"29" березня 2010 р.Справа № 16/16-10-508
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Гридчина О.С. за довіреністю від 11.01.2010р.
Від відповідача: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” до дочірнього підприємства „Російський продукт” про стягнення 27466,72 грн., -
Відкрите акціонерне товариство „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” (далі по тексту ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з дочірнього підприємства „Російський продукт” (далі по тексту ДП „Російський продукт”) 27466,72 грн. загальної заборгованості за договором № 240/08 від 04.12.2008р., у тому числі 23676,54 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 372,01 грн., пені в сумі 2542,14 грн., витрат від інфляції у сумі 876,03 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ДП „Російський продукт” договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” товару.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” (Постачальник) та ДП „Російський продукт” (Дистриб'ютор) було укладено договір № 240/08 від 04.12.2008р., відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 Дистриб'ютор за домовленістю із Постачальником отримує передбачений умовами даного договору комплекс прав та обов'язків щодо представництва інтересів Постачальника на території міста Одеси та Одеської області, у тому числі пошук клієнтів (покупців), продаж кондитерських виробів в узгодженому обсязі, маркетингову, рекламну та торгово-посередницьку діяльність у вказаному регіоні з метою розширення ринків збутів продукції Постачальника. Загальний обсяг товару, що постачається за цим договором визначається протягом строку дії цього договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару, що поставляється відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору № 240/08 від 04.12.2008р. Дистриб'ютор зобов'язується покупати у Постачальника товари окремими партіями та здійснювати продаж товару в регіоні від свого імені. Дистриб'ютор зобов'язується покупати, пропонувати до продажу та здійснювати продаж товарів у регіоні в узгодженому асортименті (номенклатурі), що пропонуються до продажу безпосередньо Постачальником. Детальний асортимент (номенклатура) та кількість товару, що поставляється Постачальником Дистриб'ютору, узгоджується сторонами та вказуються у накладних та специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 10.1 договору № 240/08 від 04.12.2008р. даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2008р., але будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Водночас відповідно до п. 10.3 вказаного договору якщо за місяць до спливу строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то він вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.
Враховуючи, що жодна із сторін у встановлений договором строк не зверталася до іншої із заявою про припинення дії цього договору, суд, керуючись наведеними умовами п. 10.3 договору № 240/08 від 04.12.2008р., доходить висновку про неодноразове продовження дії вказаної угоди.
Проаналізувавши умови вказаного договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказана угода є змішаною угодою та у тому числі має ознаки договору поставки.
Згідно з положень ст. 712 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом розділу 3 договору № 240/08 від 04.12.2008р. підставою для постачання товарів є замовлення Дистриб'ютора. Поставка товарів здійснюється Постачальником окремим партіями на умовах DDP рампа складу Дистриб'ютора згідно з Інкотермс -2000 за адресою, що вказується у замовленні. Витрати з транспортування товару до місця постачання несе Постачальник. Дистриб'ютор зобов'язаний розвантажити автомобіль з поставленим товаром та належним чином оформити товаротранспортні накладні, засвідчити їх підписом особи, яка уповноважена на отримання товару та відбитком печатки. Згідно з п. 3.12 договору № 240/08 від 04.12.2008р. право власності на поставлену партію товару переходить до Дистриб'ютора з моменту її передачі по ТТН.
Як вбачається з матеріалів справи в межах даного договору позивачем здійснювалася поставка товарів відповідачу. При цьому, в межах даної справи позивачем висуваються вимоги про стягнення заборгованості за отриману згідно з товарно-транспортною накладною на відпуск хлібопекарських виробів від 08.07.2009р. партію товарів. Так, за товарно-транспортною накладною на відпуск хлібопекарських виробів сер. ЗХК № 66941 від 08.07.2009р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 38308,04 грн..
У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
При цьому, відповідно до п. 4.5 договору № 240/08 від 04.12.2008р. сторонами було обумовлено, що Дистриб'ютор зобов'язується здійснити повний розрахунок за отриману партію товару відповідно до ТТН протягом 21 календарного дня з моменту приймання вказаної партії Дистриб'ютором від Постачальника (дати підписання Дистриб'ютором ТТН Постачальника), якщо інше не буде встановлюватися додатковим письмовим погодженням сторін. Слід зазначити, що жодних додаткових угод з приводу зміни строків оплати між сторонами укладено не було. Згідно з п. 4.7 даного договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості партії товару у безготівковому порядку у гривнях на банківський рахунок Постачальника.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Але в порушення умов п.п. 4.5, 4.7 договору № 240/08 від 04.12.2008р., вимог ст.ст. 525, 526, 193 ЦК України ДП „Російський продукт” розрахунки у встановлений договором строк за поставлену згідно з товарно-транспортною накладною на відпуск хлібопекарських виробів сер. ЗХК № 66941 від 08.07.2009р. партію товару було здійснено лише частково, внаслідок чого за Дистриб'ютором утворилась заборгованість перед ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 23676,54 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В свою чергу, згідно з п. 8.3 договору № 240/08 від 04.12.2008р. при порушенні строків оплати Дистриб'ютор сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, за несвоєчасне виконання ДП „Російський продукт” грошових зобов'язань за вказаним договором ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” додатково було нараховано до сплати відповідачу пеню в сумі 2542,14 грн. в межах періоду, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, за несвоєчасне виконання Дистриб'ютором грошових зобов'язань по договору № 240/08 від 04.12.2008р. ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” додатково було нараховано до сплати відповідачу 372,01 грн. 3% річних та 876,03 грн. інфляційних витрат.
Таким чином, приймаючи до уваги невиконання ДП „Російський продукт” договірних зобов'язань по оплаті вартості придбаних ним за договором № 240/08 від 04.12.2008р. товарів, ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ДП „Російський продукт” 23676,54 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 372,01 грн., пені в сумі 2542,14 грн., витрат від інфляції у сумі 876,03 грн., всього -27466,72 грн.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.
На думку суду, розмір основного боргу у сумі 23676,54 грн. ДП „Російський продукт” перед ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1”, збитків від інфляції та 3% річних, а також пені витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень діючого законодавства України, підтверджується накладною про передачу відповідачу обумовлених договором № 240/08 від 04.12.2008р. товарів, банківськими виписками, актом звірки взаємних розрахунків, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд оцінює позовні вимоги ВАТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” про стягнення з ДП „Російський продукт” 27466,72 грн. загальної заборгованості за договором № 240/08 від 04.12.2008р., у тому числі 23676,54 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 372,01 грн., пені в сумі 2542,14 грн., витрат від інфляції у сумі 876,03 грн., правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 510, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 510, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з дочірнього підприємства „Російський продукт” / 65026, м. Одеса, вул.. Гоголя, 23, кв. 37, фактична адреса: 65006, м. Одеса, вул.. Краснослободська, 1/7, п/р 26004246991 в Одеській філії ВАТ „Морський транспортний банк”, МФО 328168, код ЄДРПОУ 32972182 / на користь відкритого акціонерного товариства „ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1” / 69032, м. Запоріжжя, вул.. Верхня, 1, п/р 260044330 в ЗОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 05486763 / 23676 грн. 54 коп. /двадцять три тисячі шістсот сімдесят шість грн. 54 коп./ - основного боргу; 3% річних у розмірі 372 грн. 01 коп. / триста сімдесят дві грн.. 01 коп./; пеню в сумі 2542 грн. 14 коп. /дві тисячі п'ятсот сорок дві грн. 14 коп./; витрати від інфляції у сумі 876 грн. 03 коп. /вісімсот сімдесят шість грн.. 03 коп. /; 274 грн. 67 коп. / двісті сімдесят чотири грн. 67 коп./ - держмита; 236 грн. 00 коп./ двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 30.03.2010р.
Суддя