ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 вересня 2023 року Справа № 160/8005/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
18 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частин доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року.
Ухвалою суду від 04 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду:
- обґрунтування підстав поважності пропуску звернення до суду, у разі необхідності подання заяви із зазначенням підстав для поновлення такого строку та подання відповідних доказів.
На виконання ухвали суду від 04.05.2023 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» 14 серпня 2023 року від представника позивача - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з даним позовом представник позивача зазначила, що відповідно до правових висновків Верховного Суду щодо строків звернення до адміністративного суду, викладених у постанові від 27.07.2022 у справі №460/783/20, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. На підставі викладеного, представник позивача зазначає, що вимоги, викладені у позовній заяві - про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є тотожними з вищевикладеними у постанові Верховного Суду, що в свою чергу свідчить про наявність поважних причин пропуску процесуального строку на подання позову до суду, передбачених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши заяву представника позивача щодо поновлення процесуального строку звернення до суду з даним позовом та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ та відповідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) позивачу призначено пенсію.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, п.3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 №2262-ХІІ особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розмірі грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
На виконання п.3 Постанови №103 позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 щомісяця окремою сумою виплачувалась різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту Постанови №103 та місячним розміром отриманої особою пенсії. Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена в повному обсязі, а отже з порушенням строків виплати.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.09.2022 року №29261-22763/М-01/8-0400/22 позивача було повідомлено про відмову у здійсненні нарахування та виплати компенсації з посиланням на те, що виплату було проведено в порядку визначеному пунктом 3 Постанови №103, у подальшому в порядку визначеному Постановою №1088, а тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Позивач не погодившись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Постанови №103 позивачу здійснено у період з 01.01.2019 до 30.06.2021, що позивачем не заперечується, у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Отже, отримавши 30.06.2021 доплату до пенсії позивач мав дізнатись, що йому не виплачена відповідачем компенсація втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати доплати до пенсії та звернутися до суду до 30.12.2021.
Однак, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати доплати до пенсії лише у вересні 2022 року, що позивачем не заперечується і про що він зазначає у позові, та на яке позивачем отримано відповідь 28.09.2022.
Вказане підтверджує факт того, що позивачем відповідні дії на відновлення своїх прав почали вчиняться вже після сплину року та п'ять місяців з моменту отримання ним виплати доплати до пенсії.
У свою чергу, до суду із даним позовом позивач звернувся лише 18.04.2023 року, тобто поза межами строків звернення до суду, які встановлені ч.2 ст.122 КАС України (для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Таким чином, позивачем пропущений шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження дій відповідача, які полягають у відмові нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку виплати доплати до пенсії.
Посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався з моменту отримання від відповідача у вересні 2022 року відповіді на своє звернення, тобто після спливу строку понад року та п'ять місяців з моменту отримання відповідних виплат, не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду.
Відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання ним адміністративного позову у період з червня 2021 року (початок перебігу шестимісячного строку для позивача) до грудня 2021 року (кінець перебігу шестимісячного строку), оскільки у вказаний період позивач вже був обізнаний про порушення його права.
Обставини наведені позивачем у заяві від 14.08.2023 не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Отже, суд вважає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а на обґрунтування заяви про усунення недоліків позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева