ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року Справа № 160/9404/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач) №222030019577 від 30.12.2022 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.12.2022 та призначити з 26.12.2022 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди з 10.06.1999 по 15.03.2002, з 01.05.2005 по 30.09.2009, з 10.07.20012 по 01.10.2013, з 12.11.2013 по 17.03.2014, з 19.03.2014 по 11.05.2016, з 01.11.2016 по 28.02.2017, з 01.06.2017 по 30.09.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням відповідача №222030019577 від 30.12.2022р. відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсії.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що за результатом розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 10.06.1999 по 15.03.2002, оскільки у розпорядженні про звільнення відсутній номер розпорядження, що свідчить про порушення п.2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 Інструкції та обумовлює відсутність правових підстав вважати такий запис достовірним без підтвердження його іншими первинними документами, зокрема, наказом про звільнення з роботи. Уточнюючи довідки про підтвердження зазначених періодів роботи позивачем не надавались. Також, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.05.2005 по 30.09.2009, з 10.07.20012 по 01.10.2013, з 12.11.2013 по 17.03.2014, з 19.03.2014 по 11.05.2016, з 01.11.2016 по 28.02.2017, з 01.06.2017 по 30.09.2017, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до відповідних фондів Республіки Молдова. Страховий стаж позивача складає 21 рік 01 місяць 18 днів.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.06.1962 р.н. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 26.12.2022 року про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомленням від 06.01.2023 №0400-010220-8/3028 надіслав рішення відповідача №222030019577 від 30.12.2022 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Крім того, зазначено, що страховий стаж позивача - 21 рік 01 місяць 18 днів та за результатом розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи: з 10.06.1999 по 15.03.2002, оскільки у розпорядженні про звільнення відсутній номер розпорядження; з 01.05.2005 по 30.09.2009, з 10.07.20012 по 01.10.2013, з 12.11.2013 по 17.03.2014, з 19.03.2014 по 11.05.2016, з 01.11.2016 по 28.02.2017, з 01.06.2017 по 30.09.2017, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до відповідних фондів Республіки Молдова.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058).
Враховуючи те, що позивач має посвідку на постійне проживання в Україні та постійно проживає на території держави Україна за адресою: АДРЕСА_1 , то з огляду на принцип територіальності, закріплений Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі також Угода від 13 березня 1992 року) суд вважає, що пенсійне забезпечення позивача повинно здійснюватися за законодавством України.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону № 1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 1 Угоди від 13 березня 1992 року, яка діяла на час роботи позивача на території Республіки Молдова закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь - якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією угодою.
Аналіз наведеного дає підстави дійти висновку про те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію та її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначенця пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Частиною 4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.56 Закону України від 54.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.З Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, трудова книжка НОМЕР_1 від 04.05.2005 на ім'я позивача містить записи про період роботи з 10.06.1999 по 15.03.2022 в АТ «Фабрика вина с. Етулія» та трудова книжка НОМЕР_2 від 21.12.1985 на ім'я позивача містить належним чином оформлені записи про період роботи з 01.05.2005 по 30.09.2009 в ТОВ «Леогрант», з 10.07.2012 по 01.10.2013 в МП «Еступрінь», з 12.11.2013 по 17.03.2014 в Теоретичному ліцеї ім. С.П. Економова, з 19.03.2014 по 11.05.2016 в ТОВ «Онур-Констракшн», з 01.11.2016 по 28.02.2017 в ТОВ «Картепе», з 01.06.2017 по 30.09.2017 в ТОВ «Румселінь».
Відповідно до Довідки №724 від 07.06.2022, виданої Адміністрацією с. Етулія, підтверджується дійсний заробіток позивача, а також підтверджено, що з усіх включених у довідку сум зроблені відрахування: за період з 1999 по 2000 до Пенсійного фонду за встановленими тарифами, за період після 01.01.2001 здійснено сплату ЄСП до органів МПЗ за встановленими ставками. Переклад з румунської та російської мов на українську мову виконано перекладачем Ревенко О.В., справжість підпису перекладача засвідчено нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. 14.12.2022, зареєстровано в реєстрі за №11608.
Перекладачем ОСОБА_2 здійснено переклад трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 04.05.2005 з румунської мови на українську мову справжість підпису перекладача засвідчено нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корнєєнковою Н.О. 10.06.2022, зареєстровано в реєстрі за №8434.
07.07.2022 позивачу видано відомості з Національної каси соціального страхування Республіки Молдова, відповідно до яких підтверджено сплату індивідуальних внесків у спірні періоди. Переклад з румунської мови на українську мову виконано перекладачем ОСОБА_2 , справжність підпису перекладача засвідчено нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корнєєнковою Н.О. 09.08.2022, зареєстровано в реєстрі за № 15706.
Отже, як записами в трудовій книжці, так і додатковими документами, підтверджено, що саме в ці періоди позивач був працевлаштований та із заробітку були сплачені відповідні внески.
Суд бере до уваги, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Слід зазначити, що не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, а саме: роботодавці; підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію; застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 3 і 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - для осіб, зазначених у пункті 14 статті 11 цього Закону.
За приписами статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
За змістом статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15.04.1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, та ратифікованої Законом України від 11.07.1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якість закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Тому, не зарахування Пенсійним фондом до загального страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 01.05.2005 по 30.09.2009, з 10.07.20012 по 01.10.2013, з 12.11.2013 по 17.03.2014, з 19.03.2014 по 11.05.2016, з 01.11.2016 по 28.02.2017, з 01.06.2017 по 30.09.2017є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 10.06.1999 по 15.03.2002 до страхового стажу, оскільки у розпорядженні про звільнення відсутній номер розпорядження суд виходить з наступного.
Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії довідку.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність номеру розпорядження у розпорядженні про звільнення не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність номеру розпорядження у розпорядженні про звільнення, допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 10.06.1999 року по 15.03.2002року.
З урахуванням наведеного, рішення №222030019577 від 30.12.2022 року про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком позивачу, суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року в справі №816/1229/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути по суті заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 26.06.2022 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 536грн. 80коп.
Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №222030019577 від 30.12.2022 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.06.1999 по 15.03.2002, з 01.05.2005 по 30.09.2009, з 10.07.20012 по 01.10.2013, з 12.11.2013 по 17.03.2014, з 19.03.2014 по 11.05.2016, з 01.11.2016 по 28.02.2017, з 01.06.2017 по 30.09.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536грн. 80коп. (п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова