ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року Справа № 160/11723/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
30.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047050022035 від 24.04.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у страховий стаж періоди роботи з 16.11.1992 по 20.05.1995 та з 24.02.1997 по 09.03.1998 рр.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії від 17.04.2023 р. з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову зазначено, що пенсійним органом періоди роботи з 16.11.1992 по 20.05.1995 та з 24.02.1997 року по 09.03.1998 року не зараховані, оскільки в довідці від 13.04.2023 року № 8 не зазначені накази про звільнення через неможливість встановлення на підставі архівної справи, матеріали якої або вкрадені або втрачені, а трудова книжка не містить необхідних записів про роботу у спірні періоди з невідомих причин. Позивач зазначає, що підставою для зарахування до страхового стажу і призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не недоліки записів уточнюючої довідки. Уточнити інформацію про працю позивача в архівах чи профільних міністерствах України немає можливості, про що свідчить архівна довідка АУ Кам'янської міської ради № 21-18/113 від 23.02.2023 року та архівна довідка АУ Кам'янської міської ради № Г-21/2-08/181 від 21.02.2023 року. Додаткові уточнюючі дані, зокрема, номери наказів про звільнення не має змоги надати з об'єктивних причин, пов'язаних зі сплином часу, перебудовою країни та втратою чи викраденням архівних матеріалів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11723/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 23.06.2023 року подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що 17.04.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Заява про призначення пенсії за віком відпрацьовувалась по принципу “єдина черга” та автоматизованим шляхом потрапила на відпрацювання до спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.04.2023 № 047050022035 позивачу надано відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вік позивача становить 60 років. За матеріалами відмовної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 28 років 11 місяців 6 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.11.1992 по 20.05.1995 та з 24.02.1997 по 09.03.1998. Відповідно довідки від 13.04.2023 № 8, періоди роботи з 16.11.1992 по 20.05.1995 та з 24.02.1997 по 09.03.1998 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки, не зазначено накази про звільнення. Оскільки заява позивача від 17.04.2023 про призначення пенсії за віком не була предметом розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішення про відмову в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось, тож вимоги позивача щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком з 17.04.2023, з урахуванням висновків суду є передчасними та задоволенню не підлягають.
17.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області до суду подано відзив. Заперечуючи проти позивних вимог, пенсійний орган зазначив, що відомості про періоди роботи позивача з 16.11.1992 по 20.05.1995, з 24.02.1997 по 09.03.1998 трудовою книжкою не підтверджуються. Головним управлінням встановлено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача складає 28 років 11 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Приймаючи рішення від 24.04.2023 № 047050022035 Головне управління діяло на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У довідці від 13.04.2023 № 8 зазначено, що встановити, зокрема, дату звільнення немає можливості. Дати, визначені позивачем як дати звільнення з роботи, є лише датами отримання трудової книжки, що вбачається із довідки від 13.04.2023 № 8. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів того, що власник або уповноважений орган дотримався трудового законодавства та видав трудову книжку працівнику саме в день його звільнення. Факт роботи позивача у спірні періоди не підтверджується достатніми, допустимими, належними та достовірними доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 років, 17.04.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення від 24.04.2023 року № 047050022035, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за нормами статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 6 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.11.1992 по 20.05.1995 року та з 24.02.1997 по 09.03.1998, оскільки в довідці від 13.04.2023 року № 8 не зазначені накази про звільнення.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.04.2023року № 047050022035 про відмову у призначенні пенсії, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відносяться відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідачів чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (ст. 44 ЗУ №1058-IV)
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст. 24 ЗУ №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 ЗУ №1058-IV).
При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід взяти до уваги, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
За записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 не вбачається праця позивача у спірні періоди.
Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом наведених вище положень надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Отже, в даному випадку, за відсутності необхідних записів у трудовій книжці позивача, необхідно застосовувати норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Для підтвердження праці у спірні періоди позивача, нею було подано до пенсійного фонду довідку Дочірнього підприємства «Санаторій «Дніпровський» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 13.04.2023 року за № 8.
Відповідно до наданої довідки від 13.04.2023 № 8, ОСОБА_1 працювала у спірні періоди:
- 16.11.1992 прийнята на посаду офіціанта 3-го розряду (наказ № 112-к від 16.11.1992);
- 20.09.1995 трудова книжка НОМЕР_3 видана на руки ОСОБА_1 . Дату та наказ звільнення встановити не має можливості (архів втрачено або викрадено);
- 24.02.1997 прийнята на посаду чергової корпусу № 2 (наказ № 6-к від 24.02.1997);
- 09.03.1998 трудова книжка НОМЕР_3 видана на руки ОСОБА_1 . Дату та наказ звільнення встановити не має можливості (архів втрачено або викрадено).
Отже, в даному випадку, а ні записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 , а ні довідкою Дочірнього підприємства «Санаторій «Дніпровський» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 13.04.2023 року за № 8 достименно підтвердити працю позивача в спірні періоди не можливо.
Судом не приймаються доводи позивача щодо відсутності можливості усунути недоліки порядку заповнення трудової книжки, які допустив роботодавець, оскільки, як слідує з тексту довідки від 13.04.2023 № 8, трудова книжка НОМЕР_3 видана на руки ОСОБА_1 , проте до пенсійного органу позивачкою було надано трудову книжку позивача НОМЕР_2 .
Приписами пункту 2 Порядку № 637 встановлено, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пункт 25 Порядку № 637 зазначає, що у тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.
Отже, в даному випадку, з наданої довідки Дочірнього підприємства «Санаторій «Дніпровський» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 13.04.2023 року за № 8 не має змоги встановити дату та номер наказу про звільнення позивачки, отже, не має змоги підтвердити працю позивача в період з 16.11.1992 року по 20.05.1995 року та з 24.02.1997 року по 09.03.1998 року.
Показань свідків для здійснення органами Пенсійного фонду України підтвердження стажу роботи матеріали справи не містять. З відповідними заявами про підтвердження спірного стажу роботи показаннями свідків позивач ні до пенсійного органу ні до суду не зверталась.
Дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) в спірні періоди не містять відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення від 24.04.2023 року № 047050022035 про відмову у призначенні пенсії, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не є протиправним та не підлягає скасуванню. Вимоги позивача про зарахування спірних періодів до страхового стажу не підлягають задоволенню оскільки відсутні належні докази наявності у позивача зазначеного трудового стажу у спірні періоди та його не підтвердження у визначений чинним законодавством спосіб.
За вказаних обставин, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська