Справа №760/11102/19
2/760/6495/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в квітні 2019 р. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 24.06.2016 року в розмірі 95671,43 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 24.06.2016 р., позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилається на наступне.
Так, відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 24.06.2016 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 75000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Позивач свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач, в свою чергу зобов'язався, на підставі п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.12.6 договору погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Позивач зазначає, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до Договору №б/н від 24.06.2016 р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 19.03.2019 р. становить 95671,43 грн., з яких: 72288,02 грн. - заборгованість за кредитом; 18351,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 4531,97 грн. - штраф (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.04.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, виходячи з наступного.
Так відповідач зазначає, що позивач грунтує свої позовні вимоги на підписаній з ним 24.06.2016 р. Анкеті №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а не на визначенй законом формі відповідного договору. Крім того, ніякий договір між ним та банком не укладався, а Анкета підписана не діючим на той період головою правління.
Також відповідач зазначає, що за інформацією Українського бюро кредитних історій (UBKI), вказаний позивачем кредитний ліміт на його картковий рахунок, був погашений в повному обсязі 06.07.2018 р. і на цій підставі банком закритий, що підтверджується Витягом з інформації (UBKI) про закриття карткового рахунку від 05.07.2018 з нульовим станом кредитного ліміту від 24.06.2016 №SAMDNWFC00027191947.
Даний факт про закриття картки та кредитного рахунку Приватбанком також підтверджений довідкою від 07.07.2018 №90JDJF2TEP3OOGAE.
На підставі наведеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
23.01.2020, 27.08.2020 та 05.10.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник зазначає наступне.
Так, відповідач підписав Заяву № б/н від 24.06.2016 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 270000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Підписавши заяву Банк та Клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua складають Договір про надання банківських послуг.
Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладння кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двусторонньоьго кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.
Позивачем до суду надана копія анкети-заяви від 24.06.2016 р., з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дні, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. З копії заяви-анкети чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладання договору, шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що ця заява, разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надано кредитку World Black Edition та встановлено поточну процентну ставку у розмірі 0,01% річних, вказано розміри комісій та штрафів.
Щодо посилання відповідача на не укладення кредитного договору, то він особисто підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами та Тарифами» які викладені на офіційному сайті Банку, складає між ним та Банком Договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договру, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного Договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Згідно виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, відповідач скористався кредитними коштами 20.04.2018, в подальшому заборгованість була погашена, проте з 05.07.2018 р. Клієнт знову скористався наданими коштами та вийшов на прострочку, в результаті чого виникла заборгованість, тому в подальшому відповідач мав вносити щомісячний платіж більший за попередні з метою погашення виникненої заборгованості, чого відповідач не зробив.
Щодо доводів відповідача про закритя рахунку, слід заначити, що платіжна картка це лише інструмент за допомогою якого здійснюється доступ до карткового рахунку на якому встановлений кредитний ліміт. Картрахунок може бути закритий на підставі заяви Держателя, або Банк має право закрити картрахунок, письмово повідомивши про це Держателя, при цьому останній зобов'язаний не пізніше 30 днів з моменту повідомлення повернути картку в Банк, після чого обслуговування картки припиняється. Держатель зобов'язаний погасити усі види заборгованості перед Банком, в тому числі які виникли на протязі 30 днів після повернення картки.
Проте, відповідач із заявою про закриття саме поточного рахунку не звертався, картку в Банк не повертав, заборгованість свою не погасив. Тому поточний рахунок на даний момент відкритий та дійсний. Відповідач мав змогу різними шляхами здійснювати погашення заборгованості в тому числі і через відділення Банку, а тому його заперечення являються необґрунтованими.
01.07.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає, що закриття картки та кредитного рахунку підтверджений довідками Приватбанка, а тому відповідно до вимог ст..16 ЦПК України позивач у разі наявних претензій до відповідача повинен був вжити всіх заходів для досудового врегулювання спору, однак позивачем дані вимоги Закону виконані не були.
27.08.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник зазначає, що доводи відповідача є неправомірними, та такими, що вводять суд в оману.
21.12.2020 до суду від відповідача надійшла заява по суті справи та пояснення, відповідно до якої відповідач просить закрити провадженя у справі за відсутності предмету спору, окільки він має штучний характер.
22.12.2020 до суду від представника позивача надійшли пояснення, відповідно яких представник зазначає про наступне.
Так, відповідач підписав Заяву № б/н від 24.06.2016 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 75 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Підписавши заяву Банк та Клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладння кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.
На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) -ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п.1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав Відповідач (п.1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві.
Відповідач із заявою про закриття саме поточного рахунку не звертався, картку в Банк не повертав, заборгованість свою не погасив. Тому поточний рахунок на даний момент відкритий та дійсний.
Платіжна картка це лише інструмент за допомогою якого здійснюється доступ до карткового рахунку на якому встанволений кредитний ліміт.
Довідка №0000001146253901 від 24.07.2018 р. була надана Банком відповідачу за його зверненням для отримання виписки по погашенню кредиту за сервісами «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка», але оскільки у Банку відсутня можливість надання виписок за даними сервісами, Банком було надано довідку про закриті договора за сервісами «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка».
Вищезазначене підтверджується випискою по рахунку, що міститься в матеріалах справи та самою довідкою №0000001146253901 від 24.07.2018 р., з якої вбачається, що номер договору 1703318783531 дата оформлення 31.03.2017 р. Картка погашення договору НОМЕР_2 сумма договору UAN 6223 Комісія клієнта UAN 180.47 Поточний статус договору закртий. Тобто, закритим є договір 1703318783531, а не картка для погашення договору. Оскільки картка НОМЕР_2 вказана у довідці як картка для погашення ще за договорами 1704038840362, 1704058855177, 1704068877351, 17062610180435, 17070410303670, 18030314807039 які є закритими у інші дати, що включає вірогідність закриття картки декілька разів у різні періоди часу.
Надана відповідачем довідка №0000001146253901 від 24.07.2018 р. не стосується предмету спору, оскільки була надана для підтвердження закриття договорів за сервісами «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка», проте предметом позову є стягнення заборгованості за договором б/н від 24.06.2016 р.
29.12.2020 р., 05.01.2021 р., 11.01.2021 р. до суду від відповідача надійшли пояснення, за змістом яких вбачається, що відповідач заперечує проти викладинх доводів представника, позовні вимоги вважає необгрунтованими, та повторно викладає доводи, надані раніше у відзиві на позовну заяву.
22.01.2021 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, які аналогічні да пояснень наданих 22.12.2020 р.
13.05.2021 до суду від представника позивача надійшли пояснення.
Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву, відповідно до якої представник підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а справу просить розглянути за відсутності представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. 29.09.2021 року подав заяву про розгляд справи без його участі.
Так, дослідивши матеріали справи‚ врахувавши надані сторонами пояснення та доводи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 24.06.2016 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н про надання банківських послуг, згідно з умовами якого останій отримав кредит у розмірі 75000,00 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
АТ КБ «ПриватБанк» надано суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором № б/н від 24.06.2016 р. станом на 19.03.2019 р. становить 95671,43 грн., з яких: 72288,02 грн. - заборгованість за кредитом; 18351,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 4531,97 грн. - штраф (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 24.06.2016 р. процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором 24.06.2016 р., посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.06.2016 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15.04.2019 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд звертає увагу на те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року винесеній по справі № 342/180/17.
Відповідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому відсутні підстави для стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом, штрафу та пені.
При цьому, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, оскільки відповідач, отримавши картку, користувався кредитними коштами, які своєчасно не повертав, у нього утворилась заборгованість по тілу кредиту в загальній сумі 72288, 02 грн., що підтверджується випискою по рахунку.
Так, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 24.06.2016р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, та також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суду, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 23.02.2018 р. за тілом кредиту у розмірі 72288,02 грн. У іншій частині позову слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 536, 549-551, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 633, 638, 634, 1046-1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.06.2016 р. в розмірі 72288 грн. (сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 02 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Кушнір