ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/821/463/23 Справа № 705/4836/23 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.09.2023, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умані Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця у військовому званні «солдат», гранатометника 3-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, за останнім вироком 11.03.2021 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст.263, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.395, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 р. 3 міс., звільнився 23.08.2021 р. зі Старобабанівської ВК №92 по відбуттю строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 09.11.2023 включно з визначенням розміру застави,
ВСТАНОВИВ:
ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.09.2023 клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 задоволено та застосовано відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який рахувати з 11.09.2023 до 09.11.2023 включно, з визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214 720, 00 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за викликом до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування із працівниками та військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , а також зі свідками у кримінальному провадженні, крім випадків необхідності їхньої участі при проведенні слідчих дій;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, який вчинений проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності. Підозрюваний є особою раніше неодноразово судимою, на даний час на розгляді в суді перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні ряду корисливих злочинів, підозрюваний будучи військовослужбовцем, вчинив зазначений злочин під час воєнного стану, введеного в Україні, що вказує на стійке неприйняття підозрюваним загальновизнаних у суспільстві правил поведінки та моральності і характеризує його як особу, що становить підвищену суспільну небезпеку. Вказані обставини на думку слідчого судді свідчать про наявність та доведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України і що жоден з більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі досудового розслідування не може цим ризикам запобігти. Крім того, підозрюваний не має сталих соціальних зв'язків в місці його постійного проживання та негативно характеризується за місцем служби, тому обрання відносно нього будь-якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а самим підозрюваним та його захисником не надано переконливих доказів того, що більш м'який захід зможе запобігти наявним та доведеним ризикам.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій вважаючи її необґрунтованою й невмотивованою, просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує, що ризики, наведені у клопотанні слідчого відсутні. Так, ОСОБА_7 не ухилявся від прибуття за викликом до слідчого прокурора та суду підтвердження таких фактів у матеріалах клопотання відсутні; підозрюваний не має наміру впливати на свідків, йому не відомі анкетні дані свідків та їх місце проживання; підозрюваний позбавлений можливості знищити, сховати, спотворити будь-яку з речей чи документів, оскільки предмети вилучені слідчим та приєднані до матеріалів провадження; стороною обвинувачення не зазначено яким саме іншим чином ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250320001343 від 10.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.
За вказаними фактами 10.08.2023 розпочато кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250320001343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та 11.09.2023 розпочато кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250320001498 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
11.09.2023 вказані кримінальні провадження об'єднанні в одне кримінальне провадження та присвоєно єдиний реєстраційний номер №12023250320001343.
11.09.2023 ОСОБА_7 затриманий в порядку п.2 ч.1 ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, фактичний час затримання 17 годин 55 хвилин.
11.09.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, а саме у придбанні, носінні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
У клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розглядаючи дане клопотання, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, мають бути відхилені, адже тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В противагу доводам апеляційної скарги, щодо відсутності ризиків, наведених у клопотанні слідчого, з матеріалів справи вбачається, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років позбавлення, що вказує на стійке неприйняття підозрюваним загальновизнаних у суспільстві правил поведінки та моральності і характеризує його як особу, що становить підвищену суспільну небезпеку.
Також апеляційний суд враховує особу підозрюваного. Так, ОСОБА_7 раніше був неодноразово засуджений в тому числі за аналогічні тяжкі злочини, востаннє вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.03.2021, звільнився 23.08.2021 по відбуттю строку покарання й наразі відносно нього до суду направлено 10 обвинувальних актів, що підтверджується вимогою УІАП ГУЕП в Черкаській області №14044/14 від 11.09.2023 (а.с.76-79).
Крім того, згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 №369 про результати службового розслідування гранатометник 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 04.04.2023 року по теперішній час (а.с.81-82).
За даними службової характеристики ОСОБА_7 за час проходження військової служби, зокрема, зарекомендував себе не дисциплінованим військовослужбовцем, по службі характеризується негативно (а.с.84).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема, у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 як альтернативного запобіжного заходу заставу та з урахуванням обставин кримінального правопорушення підозрюваного обґрунтовано застосував до нього заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з метою дисциплінування поведінки підозрюваного та мінімізації ризику можливого ухилення від органу досудового розслідування, прокурора чи суду, вчинення ним інших кримінальних правопорушень, врахувавши та належно обґрунтувавши майновий стан підозрюваного.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчого судді, при розгляді питання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою вищезазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано належним чином. Так, слідчим суддею були заслухані пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, які були оцінені слідчим суддею в сукупності та стали підставою для прийняття відповідного судового рішення.
Посилання сторони захисту щодо можливості обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою були предметом розгляду слідчим суддею та їм дана належна процесуальна оцінка, що спростовує їх і в апеляційній скарзі захисника про те, що прокурором та слідчим така неможливість не доведена.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків слідчого судді не спростовують.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано існують і в сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі кримінального провадження потребу в триманні останнього під вартою з можливістю внесення застави, а даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчому судді не надано.
Підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 199, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.09.2023 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09.11.2023 включно з визначенням розміру застави- залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді