ЄУН 336/9653/23
провадження № 2/336/104/2023
УХВАЛА
іменем України
22 вересня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В.,
розглянувши матеріали адміністративної справи ЄУН 336/9653/23 (номер провадження 2/336/104/2023) за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
про оскарження рішень Державної служби України з безпеки на транспорті(Укртрансбезпека), а саме постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України: серії АА № 00010684 від 07.07.2023, серії АА № 00010685 від 07.07.2023, серії АА № 00012076 від 19.07.2023, серія АА № 00013259 від 01.08.2023,-
встановив:
18 вересня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оскарження рішень Державної служби України з безпеки на транспорті(Укртрансбезпека), а саме постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України: серії АА № 00010684 від 07.07.2023, серії АА № 00010685 від 07.07.2023, серії АА № 00012076 від 19.07.2023, серія АА № 00013259 від 01.08.2023, в якій позивач просить скасувати вказані постанови та закрити справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадку, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Статтею 172 КАС України визначено підстави та порядок об'єднання і роз'єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Правила об'єднання і роз'єднання позовів визначені статтею 172 КАС України.
Форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України. Згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
В поданій до суду позовній заяві позивач просить скасувати рішення Державної служби України з безпеки на транспорті(Укртрансбезпека): постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України: серії АА № 00010684 від 07.07.2023, серії АА № 00010685 від 07.07.2023, серії АА № 00012076 від 19.07.2023, серія АА № 00013259 від 01.08.2023, і закрити справи про адміністративні правопорушення.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем оскаржуються чотири постанови, та заявляються відповідно чотири основні (самостійні) вимоги, щодо правопорушень вчинених в різний час, на різних ділянках автомобільних доріг, зафіксовані різними технічними засобами, які винесені різними посадовими особами.
Предметом даної позовної заяви є об'єднані вимоги, які мають самостійні предмети та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення. Для з'ясування правомірності та обґрунтованості кожної позовної вимоги, є необхідним з'ясування обсягу обставин та дослідження документів, тощо.
Зі змісту позовної заяви не вбачається підстав об'єднання цих вимог в одне провадження, враховуючи, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, якщо вони пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (статті 21 і 172 КАС України).
В даному випадку предметом спору є чотири різні вимоги, а саме в поданій до суду позовній заяві позивач просить скасувати рішення Державної служби України з безпеки на транспорті(Укртрансбезпека): 1) постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00010684 від 07.07.2023, 2) постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00010685 від 07.07.2023, 3) постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00012076 від 19.07.2023, 4) постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АА № 00013259 від 01.08.2023.
В обґрунтування кожної вимоги наводяться різні докази.
В позовній заяві заявлено 4 окремі вимоги, які між собою не пов'язані.
В даному випадку позовні вимоги не можуть бути об'єднані, а тому дані позовні вимоги повинні розглядатись в окремих один від одного провадженнях.
У даному випадку об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадку, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
В позовній заяві відсутнє обґрунтування того, як ці заявлені вимоги пов'язані між собою, які є основними, а які похідними.
За таких обставин суддя дійшов висновку про те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, що відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви позивачеві.
Крім того, в порушення правил об'єднання позовних вимог, свідчить і вимога позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, як вказує позивач постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № 726345683 від 29 серпня 2023 року.
Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Однак дана заява таким вимогам не відповідає.
Згідно зазначеної позивачем постанови слідує, що відкрито виконавче провадження лише за однією постановою серії АА № 00012076 від 19.07.2023, доказів того що й інші постанови перебувають на примусовому виконанні у виконавчій службі позивачем не надано, також не надано доказів того, що здійснюється стягнення за вказаним виконавчим документом та в подальшому це може утруднити виконання судового рішення.
До заяви про забезпечення позову не було додано документів на підтвердження майнового стану позивача.
Саме по собі відкриття виконавчого провадження не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача.
Підстави для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі відповідно до статті 150 КАС України не є безумовними.
Суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності (суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред'явлено постанову до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо).
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом. Такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, і такі не є предметом оскарження (чи дії державного виконавця по примусовому виконанню).
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваних постанов суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача такими постановами, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 151-154, 160, 169, 172, 248, 256, 292-295 ЦПК України, суддя-
постановив:
В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа: постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № 726345683 від 29 серпня 2023 року, - відмовити
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оскарження рішень Державної служби України з безпеки на транспорті(Укртрансбезпека), а саме постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України: серії АА № 00010684 від 07.07.2023, серії АА № 00010685 від 07.07.2023, серії АА № 00012076 від 19.07.2023, серія АА № 00013259 від 01.08.2023, - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Надіслати копію ухвали позивачу.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Суддя: