Справа № 22ц - 2630 / 2010 Рішення постановлено під головуванням
Категорія 57 судді Марчук В.С.
Доповідач : Сопрун В.В.
02 липня 2010року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді: Сопруна В.В..
суддів: Медяного В.М., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Сніжко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність щодо перерахунку пенсії за минулі роки та про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
за апеляційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2009 року,
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність щодо перерахунку пенсії за минулі роки та про зобов'язання провести перерахунок пенсії. Мотивував свій позов тим, що наказом командуючого військами Прикарпатського військового округу №056-ПН від 20.11.1990 року був звільнений, у запас із посади, відповідального виконавця, Іллінецького районного комісаріату за пунктом «Д» ст. 46 з правом носіння військової форми одягу і направлений до Іллінецького районного військового комісаріату для постановки на військовий облік згідно з наказом від 20.ХІ.1990 року №238.
З 21.11.1990 року Вінницьким обласним військовим комісаріатом йому була призначена пенсія згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Проте, в останні роки пенсії військовослужбовців значно зросли, однак Вінницьким обласним комісаріатом, а з 1.01.2007 року - Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахунок його пенсії не проводився. Такі дії позивач вважає бездіяльними щодо обох відповідачів і просить суд визнати неправомірною бездіяльність обох відповідачів та зобов'язати їх провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії з урахуванням: щомісячної відсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 23.02.2002 року №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»; щомісячної 70% надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, встановлену Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та управління державної охорони України за безперервну службу»; премій, передбачених пунктом 3 постанови КМ України № 829 від 22 травня 2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та розділом 3, 4 Указу Президента України № 923/96 від 4.Х.1996 року, наказом Міністерства оборони України від 5.03.2001 року №75.
Просив, даний перерахунок зробити за період з 1.01.2003 року по 2005 рік так, як в подальшому пенсія нараховується та виплачується правильно.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 11.06. 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Вінницького обласного військового комісаріату щодо не проведення належного перерахунку пенсії ОСОБА_1
Зобов'язано Вінницький обласний військовий комісаріат зробити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням щомісячної 100 відсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» щомісячної 70-ти відсоткової надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України № 389 від 5.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» і премій передбачених п. З Постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», починаючи з 1 січня 2003 року по 1 січня 2005 року. В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою (рішенням) суду першої інстанції, головне управління ПФУ оскаржує її в апеляційному порядку (а.с.68-70), посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваної судової постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Задовільняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пенсія нараховується з 1990 року.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.ХІІ.1991 року № 2011-ХІІ, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби проводиться відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 15.04.2005 року, при вирішенні спорів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, крім вищезазначених Законів України, суди зобов'язані керуватися і іншими нормативно-правовими документами до складу яких входять: постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам ,...» та постанови КМУ від 6.04.1998 року № 452; наказ Міністерства Оборони України від 8.08.1994 року № 205 «Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати у Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей» та інші аналогічні накази міністерств і відомств.
Позивач у своєму позові просить провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.00 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», не виходячи із змін внесених у ст. 43 ЗУ. №2262-12 ЗУ № 1769-1V від 15.06.2004 року на які посилаються обидва відповідачі, а на підставі Указів Президента України № 173 від 23.02.2002 року та № 389 від 5.05.2003 року, які діяли до 1.01.2008 року, а потім втратили чинність згідно Указу Президента України № 1234/2007 від 18.ХП.2007року.
Відповідно до зазначених Указів Президента України № 173/2002 від 23.02.02 року та № 389/2003 від 5.05.2003 року були установлені щомісячні надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) і щомісячні надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України залежно від стажу роботи від 10 до 90 відсотків.
ОСОБА_1 має вислугу років понад 25 років (а.с. 9), то ця надбавка може бути 90 відсотків.
Премії були передбачені п. З Постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців».
Таким чином, зазначені нормативно-правові документи передбачали перерахунки призначених пенсій, але ці перерахунки не були проведені.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду, передбаченого ст.ст. 99,100 КАС України не заслуговують на увагу, оскільки у ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зазначено, що суми пенсії, не одержані з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час, без обмеження будь-яким строком, а тому не можна до даного позову застосувати річний строк, передбачений ст. 99 КАС України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення (постанову в даному випадку) без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, підставно визнав неправомірною бездіяльність Вінницького обласного військового комісаріату та зобов'язав його провести перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії з урахуванням щомісячної 100 відсоткової надбавки, встановленої Указом президента України № 173 від 23.02.2002 року, щомісячної 10 відсоткової надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України № 389 від 5.05.2003 року та премій, передбачених п.3 Постанови КМ України № 829 від 22.05.2000 року, починаючи з 01.01.2003 року по 01.01.2005 року.
Судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права і відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно з'ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни оскарженої постанови судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області необґрунтовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - відхилити.
Постанову Іллінецького районного суду від 11 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підпис
З оригіналом вірно :