ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 953/3903/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1434/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022221130001033 від 11.04.2022 за частиною 2 статті 121 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 09.11.2023 включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2023 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 або особисте зобов'язання мобілізуватись задля захисту Держави від агресії рф.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, що відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апелянт вказує, що жоден ризик, зазначений у клопотанні прокурора не підтверджується доказами, окрім суцільних припущень з боку прокурора.
Захисник звертає увагу, що ОСОБА_7 не притягувався до кримінальної відповідальності, не перешкоджав слідству, отже ризик ймовірного вчинення ОСОБА_7 ймовірного кримінального правопорушення, як і ризик його втечі не підтверджується, оскільки 05.04.2022 ОСОБА_7 перебував у відділу поліції та був відпущений додому, а вже 11.04.2022 ОСОБА_7 самостійно з'явився до поліції, де вже і був затриманий, тобто останнім не вчинено жодної дії, яка б слугувала підтвердженням ризику переховуватися від органів досудового розслідування або суду.
Апелянт звертає увагу на необґрунтованість обвинувального акту, неспроможність наданих прокурором матеріалів на підтвердження обвинувального акту, порушення права на захист ОСОБА_7 , суцільні припущення з боку державного обвинувачення та наявність розумного сумніву по справі свідчить про необґрунтованість клопотання прокурора та незаконність ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2023 року.
На думку сторони захисту, контрольований нічний домашній арешт за місцем реєстрації ОСОБА_7 та місцем проживання його матері похилого віку, яка потребує стороннього догляду, або особисте зобов'язання з метою виконувати свій військовий обов'язок, повною мірою є обмеженням свободи обвинуваченого та є тим об'єктивним запобіжним заходом, який відповідає неспроможним матеріалам справи та заявленому формальному клопотанню прокурора.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд, враховуючи наявність існування встановлених ризиків, передбачений пунктами 1,5 частини 1 статті 177 КПК України, а також сукупність обставин, а саме: тяжкість вчиненного кримінального правопорушення, який вчинено в період воєнного часу, обставини скоєння злочину, які викладені в обвинувальному акті, дані про особу обвинуваченого вважав, що за час тримання обвинуваченого під вартою, ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися та не втратили своєї актуальності та дійшов висновку про продовження строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки вчинене кримінальне правопорушення спричинило загибель людини.
З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим, вважає мотиви прийнятого рішення такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, стосовно нього є ще обвинувальні акти, які перебувають на розгляді інших судів, на думку суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей, обвинувачений ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків не має, що додатково може свідчити про існування ризику переховування обвинуваченого від правоохоронних органів та суду.
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності або недоведеності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні та на час апеляційного розгляду вони не зникли та не зменшилися.
Отже, на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, а саме, можливість переховуватися від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Поміж з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту або особистого зобов'язання не зможе забезпечити виконання ним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності підстав для зміни чи скасування ухвали Київського районного суду міста Харкова від 11.09.2023 року за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2023 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: