Справа №760/33162/21 2/760/12024/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 29 травня 2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 12960 про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості за кредитним договором від 17 грудня 2020 року № 2385950.
Свої вимоги мотивує тим, що 09 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шарковим О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі вищевказаного виконавчого напису про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 22 480,46 грн.
Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не направлялась, та нею не було отримано вимоги про наявність заборгованості та її стягнення, також відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з неї боргу, зокрема оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суд установив, що 17 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2385950, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн. Пунктами 1.3., 1.4. договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 17 грудня 2020 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 16 січня 2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 12960 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 22 480,46 грн з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
З виконавчого напису вбачається, що відповідно до договору відступлення права вимоги від 23 квітня 2021 року № 67-МЛ Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступлено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за кредитним договором від 17 грудня 2020 року № 2385950, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1
09 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шарковим О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 12960, виданого 29 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 22 480,46 грн.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі- Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилалася на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, посилаючись на те, що заборгованість не є безспірною, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення, зокрема нотаріально посвідченого кредитного договору, а також не направлялась позивачу вимога про наявність заборгованості та її стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису від 29 травня 2021 року № 12960 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2020 року № 2385950 у сумі 22 480,48 грн, яка утворилася за період з 23 квітня 2021 року по 28 травня 2021 року та складається з заборгованості за кредитом - 7 880 грн, заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 12 670,52 грн, простроченої заборгованості за комісією - 1 000 грн, а також плати за вчинення виконавчого напису - 929,94 грн.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази того, що укладений між товариством та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц).
Також, у матеріалах справи, що розглядається відсутні докази надсилання вимоги від стягувача про усунення порушень та виконання умов кредитного договору від 17 грудня 2020 року № 2385950 позивачу, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином позивач, не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, була позбавлена можливості заперечувати проти вимоги відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані банком документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, не надавши відзиву на позов, наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 1 362 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вбачається з матеріалів справи 24 листопада 2021 року між адвокатом Фещенком І. С. та ОСОБА_1. був укладений договір про надання правової допомоги № 24112021. Відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 24 листопада 2021 року № 24112021 вартість послуг адвоката становить 3 500 грн, яку сплачено адвокату, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера № 08092022К від 08 вересня 2022 року.
Таким чином, оплата позивачем судових витрат, пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу, підтверджена належними та допустимими доказами.
Під час розгляду даної справи від відповідача не надходило заперечень щодо розміру визначеної позивачем вартості судових витрат.
Співмірності судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач також не оспорював.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 3 500 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18. 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною від 29 травня 2021 року № 12960.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 грн та витрати на правничу допомогу в сумі - 3 500 грн.
Відомості щодо учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28;
третіх осіб:
- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 9, оф. 1;
- приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, місцезнаходження: м. Київ, пров. Бехтерівський, 4-Б, оф. 2.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна