МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
21 вересня 2023 р. № 400/8925/23
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В., розглянув в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 20.06.2023 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №400/3331/20; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 20.06.2023 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №400/3331/20.
24.08.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому також містяться клопотання про зупинення провадження у справі, спираючись на те, що позивач та військова частина НОМЕР_1 перебувають на у складі Збройних Сил України, тиа клопотання про передачу справи на розгляд іншого адміністративного суду за місцем постійного проживання позивача, зазначеним ним у позові.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Між тим, з огляду на приписи статті 3 Закону № 1934-XII, за змістом якої військові частини та органи військового управління (якими у цьому випадку є відповідач) є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб'єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
Зупинення провадження у справі за клопотанням військової частини (чи іншого військового формування) на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення військового стану.
Однак, зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Згідно зі статтею 26 Закону № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
З аналізу статті 26 Закону № 389-VIII слідує, що здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, на органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та необхідність відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Щодо передачі справи в порядку ч. 1 ст. 29 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Представник відповідача, обгрунтовуючи необхідність передачі справи вказує на те, що військова частина НОМЕР_1 не має юридичної адреси у Миколаївській області та фізично не розташована. Разом з цим, згідно особистих даних позивача, його місце проживання : АДРЕСА_4 .
Так, дійсно позивачем при поданні позовної заяви зазначено адресу перебування (проживання): АДРЕСА_4 , а також адресу реєстрації : АДРЕСА_5 , та додано копію паспорту з відміткою про місце реєстрації у м. Миколаєві.
Наведеною вище нормою ст. 25 КАС України передбачено право позивача звертатися до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження), тому дану позовну заяву подано з дотриманням правил територіальної підсудності, а тому відсутні підстави для передачі адміністративної справи в порядку ч. 1 ст. 29 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.25, 236, 248 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у адміністративній справі №400/8925/23 відмовити.
2. В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про передачу справи в порядку ч.1 ст. 29 КАС України відмовити
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.
Суддя В. В. Біоносенко