за ст. 206 ч. 3 КК України на 6 років позбавлення волі;
- 08 жовтня 2009 року вироком Великобурлукського районного суду Харківської області, зміненим хвалою апеляційного суду Харківської області від 4 лютого 2010 року, за ст. ст. 185 ч. 3, 289 ч. 2, 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
Справа № 11 - 648 Головуючий у 1 інстанції: Головня В.П..
Категорія: ст. 186 ч. 2 КК Доповідач у 2 інстанції: Ткач С.О.
засудженого за частиною 2 статті 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, до призначеного покарання приєднана частина не відбутого покарання призначеного вироком суду від 08 жовтня 2009 року, із змінами внесеними ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 лютого 2010 року, якою ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 2, 185 ч. 3 КК України визначене покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна (т. 2 а. с. 34-37), остаточно визначене ОСОБА_1 покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Суд визнав ОСОБА_1 винним і засудив за те, що він 27 вересня 2007 року близько 21-ї години в селі Марківка Баранівського району Житомирської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в будинку ОСОБА_3, за попередньою змовою з особою, справу щодо якої було виділено в окреме провадження, відкрито, в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викрали кошти і майно ОСОБА_3 на загальну суму 1108 грн. 80 коп. (580 гривень, мобільний телефон „Нокія”, аудіомагнітофон „Nevir”, продукти харчування). При цьому, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 легке тілесне ушкодження.
В апеляції прокурор Баранівського району Воронуха Д.С. просить вирок суду змінити, вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 186 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України зарахувати покарання частково відбуте за попереднім вироком Великобурлукського районного суду Харківської області від 08.10.2009 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04.02.2010 року і призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Мотивує тим, що суд призначаючи остаточне покарання на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, шляхом приєднання до призначеного покарання частини не відбутого покарання за попереднім вироком, фактично призначив покарання за сукупністю злочинів, що є невірним.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду, справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, висновок суду про винність не стверджується дослідженими доказами. Стверджує, що злочину не вчиняв. Вирок є також незаконним, так як порушено його право на захист під час досудового слідства. Огляд місця події та інші слідчі дії проводились без його участі. Очні ставки з свідками і потерпілим не проведені. Суд розглянув справу не врахувавши, що він є інвалідом 3-ї групи по зору. Не дана оцінка тому факту, що як предмет злочину був вилучений у ОСОБА_5 телефон „Нокія-3310”, у той час як у потерпілого вкрали телефон „Нокія-8210” (т. 1 а. с. 101). Окремі свідки судом взагалі допитані не були (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10).
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції і заявив клопотання про розгляд справи без участі адвоката, заперечення прокурора проти апеляцій засудженого і його доводи на підтримку апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів визнала, що апеляції прокурора та засудженого задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб стверджується сукупністю доказів зібраних досудовим слідством у встановленому законом порядку, що повно та всебічно досліджені судом.
Мотивуючи обвинувальний вирок, суд послався на оголошені, у зв'язку з смертю, показання потерпілого ОСОБА_3 який пояснював, що 27 вересня 2007 року разом з ОСОБА_4, ОСОБА_11 та іншими чоловіком і жінкою розпивали спиртні напої. Прокинувся серед ночі під ліжком. Вранці встановив, що з будинку пропали гроші в сумі 580 гривень, мобільний телефон „Нокія” із зарядним пристроєм магнітофон чоловічий одяг і продукти харчування (т. 1 а. с. 20-21).
У вироку суд послався на показання засудженого ОСОБА_7 про те, що він разом з ОСОБА_1 27 вересня 2007 року, після вживання спиртних напоїв в будинку ОСОБА_3, в присутності ОСОБА_4 пограбували господаря. Він забрав у поклав у мішок двоє спортивних штанів, чоловічу зимову куртку, електопереноску, плащ ОЗК, пристрій для зарядки телефону. Пізніше ці речі вилучили працівники міліції. ОСОБА_1 з кишені потерпілого забрав гроші і мобільний телефон червоного кольору. ОСОБА_3 намагався перешкодити ОСОБА_1, однак той ударив його кулаком в область лівого плеча.
