ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/14154/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема десантно-штурмова бригада), Військової частини НОМЕР_3 (командування Десантно-штурмових військ Збройних сил України), Військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України, про зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема десантно-штурмова бригада), Військової частини НОМЕР_3 (командування Десантно-штурмових військ Збройних сил України), в якій, просить:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 чи Військову частину НОМЕР_3 невідкладно прийняти рішення (наказ) про звільнення солдата ОСОБА_1 на підставі пп. “г” п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 чи Військову частину НОМЕР_3 провести повний розрахунок із солдатом ОСОБА_1 .
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що замість належного розгляду та реалізації рапорту позивача на звільнення, Військова частина НОМЕР_1 подала його на переведення до військової частини НОМЕР_4 . Також зі свого боку, на думку позивача, Військова частина НОМЕР_1 не виплатила грошову компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення у 2022 та 2023 роках, компенсацію за неотримане речове майно та додаткову грошову винагороду за 01.08.2022-16.08.2022.
Ухвалою суду від 22.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
ВЧ НОМЕР_3 проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві. Вказує, що позивач звільнений у запас, тому предмет спору відсутній.
Позивач подав відповідь на відзив ВЧ НОМЕР_3 , зазначає, що не отримав повного розрахунку; не здійснено належних записів у його військовому квитку; внесено недостовірну інформацію у витяги з наказів про його виключення зі списків частин; не надано запитуваних в рапортах позивача документів; не проведено йому належних виплат.
Ухвалами від 19.07.2023 суд відмовив у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про витребування доказів, про виклик свідків; також суд повернув позивачу без розгляду клопотання про доповнення позовних вимог та залучив до участі у справі співвідповідача - Військову частину НОМЕР_4 Міністерства оборони України.
ВЧ НОМЕР_1 подала відзив на позов. Вказує, що прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Позивач подав відповідь на відзив ВЧ НОМЕР_1 . Зазначає, що відповідач вчинив бездіяльність у спосіб ненадання відповідей на рапорти позивача і йому не було відомо про рішення прийняте командуванням ВЧ НОМЕР_1 .
ВЧ НОМЕР_4 надала свої заперечення на адміністративний позов. Відзив обґрунтований незгодою із заявленими вимогами у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки рішення за результатами розгляду звернення прийнято; позивач звільнений з військової служби та усі необхідні нарахування у зв'язку із звільненням проведені належним чином.
Ухвалою від 11.09.2023 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзивів, відповідей на відзиви, а також долучених письмових доказів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
Відповідно до посвідчення від 29.12.2021 серії НОМЕР_5 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2022 №278 позивач зарахований у розпорядження військової частини НОМЕР_1 .
06.06.2023 позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи) з наданням права носіння військової форми одягу.
16.06.2023 позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_3 щодо уточнення видання наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.06.2023 №86-РС.
У зв'язку із неналежним розглядом рапортів, та проявленою бездіяльністю, щодо звільнення з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 14 вказаної статті визначає, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Суд з'ясував і вказані обставини сторонами не спростовуються, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом.
З доказів у справі суд також встановив, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.06.2023 №174 з 21.06.2023 позивач виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, справи та посаду здав; вибув до нового місця служби - м. Житомир.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.06.2023 №178 ОСОБА_1 вважався таким, що зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення; справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Окремо суд акцентує увагу на доводах відповідачів викладених у відзивах на позовну заяву, щодо необхідності закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. За змістом ст. 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань позаяк заяви і клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог ст. 167 КАС України. Отже, заявлені у відзивах клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає судом вирішенню по суті.
Суд враховує, що приписами п. 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Частина 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених п. 225 Положення №1153/2008.
Згідно з абз. 2 п. 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 234 Положення №1153/2008 передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу доків військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис: перед оформленням документів для його звільнення з військової служби V разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Згідно з абз. 2 п. 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
За наявності певних сімейних обставин або інших поважних причин мобілізовані військовослужбовці під час воєнного стану можуть бути звільнені з військової служби.
Таку можливість передбачено в пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Підставами для звільнення є:
· виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років;
· виховання дитини, хворої на тяжкі хвороби (перелік визначено цим Законом);
· необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
· наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
· необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
· необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
· необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З даного приводу суд враховує, що доказами у справі підтверджується присвоєння батьку позивача ОСОБА_2 з 03.04.2023 І групи інвалідності за загальним захворюванням, безтерміново, з потребою стороннього догляду (довідка до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №733943) /арк.спр.20/. За вище визначеним переліком зазначене є підставою для звільнення з військової служби.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.07.2023 №192, солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за його рапортом від 01.07.2023 /арк.спр.133/.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладені обставини, суд висновує, що вимоги позивача про зобов'язання прийняти наказ про звільнення його з військової служби є безпідставними та жодним чином не сприятимуть відновленню його порушених прав.
Щодо інших вимог, стосовно здійснення повного розрахунку, суд зазначає, що відповідно до п. 2-2 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини на направленню на військовий облік по районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 05.07.2023 №192 визначено виплатити позивачу премію за особистий внесок в загальні результати служби у розмірі 650% посадового окладу з 01 по 05 липня 2023 року, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01 по 05 липня 2023 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, компенсацію за не використану щорічну основну відпустку за 2022-2023 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Суд враховує, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З даного приводу суд наголошує, що позивач з моменту прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.07.2023 №192, обізнаний у проведенні з ним всіх розрахунків при звільненні та з жодними запереченнями чи заявами не звертався, що також підтверджується рапортом позивача від 04.07.2023 за вх.№13427 та позивачем не спростовано.
З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, суд,-
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.