ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/588/23
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Добровінська В.Ю.
за участю:
представника позивача: Невисевич М.В., діє в порядку самопредставництва, згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ,
відповідача: ФОП Пригодський С.П.;
представника відповідача: Слівінський А.О. - адвокат, ордер від 13.06.2023, серія АМ № 1042471,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
до Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича
про стягнення 117708,00 грн.
Процесуальні дії по справі.
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Пригодського Сергія Павловича 117708,00 грн. неустойки за користування торговими місцями за час прострочення.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30 травня 2023 р.
В судовому засіданні судом оголошувались перерви з 30.05.2023р. до 22.06.2023, з 22.06.2023р. до 05.07.2023р., з 05.07.2023р. до 12.07.2023 р., з 12.07.2023р. до 17.08.2023 р.
13.06.2023р. від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.39-41).
22.06.2023р. від представника відповідача надійшли наступні документи:
- клопотання про продовження процесуальних строків для вчинення процесуальних дій (а.с.43-44);
- клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.45-46);
- клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Міський ринок" та Коростишівську міську раду (а.с.48-110).
26.06.2023р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.141-150).
В судовому засіданні 05.07.2023р. судом вирішувалися подані представником відповідача клопотання.
За результатами розгляду клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Міський ринок" та Коростишівської міської ради, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
За правилами ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Підставою участі третіх осіб у справі є їх юридична заінтересованість, яка грунтується на матеріально-правових відносинах з однією із сторін даної цивільної справи.
Матеріальною підставою залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є обгрунтоване припущення, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
В той же час, судове рішення може вплинути на права або обов'язки третьої особи, якщо між цією третьою особою і стороною, на боці якої вона бере участь у справі, існують певні правовідносини (права і обов'язки), які за наслідками вирішення справи можуть змінитися або припинитися, або якщо на підставі рішення суду між стороною і третьою особою виникнуть нові правовідносини (права і обов'язки).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.
Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Суд звертає увагу, що для залучення особи до участі у справі як третьої особи, має бути доведено наявність у неї матеріальних правовідносин зі стороною та її заінтересованість результатами спору.
Слід вказати, що відповідач жодним чином не обґрунтував як саме рішення у справі може вплинути на права та обов'язки КП "Міський ринок" та Коростишівської міської ради відносно відповідача. Суд також не вбачає такого впливу.
Відносно клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, то відповідач мотивує його тим, що справа має значний суспільний інтерес для громади міста Коростишева, значний обсяг і характер доказів, з урахуванням перебування на розгляді суду справ щодо незаконності діяльності позивача, самозахвату ним території комунального ринку та визнання договору оренди недійсним.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється в порядку загального або спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Згідно з ч.7 ст.250 ГПК України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
В силу положень ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначні справи можуть бути розглянуті тільки в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
З урахуванням критеріїв, наведених у ч. 3 ст. 247 ГПК України та врахованих при вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд не вбачає підстав для переходу до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
14.07.2023р. від позивача надійшов лист з доданими до нього документами, в підтвердження незвільнення відповідачем торгових місць (а.с.177-181).
Ухвалою суду від 17.08.2023р. розгляд справи по суті відкладено на 14.09.2023р.
14.09.2023р. від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судових рішень, в яких встановлені преюдиціальні обставини щодо відсутності у позивача майнових прав на об'єкт оренди, яке визначено судами як елемент благоустрою земельної ділянки комунальної форми власності - асфальтобетонного покриття, відносно якого позивач виступив орендодавцем. А також відсутністності у позивача своєї території за адресою м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 (а.с.192-214).
В судовому засіданні 14.09.2023р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2014р. сторонами було укладено договір оренди №467 торгівельного майданчику №№ 181, 182.
За результатами вирішення спорів між сторонами, судовими рішеннями було відмовлено у визнанні договору оренди недійсним та стягнуто з ФОП Пригодського С.П. заборгованості з орендної плати, зобов'язано орендаря звільнити займані торгівельні майданчики (справа №906/490/15), стягнуто неустойку в розмірі в розмірі подвійної орендної плати (№906/304/18), повторно відмовлено у визнанні договору недійсним (№906/1078/19).
Зазначає, що відповідач не виконує рішення суду по звільненню займаних торгівельних майданчиків та продовжує ними користуватися, у зв'язку з чим позивач нарахував до стягнення 117708,00 грн. неустойки за період з 01.10.2018р. по 01.02.2023р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що здійснює свою господарську діяльність на території КП "Міський ринок". У договірних правовідносинах перебуває з органом місцевого самоврядування щодо частини асфальтобетонного покриття на якій здійснює свою господарську діяльність.
Вказав, що винаймає у Коростишівської міської ради окремий об'єкт благоустрою для розміщення своїх металевих конструкцій, які знаходяться на іншому місці неіндивідуалізованої території в 1,2га.
Відповідач зазначив, що демонтував свої металеві конструкції та перемістив їх на інше місце на неіндивідуалізованій комунальній територій по вул.Шевченка, 40 в м.Коростишеві, яка не входить до цілісного майнового комплексу позивача, обставини чого встановлено у судових актах у справах №906/1060/18, 906/41/19 та 906/348/22
Зауважив, що постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду у справі № 906/1060/18 зобов'язано ПКР "Коростишівський ринок" та Коростишівську райспоживспілку звільнити земельну ділянку , на якій знаходиться асфальтобетонне покриття площею 10200 кв м, що використовується ними для організації ведення торгівельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволенні позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.08.2014. між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець/позивач) та фізичною особою - підприємцем Пригодським Сергієм Павловичем (орендар/відповідач) було укладено договір оренди № 467, згідно пп.1.1 якого, предметом договору є торгівельні майданчики № 181 та № 182 загальною площею 12 кв.м та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку (а.с.7)..
Відповідно до пп.3.1 договору, сторони погодили, що орендна плата складає за торгівельний майданчик № 181 - 692,40 грн. та за торгівельний майданчик № 182 - 461,60 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Згідно п. 6.1, договір діє з 01.08.2014 до 31.12.2014 включно.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 у справі №906/490/15 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до ФОП Пригодського Сергія Павловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівської міської ради Житомирської області, про стягнення 12694,00 грн. орендної плати та зобов'язання звільнити майданчики №181, №182, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016, зокрема, стягнуто з ФОП Пригодського Сергія Павловича на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" неустойку у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 181 та № 182 у розмірі 32 312 грн. за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 та зобов'язано ФОП Пригодського Сергія Павловича звільнити торгівельні майданчики № 181 та № 182, які розташовані на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" за адресою: 12501, м.Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка 40 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території Підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок" (а.с.8).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2018р. у справі №906/304/18 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівська міська рада, про стягнення неустойки, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Пригодського Сергія Павловича на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 71548,00 грн. неустойки за період з 01.03.2016 по 01.10.2018 (а.с.9-11).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.02.2020р. у справі №906/1078/19 за позовом ФОП Пригодського Сергія Павловича до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: КП "Міський ринок" Коростишівської міської ради, Коростишівської міської ради, про визнання недійсним договору оренди, відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Пригодського Сергія Павловича про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди №467 від 01.08.2014р. (а.с.12-18).
Посилаючись на те, що рішення суду у справі №906/490/15 від 30.03.2016 відповідачем не виконано в частині звільнення торгівельних майданчиків, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Пригодського Сергія Павловича 117708,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування торговими місцями за період з 01.10.2018р. по 01.02.2023р.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач подав суду копію рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради №178 від 15.11.2019р. про надання ФОП Пригодському С.П. в оренду окремого елементу благоустрою - асфальто-бетонного покриття, площею 26,45 квадратних метри згідно викопіювання, за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка, 40, терміном по 31.12.2020р. (а.с.98).
На підставі вказаного рішення 28.11.2019р. між ФОП Пригодським С.П. та Коростишівською міською радою було укладено договір №525 про надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності на термін по 31.12.2020р. (а.с.99-101).
11.01.2021р. ФОП Пригодським С.П. та Коростишівською міською радою укладено договір №2 надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності - асфальтобетонного укриття площею 26,45 м кв на термін по 31.12.2021р. (а.с.102-104).
25.08.2022р. ФОП Пригодським С.П. та КП "Міський ринок" Коростишівської міської ради укладено договір №3 про надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності - асфальтобетонне покриття площею 26,45 кв.м. для здійснення господарської діяльності на строк до 31.12.2022р. (а.с.145-146).
07.03.2023р. ФОП Пригодський С.П. та КП "Міський ринок" Коростишівської міської ради уклали договір №2 про надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності - асфальтобетонного покриття площею 27,53 кв.м. для здійснення господарської діяльності на строк до 31.12.2023р. (а.с.147-149).
19.04.2018р. депутатом Коростишівської міської ради VII скликання Рудченком Ю.В. в присутності депутатів Коростишівської міської ради Шуневич Л.І., Новак І.О., ФОП Веселовської-Галєєвої Ю.В., Шевельова М.І., в.о. міського голови Коростишівської міської ради Єсипчук Н.М., голови Коростишівської районної ради Бондарчука С.В., в.о. директора КП "Міський ринок",складено акт № 752, в я кому вказано, що в ході роботи зафіксовано звільнення торгівельних майданчиків №181 та №182, що розташовані по вул.Шевченка, 40 в м.Коростишеві позаду м'ясного павільйону згідно схеми розміщення, шляхом вивезення (демонтажу) металевих кіосків з території підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (а.с.105-107).
На підтвердження факту незвільнення відповідачем орендованих торгівельних місць позивач подав до суду копії:
- постанови від 03.12.2019р. начальника відділу Коростишівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/490/15 від 26.03.2018р. на підставі п. 11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- повідомлення Коростишівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області направленого Коростишівському ВП ГУНП у Житомирській області про вчинення Пригодським С.П. кримінального правопорушення (а.с.162, 164-165).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди №467 від 01.08.2014р.
Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст.763 ЦК України).
Відповідно до статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК.
Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Разом з тим, суд зазначає, що правовідносини між Підприємством Коростишівської райспоживспілки" "Кооперативний ринок" та Коростишівською міською ради не впливають на предмет доказування у даній справі про стягнення неустойки за користування торгівельним майданчиком.
Підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення неустойки є незвільнення відповідачем торгівельних місць та користування торгівельними майданчиками № 181 та № 182 на час звернення до суду.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд звертає увагу, що обов'язок доведення правомірності позовних вимог покладається на позивача.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).
Згідно ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з підстав і предмету позову, предметом доказування передусім є обставини користування або некористання відповідачем торгівельними майданчиками № 182, № 183 .
Суд зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено оформлення акту повернення орендованого майна лише у випадку повернення з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (ч.2 ст.795 ЦК України).
В даному випадку передане відповідачу в оренду майно - торгівельний майданчик не відноситься до категорії будівель, а тому при його передачі/поверненні не є обов'язковим укладення відповідних документів.
Тож, у даному випадку, факт виконання відповідачем ч.1 ст.758 ЦК України та рішення суду у справі №906/490/15 може бути підтверджено лише відсутністю на торгівельних місцях №№ 181, 182 належного відповідачу майна.
На підтвердження факту звільнення орендованих торгівельних майданчиків, позивач надав суду акт № 752 від 19.04.2018р., складений депутатом Коростишівської міської ради VII скликання Рудченком Ю.В. в присутності депутатів Коростишівської міської ради Шуневич Л.І., Новак І.О., ФОП Веселовської-Галєєвої Ю.В., Шевельова М.І., в.о. міського голови Коростишівської міської ради Єсипчук Н.М., голови Коростишівської районної ради Бондарчука С.В., в.о. директора КП "Міський ринок".
В акті вказано, що ФОП Пригодський С.П. здійснював свою діяльність з продажу непродовольчих товарів по вул. Шевченка,40 в м. Коростишеві в двох тимчасових спорудах у вигляді металевих кіосків орієнтовною площею 20 м кв.
Рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/490/15 зобов'язано ФОП Пригодського С.П. звільнити торгівельні майданчики шляхом вивезення металевих кіосків за межі території підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
В ході роботи зафіксовано звільнення торгівельних майданчиків №181 та №182, що розташовані по вул.Шевченка, 40 в м.Коростишеві позаду м'ясного павільйону згідно схеми розміщення, шляхом вивезення (демонтажу) металевих кіосків з території підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (а.с.105-107).
Посилаючись на звільнення ним орендованих місць, відповідач заперечує існування між сторонами будь-яких орендних правовідносин та використання торгівельних майданчиків №№ 181, 182.
Судом враховується, що відповідач, починаючи з 18.11.2019 перебуває в орендних правовідносинах з Коростишівською міською радою та КП "Міський ринок" Коростишівської міської ради, що підтвержується договорами оренди окремого елементу благоустрою комунальної власності щодо асфальтобетонного покриття за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40 (а.с. 99-104, 145-149).
Відносно посилань позивача на постанову від 03.12.2019р. начальника відділу Коростишівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/490/15 від 26.03.2018р. на підставі п. 11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", то вказаний документ судом не розцінюється як належний доказ, який доводить перебування у володінні Пригодського С.П. торгівельних майданчиків №№ 181 та 182 , та перешкоджання ним у доступі позивача до них.
Разом з тим, суд звертає увагу, що доказів притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (за повідомленням державного виконавця від 03.12.2019 (а.с. 164, 165) за невиконання рішення суду № 906/490/15, що підтвердило б факт користування ним торгівельних майданчиків, матеріали справи не містять.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що рішення суду у справі №906/490/15 про зобов'язання відповідача звільнити орендовані торгівельні майданчики було прийняте судом 30.03.2016р.
З того часу позивач (орендодавець) звертається до суду з позовами про стягнення з (відповідача) орендаря неустойки за час прострочення повернення об'єкта оренди, не вчинючи інших дій спрямованих на усунення перешкод в користуванні своїм майном.
Суд звертає увагу, що одним із принципів господарського процесу є принцип змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції "негативного доказу" для обґрунтування власної позиції.
Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі.
Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими.
В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи доводи сторін та подані на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що докази, подані відповідачем на підтвердження своїх заперечень є більш вірогідними, тому суд вважає доведеними обставини щодо не використання відповідачем торгівельних майданчиків №№181, 182.
Відтак, позивачем в позовній заяві не наведено обставин в підтвердження неповернення відповідачем орендованого майна, а також не надано належних доказів в підтвердження знаходження належних відповідачу кіосків на торгівельних майданчиках №№181, 182.
Враховуючи вищевикладене, а також недоведення позивачем факту продовження користування відповідачем орендованим майном, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.09.23
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 -позивачу (рек. з повід)
3 - відповідачу (рек. з повід; м. Коростишів, вул. Варшавська, 5 кв.3)