ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року Справа № 160/21266/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
22 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, у якій позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 57947563 від 28.02.2020 року.
В обґрунтування вимог позивач посилався, що в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 28.02.2020 року № 57947563, яка перебуває на виконанні у Петропавлівському ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначено про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від загальної суми, що підлягає стягненню у солідарному порядку. При цьому, зазначив, що виконання солідарного обов'язку зі сплати заборгованості, виключає наявність правових підстав для стягнення з кожного з солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, оскільки ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника. Відтак, у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 28.02.2020 № 57947563, а отже вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 вересня 2023 року відкриво провадження в адміністративній справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 КАС України та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строк до 19 вересня 2023 року для подання відзиву на позовну заяву.
18 вересня 2023 року на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, ОСОБА_1 , у якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 57947563 з примусового виконання виконавчого листа № 202/5505/15-ц виданого 01.10.2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 50618,38 шв. франків 38 сантимів, що за-курсом НБУ станом на 13.02.2015 рік становило 1 373 548,67 грн. та судового збору у розмірі 1522,50 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк». В межах даного виконавчого провадження, керуючись ст 27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 137062,37 грн., а постанову про стягнення виконавчого збору було виокремлено в окреме виконавче провадження 61489684 для подальшого виконання. Крім того, зазначили, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем на суму у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, якщо виконавчий документ передбачає солідарне стягнення то і сума (10% від суми яка підлягала солідарному стягненню) виконавчого збору буде стягуватись солідарно, а не по 10% з кожного боржника. За час виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 57947563 з ОСОБА_1 було стягнуто 837,97 грн. виконавчого збору. Водночас, зазначили, що час виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 50875579 з ОСОБА_3 було стягнуто 11209,00 грн. виконавчого збору. З ОСОБА_2 виконавчий збір взагалі не стягувався. Станом на 18.09.2023 рік сума не стягнутого виконавчого збору складає (солідарно) складає 125015,40 грн. Окрім того, ОСОБА_3 також звернулась з позовною заявою до суду з метою скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 50875579 (справа 160/21851/23).
Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2015 року, позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Петропавлівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 12.03.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, рах. № НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість за кредитним договором у розмірі 50618 (п'ятдесят тисяч шістсот вісімнадцять) шв. франків 38 сантимів, що за курсом НБУ станом на 13.02.2015 року становить 1373548,67 грн., яка складається з: 46603,45 шв. франків - заборгованості за кредитом; 4014,93 шв. франків - заборгованості за відсотками та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у розмірі 16834 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн.. 24 коп., яка складається з: 6660,11 грн. - пені за прострочення сплати кредиту; 10174,13 грн. - пені за прострочення сплати відсотків. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Петропавлівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 12.03.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, рах. № НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн.. 50 коп. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Петропавлівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 12.03.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 судовий збір в дохід держави у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн.. 00 коп. з кожного.
Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 15 січня 2016 року був виданий виконавчий лист № 202/5505/15-ц, на підставі якого 22 грудня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 57947563 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 50618 (п'ятдесят тисяч шістсот вісімнадцять) шв. франків 38 сантимів, що за курсом НБУ станом на 13.02.2015 року становить 1373548,67 грн., яка складається з: 46603,45 шв. франків - заборгованості за кредитом; 4014,93 шв. франків - заборгованості за відсотками та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у розмірі 16834 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн.. 24 коп., яка складається з: 6660,11 грн. - пені за прострочення сплати кредиту; 10174,13 грн. - пені за прострочення сплати відсотків; стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору 913, 50 грн; стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору 609 грн.
Згідно з постановою державного виконавця Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28 лютого 2020 року, закінчено виконавче провадження ВП № 57947563 на підставі п. 9 частини першої ст. 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».
28 лютого 2020 року державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП 57947563 з ОСОБА_1 .
06 березня 2020 року державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 61489684 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 137062,37грн.
Позивач не погодившись із постановою від 28.02.2020 року державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП 57947563 з ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 3 ч.1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Ч.3 ст.45 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Закон №1403-VIII).
Згідно з ч.1, ч.3 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Згідно з ч.6, ч.7 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, обов'язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: фактичне виконання судового рішення; вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
З аналізу наведених вище правових норм, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов'язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Ст.40 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Так, судом встановлено, що вищевказане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 202/5505/15-ц, про солідарне стягнення, зокрема з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 50618 (п'ятдесят тисяч шістсот вісімнадцять) шв. франків 38 сантимів, що за курсом НБУ станом на 13.02.2015 р. становить 1 373 548,67 грн.
Тобто, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за виконавчим листом № 202/5505/15-ц виданим на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором є солідарними боржниками по сплаті сплати боргу.
Згідно ч.1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. (ч.ч.1, 2, 4 ст. 543 ЦК України)
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто, солідарний обов'язок боржників за основним зобов'язанням породжує їх солідарне зобов'язання й за іншими платежами, пов'язаними з виконанням основного зобов'язання.
Враховуючи, що солідарним боргом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перед ПАТ «УкрСиббанк» була сума 1 373 548,67 грн то й виконавчий збір має бути обрахований відповідачем виходячи з розміру саме цієї суми боргу відносно чотирьох боржників солідарно.
Станом на дату прийняття відповідачем постанови від 28.02.2020 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 розмір та умови стягнення виконавчого збору визначались положеннями ч.ч.1,2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), відповідно яких виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Судом встановлено, що 29.01.2020 року від АТ «УкрСиббанк» надійшла заява про закінчення виконавчого провадження на підставі ч. 9 ст 39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичне виконання, тобто боржник сплатив борг на користь стягувача під час примусового виконання рішення суду.
28.02.2020 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ч. 9 ст 39 Закону України «Про виконавче провадження», а постанову про стягнення виконавчого збору щодо позивача було виокремлено в окреме виконавче провадження 61489684 для подальшого виконання, із визначенням суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 15 січня 2016 року № 202/5505/15-ц.
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Суд зауважує, що питання стягнення виконавчого збору із солідарних боржників не врегульовано в законодавчому порядку, однак за загальним правилом солідарний обов'язок боржників означає, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Тобто, посилання представника позивача не необґрунтованість стягнення усієї суми виконавчого збору із позивача, який є солідарним боржником, не відповідає самій суті солідарного обов'язку.
Крім того, зазначаючи про те, що ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника, представником позивача не конкретизовано, яку норму порушив державний виконавець.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 540/1187/19.
Суд також зауважує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при здійсненні виконавчих дій.
Водночас, суд зауважує, що станом на 18.09.2023 рік сума не стягнутого виконавчого збору складає (солідарно) складає 125015,40 грн., тобто відповідачем здійснюється списання заборгованості по сплаті виконавчого збору солідарно від сплачених сум усіх боржників по виконавчим провадженням за виконавчим листом №.202/5505/15-ц. А посилання позивача на те, що виконавчий збір буде стягуватись з кожного боржника по 10 % від указаної суми з кожного боржника, є лише припущенням позивача. При цьому, у разі подвійного стягнення виконавцем суми виконавчого збору, позивач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до суд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, щодо прийнятих спірних наказів відповідача, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову в цілому, оскільки дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ґрунтуються на приписах Закону №1404-VIII, тоді як твердження позивача про її протиправність не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду даної адміністративної справи.
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням останньої правової позиції Верховного Суду у даній категорії справ, суд дійшов до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 72-77, 229, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
УХВАЛИВ:
Позову заяву ОСОБА_1 до Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст.287 КАС України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складений 21.09.2023 року.
Суддя А.О. Коренев