Суд також правильно послався на показання свідка ОСОБА_4, який вказав на ОСОБА_1 і ОСОБА_7 як осіб, що 27 вересня 2007 року у його присутності відкрито викрали майно ОСОБА_3. Аналогічні покази ОСОБА_4 дав при відтворенні обстановки та обставин події (т. 1 а. с. 61-62).
При розгляді справи суд дослідив показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9. Вони ствердили, що 27 вересня 2007 року ОСОБА_1 був у них в гостях з дружиною, розпивали алкогольні напої. Десь близько 20 години їх син ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 повели додому ОСОБА_3. Пізніше з'ясувалось, що син приніс додому в поліетиленовому мішку викрадені у ОСОБА_3 речі, які були виявлені і вилучені працівниками міліції (а. с. 24, 35-36 т. 1).
Суд також правильно послався на вирок Баранівського районного суду від 16 березня 2009 року, яким ОСОБА_7 був визнаний винним і засуджений за вчинення разом з ОСОБА_1 даного злочину. Згідно вироку, засуджений ОСОБА_7, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили факт відкритого викрадення ОСОБА_1 у їх присутності майна ОСОБА_3. Вирок не оскаржувався.
Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено та погоджується з кваліфікацією його дій за ст. 186 ч. 2 КК України.
Суд дав належну оцінку показанням засудженого ОСОБА_1. У вироку вказав, чому враховані докази досліджені судом і яким чином вони спростовують його доводи і стверджують вину засудженого.
Є безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що слідчий під час досудового слідства і суд під час розгляду справи по суті пред'явленого обвинувачення порушили його право на захист. Під час досудового слідства ОСОБА_1 роз'яснялись його права і обов'язки, що стверджується підписами процесуальних документів. При закінченні досудового слідства ОСОБА_1 з участю захисника ознайомився з матеріалами справи і заяв чи зауважень не висловлював (т. 1 а. с. 153). Під час судового розгляду, ОСОБА_1 відмовився від участі адвоката, що вказано у протоколі судового засідання від 09 липня 2009 року (т. 2 а. с. 78).
Є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що суд не допитав свідка ОСОБА_4, так як у протоколі судового засідання в томі 2 на аркуші справи 83, є запис про його допит. Свідок ОСОБА_5 - дружина засудженого, не допитувалась судом і це не є порушенням, так як вона мала право відмовитись від дачі показів.
Таким чином, всі очевидці подій були допитані.
У постанові про порушення кримінальної справи вказано, що у ОСОБА_3 був викрадений телефон „Нокія-8210”, який йому придбав син (а. с. 1 т. 1). Викрадений у ОСОБА_3 телефон, 08 січня 2008 року добровільно видала слідству дружина засудженого - ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 92). Таким чином спростовані доводи ОСОБА_1 про те, що він не викрадав телефон, а вилучений працівниками міліції телефон у його дружини, куплений ним особисто.
Той факт, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи, не вплинуло на об'єктивність дослідження доказів по справі судом першої інстанції.
За наведених обставин, з мотивів вказаних засудженим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не встановлено підстав для задоволення апеляції і скасування вироку суду.
В апеляції прокурор вважає, що суд призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів, у той час як у вироку суду відсутнє таке посилання. Суд першої інстанції призначив остаточне покарання ОСОБА_1 керуючись ч. 4 ст. 70 КК України. Він врахував не відбуте покарання за попереднім вироком суду від 08 жовтня 2009 року, а прокурор просить апеляційний суд призначити остаточне покарання зарахувавши покарання частково відбуте за попереднім вироком суду. Так як апеляція прокурора не мотивована належним чином, а суд першої інстанції може вирішити всі сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, відповідно до вимог ст. ст. 409, 411 КПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляції прокурора.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
апеляцію прокурора Баранівського району Воронухи Д.С. та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Баранівського районного суду від 30 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді апеляційного суду: