УХВАЛА
м. Вінниця
19 вересня 2023 р. Справа № 120/11425/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Сивак М. М.,
представника позивача: Шкелебея О.В.,
представника відповідача: Вишнівського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про закриття провадження в справі
за позовом: ОСОБА_1
до: Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
14.08.2023 від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки на думку відповідача, дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Представник відповідача вказує, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не є органом державної влади, не здійснює публічно-владних управлінських функцій та не надає адміністративних послуг. Разом з цим, представник відповідача зазначає, що чинне законодавство України не містить жодної норми, яка б визначала право відповідача здійснювати від імені держави владні управлінські функції. Так, владних функцій Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не здійснює, оскільки це орган із забезпечення якості вищої освіти, який формується із представників закладів вищої освіти, наукових установ, об'єднань роботодавців та здобувачів вищої освіти, які відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України "Про вищу освіту" виконують покладені на них функції на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів, що у свою чергу не корелюється із ст. 1, ст. 2 Закону України "Про державну службу".
Відповідач звертає увагу, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є державною організацією (установою, закладом), що свідчить про те, що останнє не є органом державної влади. Зазначає, що під час реалізації повноважень у сфері забезпечення якості вищої освіти відповідач не приймає нормативно-правові акти, які підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України та є обов'язковими для учасників правовідносин у сфері забезпечення якості вищої освіти.
Крім того, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №640/11680/20, за результатами розгляду якої суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти не є публічно-правовими, що виключає вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у цій справі було закрито.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження у справі та наполягав на його задоволенні.
Натомість представник позивача просив таке клопотання залишити без задоволення, посилаючись при цьому на те, що даний спір між сторонами виник у зв'язку з реалізацією відповідачем своїх владних повноважень, що свідчить про наявність ознак публічно-правового спору, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України. Зазначає, що у правовідносинах із позивачем Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти реалізовує надані йому владні функції, а розглядаючи справи про академічний плагіат та приймаючи рішення, які стають підставою для їх розгляду Міністерством освіти України, впливає на стан правовідносин у сфері освіти та науки. Вказує, що сторона щодо якого розглядається скарга на його наукову роботу не перебуває у рівних відносинах з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти та не впливає на його рішення, а тому такі відносини виникають саме у зв'язку із виконанням останнього своїх владних функцій.
Крім того, представник позивача просить відмовити в задоволенні вказаного клопотання, посилаючись при цьому на те, що стала судова практика відносить такі категорії спорів до юрисдикції адміністративних судів.
Розглянувши клопотання про закриття провадження по справі, дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Підстави та порядок закриття провадження у справі врегульовано статтею 238 КАС України).
Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Визначаючись із тим, чи належить розглядати даний позов за правилами адміністративного судочинства чи за правилами іншого судочинства, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 4 КАС України:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася із цим позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти як до суб'єкта владних повноважень, який здійснює владні функції у правовідносинах із позивачем щодо вчинення дій по перевірці скарги ОСОБА_2 на дисертацію позивача.
Аналізуючи доводи відповідача про те, що позов у цій справі пред'явлено до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, який не є суб'єктом владних повноважень, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 17 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII визначено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
15.04.2015 КМ України прийнято постанову № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», на підставі якої утворено Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти як постійно діючий колегіальний орган з питань реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти та якою затверджено його Статут.
Пунктом 1 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 244 передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом України "Про вищу освіту" на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.
Статтею 18 Закону № 1556-VII регламентовано повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та у пункті 11 частини першої цієї норми зазначено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти здійснює інші повноваження, передбачені законом.
У п. 9 Статуту Національного агентства передбачено, що Національне агентство скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 12 Закону № 1556-VII управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, і Національним агенством із забезпечення якості вищої освіти.
Провівши системний аналіз вказаних норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти у спірних правовідносинах, наділене владними управлінськими функціями, оскільки має повноваження щодо здійснення перевірки дисертаційних досліджень на предмет плагіату та складання за її результатами відповідного подання, та виступає колегіальним органом, уповноваженим згідно Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти, а отже є суб'єктом владних повноважень і зобов'язаний діяти відповідно до приписів статті 19 Конституції України.
З приводу доводів представника відповідача про те, що цей спір стосується захисту честі, гідності та ділової репутації позивача і приватноправових відносин, а не публічних, тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства суд зазначає наступне.
Провівши системний аналіз ст. ст. 2, 4, 19 КАС України суд зазначає, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 806/2421/16.
Крім того, суд зазначає, що, відповідачем у цій справі є колегіальний орган в особі його структурного підрозділу, який наділений певними владно-розпорядчими повноваженнями, що у межах виниклих у цій справі спірних правовідносин були реалізовані по відношенню до позивача шляхом вчинення спірних дій та призвели до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, між сторонами в цій справі виникли саме публічно-правові відносини, засновані на принципі влади та підпорядкування.
Разом з цим, між сторонами відсутні жодні ознаки юридичної рівності, яка є одним з основних визначальних критеріїв приватно-правових відносин.
Таким чином, суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні вищенаведені доводи відповідача про те, що цей спір не стосується публічних правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Щодо посилання відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №640/11680/20, то суд зазначає, що в даній справі суд оцінював інші фактичні обставини, які є відмінними від підстав позову у цій справі, а саме обгрунтовував порушення відповідачем честі, гідності та ділової репутації, а також оскаржував рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Таким чином, враховуючи що такий спір має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, суд дійшов висновку, що даний спір підсудний адміністративному суду, а тому подане представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
За таких обставин відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала в повному обсязі складена 21.09.2023.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович