ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2023Справа № 910/6303/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі
1) Миронівської міської ради
2) Комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Миронівської опорної багатопрофільної лікарні»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед»
про визнання частково недійсним договору
за участю представників сторін:
прокурор: Галась О.М.
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Миронівської міської ради (далі - Миронівська міськрада, позивач-1) та Комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Миронівської опорної багатопрофільної лікарні» (далі - КНП «Миронівська ОБЛ», позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» (далі - ТОВ «Ілатанмед», відповідач) про визнання частково недійсним договору поставки № 22/3110 від 22.04.2020 та стягнення 241 925, 23 грн.
У обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що на підставі укладеного КНП «Миронівська ЦРЛ» із переможцем відкритих торгів - ТОВ «Ілатанмед» договору поставки товарів за державні кошти № 22/3110 від 22.04.2020 відповідачу було перераховано 3 698 00,00 грн. в якості плати за товар, з яких 241 925, 23 грн. - податок на додану вартість. Разом з тим постановою Кабінету міністрів України № 224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого певні медичні товари звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезенням на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Оскільки товар, який було поставлено відповідачем, входить до затвердженого КМУ переліку, ТОВ «Ілатанмед» безпідставно включило до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 241 925, 23 грн., що за доводами прокурора є підставою для визнання договору в цій частині недійсним та стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів.
У позові прокурор просив:
- визнати недійсним пункт 1.4 розділу 1 «Предмет та ціна договору» та специфікацію додатку № 1 до договору поставки товарів за державні кошти № 22-3110 від 22.04.2020, укладені між КНП Миронівської районної ради «Миронівська центральна районна лікарня» та ТОВ «Ілатанмед» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 241 925,23 грн.
- стягнути з ТОВ «Ілатанмед» до місцевого бюджету Миронівської міської територіальної громади кошти ПДВ у розмірі 241 925,23 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
У підготовчому засіданні, за клопотанням представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 було закрите провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача коштів у сумі 241 925,23 грн. до місцевого бюджету Миронівської міської територіальної громади, адже судом було встановлено, що під час розгляду справи ТОВ «Ілатанмед» повністю повернуло КНП «Миронівська ЦРЛ» надлишково сплачену за договором № 22-3110 від 22.04.2020 суму ПДВ.
Отже, подальший розгляд справи здійснюється за позовними вимогами прокурора про визнання недійсним пункту 1.4 розділу 1 «Предмет та ціна договору» та специфікації додатку № 1 до договору поставки товарів за державні кошти № 22-3110 від 22.04.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 241 925,23 грн.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті прокурор заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники позивачів у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача-1 подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не подав.
Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що Комунальним некомерційним підприємством Миронівської районної ради «Миронівська центральна районна лікарня» (КНП «Миронівська ЦРЛ») на веб-порталі публічних закупівель «prozorro.gov.ua» 22.02.2020 було опубліковане оголошення про проведення закупівлі за № UA-2020-02-20-001849-а - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини.
За результатами проведення відкритих торгів, 22.04.2020 між КНП «Миронівська ЦРЛ» та переможцем закупівель - ТОВ «Ілатанмед» був укладений договір поставки товарів за державні кошти № 22/3110 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника товар: код за ДК 021:2015 33110000-4 візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (Цифровий рентгенівський апарат на два робочі місця, Код НК 024:2019-37645 система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова), а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1, 1.2 договору).
Найменування товару, ціна, кількість, асортимент визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Так, відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) передбачено поставку діагностичної рентгенівської системи HF-525 Plus у кількості 1 шт. (виробник EcoRay Co., LTD, Південна Корея). Загальна вартість товарів без ПДВ - 3 456 074,77 грн, крім того ПДВ - 241 925,23 грн, загальна сума (з ПДВ) - 3 698 000, 00 грн.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а у відношенні гарантійних та грошових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов указаного договору КНП «Миронівська ЦРЛ» 30.06.2020 отримало товар та перерахувало на рахунок ТОВ «Ілатанмед» 3 698 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 241 925,23 грн, що підтверджується видатковою накладною № 27 від 26.06.2020 та платіжним дорученням № 1 від 26.06.2020.
Разом з тим Обухівською окружною прокуратурою було встановлено, що вказаний договір поставки укладений з порушенням норм податкового законодавства, а саме: п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу та постанові Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 в частині включення ПДВ до загальної ціни договору, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3). Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).
За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).
Таким чином зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У такому випадку до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Миронівської міської ради та КНП «Миронівська ОБЛ» у даному випадку прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим суб'єктом владних повноважень із захисту інтересів держави є Миронівська міська рада, яка є засновником КНП «Миронівська ОБЛ», яке, у свою чергу, є розпорядником бюджетних коштів та стороною договору.
Як вбачається з матеріалів справи, КНП «Миронівська ЦРЛ» було передане до комунальної власності Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради згідно з рішенням Миронівської міської ради від 02.11.2020 № 1847-32-VII «Про прийняття до комунальної власності Миронівської міської об'єднаної територіальної громади із комунальної власності територіальних громад Миронівського району об'єктів сфери охорони здоров'я».
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 розділу 1 Статуту КНП «Миронівська ОБЛ» Комунальне некомерційне підприємство Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків КНП «Миронівська центральна районна лікарня». Підприємство є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну медичну допомогу, проводить заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров'я; здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямованих на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку(п. 1.4, п. 1.7 Статуту).
Згідно з п. 1.5 розділу 1 Статуту підприємство створене на базі майна, що належить до комунальної власності Миронівської міської територіальної громади.
Отже, КНП «Миронівська ОБЛ» (яке є правонаступником КНП «Миронівська ЦРЛ), як юридична особа, створене для забезпечення потреб територіальної громади у медичному обслуговуванні населення шляхом надання йому медичних послуг, здійснює закупівлі товарів робіт і послуг за бюджетні кошти, має обов'язкові ознаки замовника у розумінні п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», про що свідчить наявний витяг з веб-сайту публічних закупівель «Prozorro» щодо проведення закупівлі за № UA-2020-02-20-001849-а (інформація розміщена у відкритому доступі, адреса у мережі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-02-20-001849-а).
Відповідно до п. 1.6, 7.1 - 7.3 Статуту засновником (власником) та органом управління підприємства є Миронівська міська територіальна громада в особі Миронівської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику. Управління підприємством здійснює Миронівська міська рада (засновник).
Пунктом 10.4 Статуту встановлено, що засновник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Як встановлено судом, розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації № 43 від 06.02.2019 схвалено Миронівську районну цільову соціальну Програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2019-2020 роки. Вказаною Програмою визначено план заходів щодо її реалізації та орієнтовне забезпечення коштів Програми.
У подальшому, розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації № 302 від 12.12.2019 в новій редакції схвалено додатки 1, 2 до вказаної Програми. Так, додаток 2 - орієнтовне забезпечення коштами Програми доповнено п. 10, відповідно до якого заплановано закупівлю Цифрового рентгенівського апарату на 2 місця за 3 500 000,00 грн. Рішенням Миронівської районної ради № 571- 26 - VII від 17.12.2019 «Про внесення змін до Миронівської районної цільової соціальної Програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2019-2020 роки» затверджено вищевказані зміни. У подальшому, рішенням сесії Миронівської міської ради № 851-22-VII від 31.01.2020 «Про передачу коштів іншої субвенції у вигляді міжбюджетного трансферту районному бюджету Миронівського району (для придбання рентген апарату)» вирішено надати у 2020 році із загального фонду міського бюджету Миронівської об'єднаної територіальної громади на засадах міжбюджетного трансферту районному бюджету Миронівського району кошти в сумі 3700000,00 грн. (три мільйони сімсот тисяч гривень грн. 00 коп.) на виконання заходів Миронівської районної цільової соціальної Програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2019-2020 роки для придбання рентген-апарату.
Отже, фінансування закупівлі КНП «Миронівська ЦРЛ» здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету Миронівської об'єднаної територіальної громади.
Відповідно до п. 4.7 Статуту КНП Миронівської міської ради «Миронівська ОБЛ» має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути особою, яка бере участь у справах, що розглядаються в судах України, міжнародних та третейських судах.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України правовою передумовою здійснення будь-якої публічної закупівлі, прийняття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів з бюджету є наявність відповідного бюджетного призначення.
Комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме: розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб'єктами, яким територіальною громадою передані відповідні владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами.
Тому в даному випадку КНП «Миронівська ОБЛ» є розпорядником бюджетних коштів, який отримав від головного розпорядника бюджетне асигнування, тобто повноваження на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів із бюджету за укладеним за наслідками проведеної публічної закупівлі договором.
У справах за позовами прокурорів щодо нецільового та неефективного використання бюджетних коштів їх розпорядником, зокрема, за вимогами про стягнення незаконно витрачених коштів, виключно розпорядник бюджетних коштів може бути позивачем як безпосередній учасник господарських відносин та сторона відповідного договору про закупівлю.
Враховуючи, що КНП «Миронівська ОБЛ» є особою, за рахунок якої відповідачем набуто спірні грошові кошти, відтак, прокурором правильно визначено даний орган в якості позивача - як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави, і який правомірно визначений прокурором як позивач, є Миронівська міська рада.
Судом встановлено, що листом № 56/3-230 вих. 22 від 03.08.2022 Обухівська окружна прокуратура проінформувала КНП «Миронівська ОБЛ» щодо наявності порушень вимог законодавства через неправильне застосування постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 та нарахування і сплату ПДВ під час укладення договору № 22 - 3110 від 22.04.2020.
У відповідь листом № 970 від 16.08.2022 КНП «Миронівська ОБЛ» повідомило окружну прокуратуру про те, що заходи з повернення сплаченої суми ПДВ за вищевказаним договором не вживалися, оскільки процедура закупівлі була розпочата до вступу в дію Переліку № 224 від 17.03.2020.
Листом № 56/3-845 вих. 23 від 26.01.2023, адресованим КНП «Миронівська ОБЛ», окружна прокуратура повторно поінформувала про порушення вимог законодавства при укладанні договору № 22-3110 від 24.04.2020 та зазначила про необхідність повідомлення про вжиті заходи щодо повернення безпідставно сплаченої суми ПДВ або інформування про причини, які перешкоджають самостійному захисту інтересів держави у даному випадку. Згідно з відповіддю КНП «Миронівська ОБЛ» № 231 від 03.02.2023 останньою заходи щодо повернення суми ПДВ за вищевказаним договором не вживалися.
Також листом окружної прокуратури № 56/3-846 вих. 23 від 26.01.2023 була поінформована Миронівська міська рада, яка є уповноваженим органом щодо захисту порушених інтересів держави, про необхідність вжиття заходів щодо стягнення безпідставно сплачених коштів ПДВ за договором № 22-3110 від 22.04.2020, однак, згідно з відповіддю Миронівської міської ради № 02-37/674 від 02.02.2023 такі заходи радою не вживалися та нею направлено лист до КНП «Миронівська ОБЛ» з метою отримання роз'яснень з указаного питання.
У подальшому Обухівська окружна прокуратура повторно зверталась до Миронівської міської ради (лист № 56/3-2507 вих. 23 від 07.03.2023) про необхідність вжиття заходів з метою стягнення безпідставно сплачених коштів ПДВ. Листом від 16.03.2023 рада повідомила, що КНП «Миронівська ОБЛ» надіслало претензію до ТОВ «Ілатанмед» щодо повернення ПДВ за договором № 22-3110 від 22.04.2020. У той же час, з додаткової інформації Миронівської міської ради № 02-37/2208 від 27.03.2023 встановлено, що вказана претензія була відхилена, а у Миронівської міської ради відсутні кошти для сплати судового збору, тому остання просила захистити інтереси держави у вказаних правовідносинах Обухівську окружну прокуратуру.
Отже, незважаючи на те, що прокурор повідомляв Миронівську міську раду та КНП «Миронівська ОБЛ», які мають відповідні повноваження для захисту економічних інтересів, про допущені порушення при укладенні оскаржуваного договору, позивачі не здійснили самостійних заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, для захисту порушених інтересів, внаслідок чого бюджетні кошти залишаються не повернутими понад два роки.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з указаним позовом керівником Обухівської окружної прокуратури були дотримані вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як відповідним органам стало відомо про порушення інтересів держави.
Розглянувши позовні вимоги прокурора про визнання пункту 1.4 розділу 1 «Предмет та ціна договору» та специфікації додатку № 1 до договору поставки товарів за державні кошти № 22-3110 від 22.04.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 241 925,23 грн. суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
Разом з тим при застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. 180, 189 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У даному випадку сторони договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.
Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). Проте, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак, він не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020, пункт 71 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції:
" 71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року."
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 був затверджений Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита (далі - Перелік № 224);
Зокрема, згідно з Переліком № 224 (в редакції на час укладення спірного договору) до медичних виробів, медичного обладнання та інших товарів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, включено таке медичне обладнання як «Апарати рентгенівські діагностичні» з кодом згідно УКТЗЕД - 9022.
При цьому відповідно до примітки 1 до Переліку № 224 коди наводяться у цьому переліку згідно з УКТЗЕД. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.
Згідно з пунктом 3 примітки до Переліку № 224 для звільнення від оподаткування медичного виробу, крім його віднесення до Переліку, повинно бути подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 761; або подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Матеріалами справи підтверджено наявність декларації № 01/2019 від 15.08.2019 про відповідність закупленого товару вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, яка чинна до 14.08.2024.
Згідно з сертифікатом відповідності № UA.TR.101-473.571/1 від 15.08.2019 системи рентгенівські діагностичні з допоміжними засобами та комплектувальними виробами визначено такими, що відповідають основним вимогам медичних виробів згідно Технічного регламенту щодо медичних виробі, затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013 № 753.
Також із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ілатанмед» долучило до тендерної пропозиції Сертифікат відповідності № 000696 від 15.08.2019, виданий органом оцінки відповідності - Державним українським об'єднанням «Політехмед», що є чинним до 14.08.2024. Вказаним сертифікатом аналогічно підтверджено, що системи рентгенівські діагностичні з допоміжними засобами та комплектувальними виробами визначено такими, що відповідають основним вимогам медичних виробів згідно Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013 № 753.
Таким чином, у зв'язку з віднесенням зазначеної групи товарів - Системи рентгенівської діагностичної HF-525 Plus - до тих, які відповідно до Переліку № 224 звільняються від оподаткування ПДВ, включення до ціни товару зазначеного податку під час укладання договору № 22-3110 від 22.04.2020 суперечить вимогам п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 (у редакції, чинній на час укладення договору).
Відповідна правова позиція щодо умов, необхідних для дотримання вимог податкового законодавства для звільнення від оподаткування, наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
За таких обставин, враховуючи, що пункт 1.4 договору та специфікації додатку № 1 до договору поставки товарів за державні кошти від 22.04.2020 № 22-3110, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, був укладений сторонами всупереч вимогам чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку, що вимога прокурора, заявлена на виконання конституційної функції прокуратури в інтересах держави, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову усі витрати, пов'язані з розглядом спору, зокрема по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Миронівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Миронівської опорної багатопрофільної лікарні» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» про визнання частково недійсним договору - задовольнити.
Визнати недійсним пункту 1.4 розділу 1 «Предмет та ціна договору» та специфікацію додатку №1 до договору поставки товарів за державні кошти № 22-3110 від 22.04.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Миронівської районної ради «Миронівська центральна районна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛАТАНМЕД» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 241 925,23 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» (03680, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, офіс 716, ідентифікаційний код 34494612) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, булл. Лесі Українки, 27/2, розрахунковий рахунок: UA028201720343190001000015641, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 02909996, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 12 вересня 2023 року.
Повний текст рішення складений 22 вересня 2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя К. І. Головіна