ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Харків
Справа № 643/1213/23
Провадження №№ 22-ц/818/1335/23; 22-ц/818/1493/23;
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Носової К.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в особі представника Цимбалюка Сергія Васильовича , на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2023 року та апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Романа Олександровича , на рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року, постановлені суддею Кононенко Т.О., -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
19 травня 2023 року ОСОБА_3 , в особі свого представника Цимбалюка С.В. , подав заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій просить суд просить поновити йому строк на подання цієї заяви та ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2023 року клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі - залишено без задоволення.
В задоволенні заяви ОСОБА_3 , в особі його представника Цимбалюка С.В. , про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу- відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Р.О. , просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначаючи ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.
Разом з тим, 07 серпня 2023 року до Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Р.О. , про відмову від позову, в якій просить суд прийняти відмову від позову, скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Згідно ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Частиною 2 статті 373 ЦПК України передбачено, що якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Клопотання про відмову від позову подано уповноваженою особою - представником - ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Р.О. , який діє на підставі ордеру на надання адвокатської (правової) допомоги №1129242 від 13 березня 2023 року та договору про надання правової допомоги №13/23 від 13 лютого 2023 року, пунктом 4.2.1 якого передбачено право представника повністю або частково відмовлятися від позову.
ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Р.О. відмовляється від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики, що є її правом, і ця відмова приймається судом.
Також, ОСОБА_3 , в особі свого представника Цимбалюка С.В. , було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 22 травня 2023 року, яку він просить скасувати і постановити нову про задоволення його заяви, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції припустився взаємовиключних висновків, а саме, залишив без задоволення клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та одночасно відмовив у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення, тобто вирішив заяву по суті.
Вказує, що докази розміру судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Звертає увагу на те, що розгляд даної справи проводився судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. При розгляді справи в порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться. Таким чином, у разі розгляду судом справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи нівелюється можливість сторони по справі надати суду докази понесення судових витрат до закінчення судових дебатів, оскільки такі не проводяться. Вказані обставини суд повинен був врахувати при вирішення питання щодо поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Крім того, суд першої інстанції повинен був врахувати, що у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження він не був обізнаний про дату ухвалення рішення у справі до моменту його отримання, що відбулося 18 травня 2023 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення було подано 19 травня 2023 року, тобто в межах 5-ти денного строку. Відтак, підстав для відмови в поновленні судом строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з позивача судових витрат у суду не було.
Що стосується розгляду заяви по суті, то ним було доведено розмір понесених витрат на надання правничої допомоги.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення клопотання ОСОБА_3 , в особі представника Цимбалюка С.В. , про поновлення процесуального строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та відмовляючи в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у відзиві відповідача була відсутня заява про надання доказів щодо розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення по суті справи, тому відсутні підстави для поновлення такого строку, а відповідно і ухвалення додаткового рішення.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 , в особі представника Цимбалюком С.В. , зазначено, що витрати на оплату послуг адвоката становлять 40 000 грн. Разом з тим, доказів на підтвердження зазначеного розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, (договорів, рахунків тощо), до відзиву залучено не було. Строк для подачі таких доказів суду закінчувався 15 травня 2023 року - у понеділок включно. Заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була подана через засоби електронного зв'язку 19 травня 2023 року, тобто з пропуском встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України п'ятиденного строку після ухвалення рішення у справі по суті - 08 травня 2023 року.
Разом з тим, із змісту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що ОСОБА_3 , в особі представника Цимбалюком С.В. , було заявлено клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення з посиланням на те, що оскільки по справі було відкрито спрощене провадження і призначено справу до судового розгляду без повідомлення і виклику сторін та було ухвалено судове рішення, про факт чого відповідач ОСОБА_3 дізнався лише 18 травня 2023 року, коли отримав рішення суду, то зазначене призвело до того, що він не мав можливості своєчасно (в межах п'ятиденного строку) подати до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України).
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2023 року розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Оскільки, судом першої інстанції розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідач не міг припустити коли саме судом буде розглянута справа по суті, а отже не міг вчасно надати суду докази щодо розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу.
Крім того, як свідчать матеріали справи пропущений відповідачем строк на подання доказів щодо розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу є незначним.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
З урахування викладеного, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Частиною 3 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи наявність заяви ОСОБА_1 про відмову від позову, яка прийнята апеляційним судом, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано наступні документи:
копію договору про надання професійної правничої допомоги , укладений 01 серпня 2021 року між АО «АК «Мельник і Квашин» та ОСОБА_3 ;
копію додаткової угоди №1 від 10 квітня 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 01 серпня 2021 року;
копію акту виконаних робіт від 18 травня 2023 року;
Згідно п.1.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 01 серпня 2021 року предметом договору є забезпечення об'єднанням захисту прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_3 у вигляді надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізацій прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
Представництво інтересів клієнта у судах всіх рівнів та спеціалізації під час здійснення судочинства у якості позивача, відповідача чи третьої особи з усіма правами представника, які передбачені ЦПК України або КАС чи ГПК України, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами; представництва інтересів Клієнта, як потерпілого, свідка, підозрюваного або обвинуваченого, при проведенні будь-яких слідчих дій за його участі, під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, а у разі потреби і під час судового провадження в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідно до п.2.2 цієї угоди клієнт відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оплачує працю об'єднання по наданню правової допомоги, означеної у п.1.1 цього договору, за фіксованою ціною, яка визначається зокрема з розрахунку 25 000грн. за участь адвоката в судовому процесі в суді кожної інстанції окремо по кожній справі незалежно від кількості судових справ та виконаної роботи/наданих послуг адвокатом або за окремою додатковою угодою ціна договору (розмір гонорару) визначається, шляхом виставлення об'єднанням рахунків клієнту, за фактом виконаних робіт, вартість яких має відповідати (бути не нижче)), ніж розмір гонорару адвоката, затвердженому рішенням Ради адвокатів Харківської області №7 від 31 березня 2018 року.
Згідно акту виконаних робіт АО «АК «Мельник і Квашин» здійснило надання для ОСОБА_3 в період х 10 квітня 2023 року по 18 травня 2023 року включно послуги професійної правничої допомоги адвокатами об'єднання згідно вимогам зазначеного договору та додаткової угоди до нього на загальну суму 40 000грн.
Натомість позивач ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Р., заперечує проти вказаних розмірів витрат на правову допомогу та вважає їх необгрунтованими та неспівмірними.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені відповідачем ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Між тим, враховуючи характер виконаної адвокатами АО «АК «Мельник і Квашин» роботи наданої у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони представника відповідача - Цимбалюк С.В., значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, враховуючи той факт, що розгляд справи проводився судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також заперечення ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Р., щодо визначеного заявником розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000грн.
Також, частиною 2 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги було сплачено 1 610,40грн. судового збору.
За таких обставин 50% судового збору сплаченого ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги підлягає поверненню з державного бюджету, а саме 805,20грн. (1 610,40грн. / 2).
Керуючись ст.206, п.4 ч. 1 ст.255, ст.ст.256, 368, 373, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , в особі представника Трофименко Романа Олександровича , - задовольнити та прийняти відмову від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики.
Визнати нечинним рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 травня 2023 року та провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики - закрити.
Повернути ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету 805,20грн. (вісімсот п'ять гривень 20коп.).
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в особі представника Цимбалюка Сергія Васильовича , - задовольнити частково.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2023 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000грн. (десять тисяч гривень 00коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2023 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова