ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
22.09.2023 Справа № 914/1875/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Цікала А. І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро»
про:відвід судді Цікала А. І.
у справі:№ 914/1875/16
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман»
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» (вул.Миколайчука, буд. 22, м. Львів, 79059; ідентифікаційний код 22366581).
Учасники у справі не викликались.
ВСТАНОВИВ:
На розгляді в Господарському суді Львівської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» (вул. Миколайчука, буд. 22, м. Львів, 79059; ідентифікаційний код 22366581).
Детальний рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 р. відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь», яке в подальшому замінено на ТзОВ «ФК «Кантієро» про визнання недійсним договору від 07.10.2016 р. за № 07/10-16 про організацію та проведення аукціону з продажу майна банкрута ТзОВ фірма «Гетьман», укладеного між ТзОВ фірмою «Гетьман» та ПП «Укрторгцентр»; відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь», яке в подальшому замінено на ТзОВ «ФК «Кантієро» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ фірма «Гетьман», який відбувся 01.12.2017 р.; відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ «ФК «Кантієро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н, укладеного між ТзОВ фірмою «Гетьман» та ОСОБА_1 за результатами проведення аукціону від 01.12.2017 р. із продажу майна ТзОВ фірми «Гетьман» (лот № 1), посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Стефанюк О. І. та зареєстрованого за № 6269.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 р. у справі № 914/1875/16 залишено без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «ФК «Кантієро» - без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 05.07.2023 р. касаційну скаргу ТзОВ «ФК «Кантієро» задоволено частково; скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 р. у справі № 914/1875/16 в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» (у подальшому заміненого на ТзОВ «ФК «Кантієро») про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ фірми «Гетьман» та заяви ТзОВ «Фінансова компанія «Кантієро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрут; прийнято в цій частині нове рішення, яким вимоги заяв ТзОВ «ФК «Кантієро» задоволено; визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТзОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017 р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н, укладений між ТзОВ фірмою «Гетьман» та ОСОБА_1 за результатами проведення аукціону від 01.12.2017 р. із продажу майна банкрута (лот № 1); у решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 р. у справі № 914/1875/16 залишено без змін.
Матеріали справи № 914/1875/16 повернуто до Господарського суду Львівської області. Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, ухвалою від 11.09.2023 р. призначено розгляд справи на 03.10.2023 р.
21.09.2023 р. до суду за вх. № 22981/23 від ТзОВ «ФК «Кантієро» надійшла заява про відвід судді Цікала А. І. у справі № 914/1875/16. Правовою підставою відводу вказано норму пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Позиція заявника.
ТзОВ «ФК «Кантієро» вказує, що про підстави заявленого відводу дізнався після постановлення ухвали Господарського суду Львівської області від 11.09.2023 р., якою призначено до розгляд справу та скаргу заявника на дії та бездіяльність ліквідатора.
Так, заявник вважає, що наявні обставини, які, на думку ТзОВ ФК «Кантієро», викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а саме: 1) безпідставне затягування або невжиття суддею Господарського суду Львівської області Цікало А. І. заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; 2) порушення суддею засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 3) подання ТзОВ «ФК «Кантієро» до Вищої ради правосуддя скарги про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення, вчинені під час розгляду справи.
Зокрема, заявник вказує про розгляд двох заяв Банку більше трьох років, безпідставне відкладення розгляду справи, невиконання ліквідатором вимог ухвал суду, безпідставне відкладення заяв ТзОВ «ФК «Кантієро» більше ніж на три місяці, тощо. Крім того, заявник вважає неналежними дії суду щодо відкладення розгляду скарги на дії/бездіяльність ліквідатора/керівника банкрута, який є прямо заінтересованою особою щодо банкрута, дії якого не відповідають вимогам закону.
Також, заявник вказує про порушення суддею принципів рівності усіх перед законом та судом і змагальності, які підтверджуються тим, що судом було прийнято докази без попереднього їх надіслання іншим учасникам, що також підтверджується постановами судів вищих інстанцій, тощо.
Додатково, враховуючи подання скарг на дії судді до ВРП, розгляд яких не завершено, заявник вважає, що для виключення сумнівів у об'єктивності та неупередженості головуючого судді Цікала А. І. останнього необхідно відвести від розгляду даної справи.
Позиція суду.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Інститут відводу заінтересованих в результаті справи суддів є гарантією об'єктивності дослідження фактичних обставин справи та вчинення інших процесуальних дій.
У контексті об'єктивного критерію … окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для відводу судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Так, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Як з'ясовано з заяви про відвід судді, заявник вказує, що має сумніви в об'єктивності та неупередженості головуючого судді Цікала А. І., адже останнім ухвалювались процесуальні рішення про відкладення, про прийняття доказів, тощо, які на думку заявника є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 р. № 6-рп2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Заявлена підстава відводу за своєю суттю зводиться до незгоди ТзОВ «ФК «Кантієро» з процесуальною діяльністю суду в цій справі (постановленням відповідних ухвал при розгляді заяв, клопотань, тощо). Потрібно зауважити, що підставами для відводу судді можуть бути лише конкретні обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості такого судді. При цьому незгода з процесуальною діяльністю суду до таких обставин не може належати, адже в такому випадку будь-яка сторона в будь-якій справі зможе в такий спосіб змінювати суддю у своїй справі.
Саме тому, законодавцем включено до статті 35 Господарського процесуального кодексу України частину 4: незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. З урахуванням наведених обставин суд визнає необґрунтованими заявлені доводи. У даному випадку варто зауважити, що заявник впродовж розгляду справи не мав сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 р. зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, зважаючи на необґрунтованість заявлених обставин як підстав відводу, суд вважає за необхідне передати справу № 914/1875/16 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України
Керуючись ст. ст. 2, 35, 36, 38, 39, 228, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Передати справу № 914/1875/16 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачений ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя Цікало А.І.